
- •14000–26000 Гц) та інші шуми, зокрема звук метроному. Після чого проводи-
- •Особливості пригадування подій
- •Мислене тренування
- •Сприймання руху та почуття рівноваги
- •Надання допомоги в ситуації дефіциту часу
- •Негативний вплив на розвиток дитини
- •7 Місяців стимуляція і активність дітей були обмежені: вони не могли сі-
- •Порівняння об’єктів, представлених іменами
- •Контроль за ситуацією
- •Міжгрупове сприймання та взаємодія в умовах змагання
- •Тиск групи та дії проти особистості
- •20 До 50 років. Експериментальна ситуація була такою: для участі запрошува-
- •Допомагати чи не допомагати
- •Оволодіння навичками розв’язання соціальних проблем
- •28 %, При наявності медикаментозної терапії — 18 %.
- •Дослідження манії накопичування
- •Вплив атрибутивного стилю на соціальну поведінку
- •Вплив гнучкого графіку роботи на рівень абсентеїзму та плинності кадрів
- •Повідомлення про ціни на продукти
Оволодіння навичками розв’язання соціальних проблем
за Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. — СПб.:
Питер, 2003. — 1312 с.
М. Шуе та Дж. Співак провели експеримент з вивчення того, чи покра-
щаться навички розв’язання соціальних проблем у дітей з низьким рівнем со-
ціальної адаптації, якщо їх матері пройдуть спеціальний тренінг, де будуть
вчитися допомагати власним дітям.
В експерименті взяли участь 40 матерів дітей віком 4–5 років, які за ха-
рактеристиками вихователів дитячого садка були охарактеризовані як соці-
ально дезадаптовані, мали імпульсивні або загальмовані реакції, обмежені на-
вички розв’язання соціальних проблем. Участь в експерименті оплачувалась.
20 учасниць виокремили у експериментальну групу (А), інших 20 — в
контрольну. Групи були зрівняні за навичками розв’язання проблем матеря-
ми, соціальної адаптації дітей в дитячому садку, їх вміння розв’язувати проб-
леми, а також статі та віку. Учасниці групи А проходили тренінг (десять
3-годинних сеансів, по одному в тиждень), де їх навчали допомагати дітям у
розв’язанні соціальних проблем дома в ігровій формі.
Матері тестувалися до та після тренінгу, за допомогою стандартизованих
опитувальників та тренінгових ситуацій визначалося їх здатність знаходи-
ти альтернативні рішення і прогнозувати їх наслідки; вивчався стиль вихо-
вання у сім’ї.
По завершенню експерименту були виявлені позитивні зрушення як у
стилі виховання, що його застосовують матері, так і в соціальній адаптації ді-
тей в дитячому садку. 71 % дітей, чиї матері пройшли тренінг, демонстрували
себе як «соціально адаптовані», на відміну від 31 % дітей, чиї матері входили
до контрольної групи.
Експериментальні дослідження у соматичній медицині та психіатрії
Вплив сімейного спілкування на схильність до рецидиву осіб із
шизофренією
за Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. — СПб.:
Питер, 2003. — 1312 с.
У дослідженні (варіант експерименту) П. Беббінгтона та Л. Куперса
вивчався зв’язок між особливостями вираження емоцій родичів осіб із шизоф-
ренією та ризиком рецидивів захворювання у цих осіб. Базовим у досліджен-
ні стало поняття «виражених емоцій» (expressed emotion, EE) — стилю сімей-
ного спілкування, при якому родичі особи із захворюванням шизофренія ви-
користовують критичні коментарі та ворожі зауваження на її адресу, також
демонструють підвищену емоційність при взаємодії з нею.
За сукупними даними про 518 пацієнтів із шизофренією (263 — з родин
із високою ЕЕ; 255 — з родин із низькою ЕЕ) виявилося, що доля рецидивів
складає 75 % у сім’ях з високою ЕЕ при умові відмови від медикаментозного
лікування; 51 % при наявності медикаментозного лікування. В родинах з низь-
кою ЕЕ за умови відмови від лікування медикаментами частка рецидивів —
28 %, При наявності медикаментозної терапії — 18 %.
Дослідження манії накопичування
за Солсо Р. Л., Джонсон Х. Х., Бил М. К. Экспериментальная психология:
практический курс. — СПб.: праймЕВРОЗНАК, 2001. — 528 с.
В експерименті Т. Ейлона досліджувався випадок однієї манії. До-
сліджувана — 47-річна пацієнтка психіатричної клініки страждала на манії
накопичування, вона збирала по усій клініці рушники і зносила їх у власну
кімнату. Незважаючи на те, що медичні сестри постійно виносили рушники з
її кімнати, кожного дня їх налічувалося близько 20 штук.
Після 7-тижневого спостереження за поведінкою досліджуваної екс-
периментатор віддав розпорядження не забирати рушники з її кімнати, а
навпаки доносити нові і класти на перила ліжка. Така ситуація тривала п’ять
тижнів, доки в кімнаті пацієнтки зібралося 625 рушників. Після цього дослід-
жувана стала позбуватись рушників доти, доки не позбулась усіх непотрібних.
Спостереження за поведінкою досліджуваної протягом кількох років покази-
ли, що вона більше не поверталася до звички збирати і ховати рушники, до того ж
на зміну манії не прийшло жодного іншого не адаптивного поведінкового прояву.