Вплив атрибутивного стилю на соціальну поведінку

за Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. — СПб.:

Питер, 2003. — 1312 с.

В експерименті С. Сакса і Д. Бюдженталя перевірялася гіпотеза про те,

що негативний атрибутивний стиль (песимістичне сприйняття дійсності, очі-

кування негативних реакцій зі сторони інших) веде до депресивного настрою.

В експерименті брали участь 40 студенток-психологів, яких поділили на

дві групи (А і Б). В кожну з груп, за результатами опитування, потрапила

приблизно однакова кількість студенток з негативним стилем атрибуції. Хід

експерименту знімався на відеокамеру.

Експериментальна ситуація полягала в тому, що кожна учасниця мала

спілкуватися з двома незнайомими дівчатами. Перша партнерша по спілку-

ванню в групі А була замкненою і стриманою, в групі Б — дружньою і добро-

зичливою; другі партнерки по спілкуванню обиралися випадковим чином.

Було встановлено, що при спілкуванні в обох випадках настрій був іс-

тотно зниженим у студенток з негативним атрибутивним стилем, рівень де-

пресії підвищувався у ситуаціях стриманого спілкування і залишався незмін-

ним у наступній комунікативній ситуації.

Експериментальні дослідження у сфері психології бізнесу

та реклами

Виробничий експеримент та вивчення умов організації праці

Хотторнський експеримент (уривок)

за Джуєлл Л. Индустриальноорганизационная психология. Учебник

для вузов. — СПб.: Питер, 2001. — 720 с.

Ф. Роетлізберг, Е. Мейо та У. Діксон провели одну із найгучніших серій

експериментів у сфері індустріально-організаційної психології. Протягом

кількох років дослідники вивчали умови зростання продуктивності праці на

заводі «Вестерн Електрик» в містечку Хотторн штату Іллінойс.

Один із експериментів проводився із групою монтувальниць телефонних

апаратів. П’ять жінок — учасниць експерименту помістили у спеціальну кім-

нату із можливостями контролю умов та обладнанням для спостереження. Бу-

ла забезпечена можливість контролю таких умов, як температура та вологість

повітря, тривалість нічного сну кожної учасниці, а також тип та кількість про-

дуктів, які вони споживали у їжу. Експеримент тривав протягом двох з поло-

виною років. Час від часу дослідники змінювали умови, в яких працювали

жінки: скорочували час відпочинку, збільшували тривалість перерв із одно-

часним скороченням їх кількості, переводили на п’ятиденний робочий тиж-

день, заохочували преміями тощо.

Усі ці впливи, за виключенням одного, коли учасниці експерименту ви-

мушені були працювати у напівтемряві, призводили до постійного і стійкого

зростання продуктивності праці. До того ж жодна із жінок не відмовилась від

участі в експерименті, усі вчасно з’являлися на роботу і навіть не хворіли.

Дослідники дійшли висновку, що зростання продуктивності праці стимулюва-

ли не різноманітні інтервенції, а увага до учасниць: вони стали соціально-зна-

чимими особами, мали можливість вільно висловлюватись та самі для себе

встановлювали норму виробітку.