7. Правовий статус об`єднань підприємств.

Підприємства, незалежно від форм власності, мають право об`єднувати свою господарську діяльність, створюючи для цього об`єднання підприємств. Вони утворюються у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об`єднання підприємств утворюються на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до законодавства мають таке право. До їх складу можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об`єднання підприємств, утворені на території інших держав. Вони утворюються на визначений строк або як тимчасові  об`єднання. Об`єднання підприємств наділяються правами юридичної особи, а підприємства, що входять до складу об`єднання, зберігають цей статус. Залежно від порядку заснування об`єднання підприємств функціонують як господарські об`єднання, що утворюються на добровільних засадах за ініціативою самих підприємств, незалежно від їх виду, або як державні чи комунальні господарські об`єднання. Перші діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками, а другі – на основі рішення про їх утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про їх утворення. Державне чи комунальне господарське об`єднання утворюється за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законодавством випадках, рішенням міністерств чи інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об`єднання, або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Підприємства, що входять до складу об’єднань, вправі добровільно вийти з об`єднання за умов, зазначених в законі і договорі  про створення об`єднання чи в його статуті, делегувати частину своїх повноважень та повертати ці повноваження в порядку, визначеному установчими документами об`єднання; одержувати частину прибутку від спільної діяльності; мати інші права, обумовлені установчими документами об`єднання.

7. Правовий статус некомерційних (негосподарських) організацій.

Негосподарські організації повинні створюватися в організаційно-правових формах, що не суперечать законодавству. Найбільш уста­леними на практиці є такі організаційно-правові форми (види) не­господарських організацій: об'єднання громадян - це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації грома­дянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), визнаєть­ся політичною партією або громадською організацією. Правовою основою господарської діяльності об'єднань громадян в Україні є Закон України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 p.; релігійна організація утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діє відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирає, призначає і за­мінює персонал відповідно до свого статуту (положення). Релігійни­ми організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навча­льні заклади, атакож об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Правове становище цих організацій, у тому числі їх господарсько-правовий статус, закріплене у Законі України «Про свободу совісті і релігійні організації» від 23.04.1991 p.; благодійний (інший некомерційтй) фонд - це організація, яка не має членства та створена для досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх або інших суспільно корисних цілей шляхом використання майна, переданого засновниками в її власність. Пра­вовий статус благодійних фондів регламентує Закон України «Про благодійність та благодійні організації» від 16.09.1997 p.; установа, у тому числі бюджетна,— це негосподарююча органі­зація, створена власником для надання соціально-культурних по- слуг, здійснення управлінських або інших подібних функцій і фі- нансована їм повністю або частково (наприклад, бібліотеки, музеї,  лікарні, школи, вузи, академічні науково-дослідні інститути, орга­ни виконавчої влади і місцевого самоврядування, суди, органи прокуратури і т. ін.), що створює необхідність регулювання їх діяльності численними нормативно-правовими актами. Об'єднання громадян, більшість релігійних організацій і негос­подарські об'єднання юридичних осіб побудовані на засадах членс­тва, позбавленого, однак, через їх безприбутковий статус майнового корпоративного елементу. Некомерційні фонди й установи належать до організацій, не за­снованих на членстві, тобто вони не мають у своєму складі інших осіб. При цьому всі перераховані різновиди негосподарюючих ор­ганізацій, крім установ, можуть бути власниками майна, переда­ного засновниками (учасниками) і здобувати його в процесі діяль­ності. За установою майно, як правило, закріплюється на обмеже­ному речовому праві — праві оперативного управління. Негосподарські організації можуть наділятися статусом юридич­ної особи, мати цільову (спеціальну) господарську правосуб'єкт-ність і використовувати наявне в них майно винятково для досягнення цілей, передбачених установчими документами. Найчастіше в господарські відносини негосподарські організації вступають у процесі споживання результатів господарської діяльності інших суб'єктів, тобто при укладенні господарських договорів на при­дбання (постачання) для них визначеної продукції, виконання яких-небудь робіт або надання послуг. Але споживчими господарськими опе­раціями далеко не вичерпується зміст їх господарської правосуб'єкт-ності: якщо це дозволено установчими документами, то вони самі мо­жуть виробляти товари (підсобні гос-подарства, навчально-виробничі майстерні тощо), виконувати роботи (наприклад, науково-дослідні й дослідно-конструкторські), надавати платні послуги (освітні, медичні, культурні тощо). Оскільки така діяльність може бути організована і як підприємницька, то вона підлягає правовим нормам відповідного виду підприємницької діяльності, однак отриманий прибуток не підлягає роз­поділу між засновниками (учасниками), а повинен витрачатися на ос­новні цілі й розвиток матеріальної бази організації.