Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №1

1. До складу надійшла партія пшеничного борошна. Необхідно провести товарознавчу оцінку якості партії борошна

№ з/п	Показники	Дані
1.	Пакування	мішки 3 категорії
2.	Кількість пакувальних одиниць, шт.	1500
3.	Маса нетто по маркуванню, кг	50
4.	Дата вироблення	20.03
5.	Дата прийому	20.04
6.	На ящику колір шрифту	зелений
7.	Сорт борошна	перший
8.	Фактична маса нетто, кг	49, 950
9.	Маркування	10 мішків на мають ярликів
10.	Порушена цілісність мішків,шт	2
11.	Колір борошна	білий з жовтуватим відтінком
12.	Запах борошна	в 5 мішках сторонній запах в інщих властивий
13.	Смак борошна	злегка солодкуватий
14.	Вологість борошна, %	14, 0
15.	Зольність борошна , %	0, 74
16.	Кількість сирої клейковини в борошні, %	30

Алгоритм рішення задачі:

1. Ознайомлення з вимогами ГСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне».

2. Вивчення, аналіз і характеристика сировини для виробництва борошна пшеничного.

3. Вивчення та аналіз правил прийомки борошна.

4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування борошна, а також допустимих відхилень.

5. Порівняльний аналіз.

6. Вивчення та аналіз відхилень.

7. Визначення умов та строків зберігання борошна.

8. Висновки про відповідність.

До складу надійшла партія пшеничного борошна. Якість борошна, що надійшло повинно відповідати вимогам ГСТУ 46.004-99«Борошно пшеничне. Технічні умови».

Пшеничне борошно виготовляють із зерна м'якої пшениці або м'якої з домішками твердої (до 20%) і використовують для виробництва хлібобулочних виробів, борошняних кондитерських і макаронних виробів, для реалізації у торговельній мережі та інших цілей.

Його поділяють на сорти: вищий, 1-й, 2-й і оббивне.

Борошно упаковують в споживчу, транспортну тару різної маси з допустимим відхиленням ±1% від маси.

Борошно пшеничне лакують в тканинні мішки не нижче 3 категорії.

Маркування наносять також на кожну одиницю транспортної тари. На мішок з борошном пришивається або наклеюється маркувальний ярлик з міцного картону, паперу для мішків, спеціального обгорткового паперу. На ярлик наносять такі дані: товарний знак і (або) назву підприємства-виробника, його місцезнаходження; назву продукту (вид, різновид, сорт, номер); масу нетто (кг); дату виготовлення (рік, місяць, число, номер зміни); позначення стандарту; строк зберігання.

Колір шрифту залежить від сорту та виду борошна.

Борошно перевозять залізничним, автомобільним і водним видами транспорту. Транспортні засоби повинні бути чисті, сухі, не заражені шкідниками хлібних запасів, без сторонніх запахів. Мішки з крупами і борошном, призначені для транспортування залізницею, зашивають машинним способом. Під час навантаження, перевезенні і вивантаженні борошно мають бути захищені від атмосферних опадів.

Якість борошна встановлюють у кожній однорідній партії на основі результатів аналізу середнього зразка, відібраного від цієї партії.

Партія борошна – це певна кількість продукції одного сорту, призначене для зберігання, одночасного приймання, відвантаження, здавання або якісної оцінки.

Виїмка-невелика кількість борошна, відібрана за один прийом від даної партії.

Від партії відбираємо виїмки, не менше 5% від кількості мішків в партії (згідно з вихідними даними кількість доставленого 1500 одиниць., тому для дослідження відбираємо 75 мішків).

При дослідженні упакування та маркування було встановлено, що борошно упаковано в мішки 3 категорії, в 2 мішках порушено цілісність (ці мішки досліджують окремо від всієї партії, кожен мішок) – допустимо;

10 мішків не мають ярликів – за вимогами повинно бути на кожній пакувальній одиниці.

Шрифт на ярлику зеленого кольору, що відповідає 2 сорту, але в документації заявлено 1сорт.

Фактична маса складає 49, 950кг – відхилення 50г є допустимим (менше 1%).

Дата прийому 20.04, тобто 1 місяць після вироблення. Таке борошно є достиглим і може допускатися до реалізації. Борошно після виробництва повинно не менше 15 діб достигати, щоб мати високі хлібопекарські здібності.

За органолептичними показниками борошно пшеничне біле з жовтуватим відтінком, в 5 мішках сторонній запах, в інших властивий, смак злегка солодкуватий. Така характеристика не відповідає вимогам ГСТУ.

За фізико-хімічними показниками відповідає вимогам НД не повній мірі, так як має кількість сирої клейковини в борошні – 30 %, а повинно бути не вище 25%.

Зберігати борошно необхідно в сухих, чистих, добре провітрюваних приміщень, не заражених шкідниками хлібобулочних запасів, при температурі 5-20°С та ОВВ=60-75%. Гарантійний строк зберігання пшеничного борошна 12 місяців з дня виготовлення. 

Висновок: Партія борошна пшеничного є неоднорідною; за органолептичними та фізико-хімічними показниками, за маркування не відповідає зазначеним даним в товарно-супровідній документації. Якість борошно пшеничного не відповідає вимогам НД. Отже партію не допускаєсо до реалізації.

2. Дайте загальну класифікацію оптових торговельних підприємств. Охарактеризуйте більш детально види підпорядкування оптових торговельних підприємств.

Оптова торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарного обігу, який охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Серед головних функцій оптової торгівлі слід виділити наступні:

• надання постачальникам і клієнтам інформації про ситуації на ринку, в конкурентному середовищі, повідомлення про нові то­вари і динаміку цін;

• створення можливостей виробникам збувати товари з мініму­мом контактів із споживачем;

• надання технічної підтримки виробникам або постачальникам, роздрібним чи комерційним споживачам;

• забезпечення клієнтам економії засобів, закуповуючи товари великими партіями, ділячи їх у подальшому на дрібніші;

• забезпечення матеріальної бази для зберігання товарів, знижу­ючи витрати і постачальників і замовників;

• здійснення оперативної доставки товарів, оскільки оптовики перебувають ближче до клієнтів, ніж фірми-виробники та ін.

Оптові підприємства (посередники) можна класифікувати за наступними ознаками:

1. Залежно від функцій і послуг, що надаються:

• Інформаційно-контактні оптові підприємства, наприклад, комісіонери, які шукають постачальників та покупців і від свого імені підписують контракт, договір, здійснюють оплату за рахунок того чи іншого партнера.

• Інформаційні підприємства, наприклад брокери, що володіють інформацією про кон'юнктуру ринку і сприяють реалізації товару постачальника, не закуповуючи його самостійно.

2. Залежно від підпорядкування торговельні підприємства (посередники) можуть бути:

• Незалежні;

• Формально незалежні;

• Залежні.

Незалежні посередники здійснюють свою діяльність на основі договору купівлі-продажу, тобто вони закуповують товар як покупець, стаючи його власником, і розпоряджаються ним на свій розсуд. До них відноситься більшість оптових підприємств, дистриб'юторів,оптовиків-купців і т.п.

Зазвичай, незалежні оптові торгові посередники здійснюють повний цикл обслуговування, починаючи від закупки, закінчуючи оптовим про­дажем товару.

Формально незалежні оптові посередники — підприємства, які здійснюють збут продукції виробника на основі різного роду договорів (договору-доручення, договору-комісії, договору-консигнаціїі т.п.), що укладаються з довіреними чи торговими агентами — підприємствами чи окремими особами (франчайзинг). Основна їх функція — сприяння купівлі-продажу за комісійну винагороду.

Залежні посередники здійснюють збут продукції на основі терміно­вих і безстрокових трудових договорів незалежно від району діяльності (консигнатори, брокери).

Консигнатор — оптовий посередник, діяльність якого здійснюється на основі згоди, згідно з якою продавець постачає товар на склад кон­сигнатора, а останній продає товар від свого імені, але за рахунок про­давця на основі договору консигнації.

Брокер - фірма чи організація, яка займається пошуком зацікавле­них продавців та покупців і надає допомогу в укладанні договору. Сам брокер не бере участі в угоді, тобто не підписує договір і не розраховується за товар. Діяльність брокера в основному пов'язана на грі з попитом і пропозицією товару.

3. Залежно від товарної спеціалізації:

• Оптові підприємства з універсальним асортиментом товарів;

• Оптові підприємства, спеціалізовані на продажу окремих груп то­варів (одягу, взуття, бакалії, риби і т.п.);

• Вузькоспеціалізовані оптові підприємства, які спеціалізуються на підгрупі виду продукції;

• Комбіновані оптові підприємства, які спеціалізуються на купівлі - продажу декількох споріднених груп товарів;

• Неспеціалізовані оптові торговельні підприємства, діяльність яких спрямована на купівлю-продаж товарів різних груп без спеціалізації.

4) За приналежністю:

• Місцеві;

• Внутрішньо обласні (регіональні);

• Міжобласні (міжрегіональні);

• Національні (ринок держави);

• Транснаціональні.

5) За формою власності:

- державні;

• Приватні;

• Спільні з іноземним капіталом;

• Іноземні.

6)За місцем і роллю у процесі товаропросування:

• Оптово-збутові підприємства, які створюються в місцях накопичення промислового виробництва;

-торговельно-закупівельні оптові підприємства, які закуповують товари в районах виробництва, в оптово-збутових та інших баз і постачають їх на інші оптові та роздрібні підприємства;

—торговельні підприємства, головне завдання яких — організація товаропостачання роздрібних торгових підприємств.

7. За організаційно-правовою формою оптові торгові підприємства можуть виступати в різних організаційно-правових формах:

• Акціонерне товариство (відкрите, закрите);

• У складі концернів;

• У складі холдингів;

товариство з обмеженою відповідальністю; - товариство з додатковою відповідальністю;

• Командитне товариство;

• Повне товариство.

7. За розміром:

• Малі (до 25 осіб);

• Середні (26-100 осіб);

• Великі (понад 100 осіб).