7. Поняття, види та функції господарського договору.

Вперше термін «господарський договір» було введено у господарсько-правову практику Арбітражним процесуальним кодексом України (тепер Господарським процесуальним кодексом України) стосовно вирішення спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають під час укладення та виконання господарських договорів.

Однак чинне законодавство не містить визначення господарського договору, хоча у ГК України є ціла глава 20 «Господарські договори», а ЦК України та ГПК України оперують лише терміном «договір».

Господарський договір – це угода суб’єктів господарювання, що спрямована на встановлення, зміну або припинення між ними господарських зобов’язань і передбачає їх співробітництво в досягненні визначених нею господарських (комерційних) результатів. Господарський договір – це правовий документ, у якому фіксується факт угоди та зміст зобов’язань сторін.

Різноманітність господарської діяльності зумовлює широке коло господарських договорів. Тому їх класифікують за кількома критеріями.

1. За суб’єктним складом:

двосторонні – договори між двома господарюючими суб’єктами (наприклад, договір поставки продукції, купівлі-продажу);

багатосторонні – договори між трьома і більше суб’єктами господарювання (наприклад, договір підряду на капітальне будівництво).

2. Залежно від розподілу прав і обов’язків:

односторонньозобов’язувальні – тільки одна сторона зобов’язана вчинити певні дії на користь іншої, а інша має лише права (наприклад, договір позики);

двосторонньозобов’язувальні – обидві сторони пов’язані взаємними правами та обов’язками (наприклад, договір купівлі-продажу).

3. Залежно від характеру переміщення матеріальних благ:

відплатні – дія однієї сторони обов’язково потребує відповідної майнової дії з боку іншої (наприклад, договір купівлі-продажу, поставки);

безоплатні – надання майна здійснюється лише однією стороною без одержання зустрічних дій з боку іншої сторони (наприклад, договір безоплатного користування майном).

4. Залежно від юридичної підстави укладення договору:

плановані – укладають на підставі державних замовлень, обов’язкових для прийняття певними господарськими суб’єктами, наприклад, державними підприємствами, підприємствами-монополістами;

вільнорегульовані – укладають на підставі господарських намірів сторін, юридично виражених істотними умовами договорів.

5. Залежно від способу та часу виникнення правовідносин:

консенсуальні – для їхнього укладення потрібне узгодження волі сторін за усіма суттєвими умовами (наприклад, договір купівлі-продажу, поставки);

реальні – для їхнього укладення необхідне не тільки узгодження волі сторін, а й виконання певних дій: передача речі – об’єкта договору (наприклад, договір позики, договір перевезення).

6. За способом оферти та визначення змісту:

договір вільного волевиявлення – коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірний договір – рекомендований органом управління суб’єктам господарювання для використання у разі укладення ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його;

типовий договір – затверджений Кабінетом Міністрів України;

договір приєднання – запропонований однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тому іншій стороні залишається або прийняти умови такого договору, або не вступати в договір (наприклад, перевезення вантажів, страхування тощо).