- •Луганськ 2011
- •Передмова
- •Методичні основи фольклорної практики
- •Основними метою та завданнями фольклорної практики є:
- •Зміст практики
- •Підсумки фольклорної практики
- •Орієнтований опитувальник для роботи з носіями традиційного фольклору(неказкова проза)
- •Опитувальник для роботи з носіями пісенного репертуару
- •Оформлення звітної документації
- •Використана література
Методичні основи фольклорної практики
У ході фольклорної практики більшість студентів уперше виступає в ролі дослідників. Незвичність цього заняття, скептичне ставлення до нього певної частини суспільства не повинні притуплювати почуття відповідальності за наслідки своєї праці. Треба вчитися розуміти важливість початкового етапу наукового дослідження – накопичення матеріалу. Це допоможе усвідомити, що без ретельного, цілеспрямованого збирання фактів не можна досягти будь-якого результату як у науці, так і в педагогіці.
Основними метою та завданнями фольклорної практики є:
-застосувати й закріпити на практиці здобуті теоретичні знання з УНТ;
- надати студентам можливість почути автентичний фольклор у живому середовищі його побутування; - поглиблювати і розширювати знання сучасних поколінь із народної творчості; - сприяти відродженню народних традицій та обрядів своєї батьківщини; - прищеплювати навички до збирання фольклору; - пробуджувати глибокий інтерес до історії народу, його культури, побуту, впливати на естетичний смак збирачів фольклору; - залучити нових збирачів і записувачів народної творчості.
У результаті проходження практики студенти повинні знати:
- ряд фольклорних понять, народну та наукову термінологію; - питання теорії та критики фольклору та етнографії, історії національної культури;
-найбільш талановитих та відомих конкретної місцевості носіїв фольклорної традиції;
- методику запису фольклорного матеріалу.
У результаті проходження практики студенти повинні вміти:
- здійснювати вибір та систематизацію фольклорного матеріалу різних жанрів;
- фіксовувати фольклорний репертуар найбільш талановитих та відомих у конкретній місцевості носіїв фольклору; - вести пошукову краєзнавчу роботу щодо збирання фольклорно-етнографічних матеріалів;
-вільно орієнтуватися у різновидах і жанрах фольклору, уміти користуватися питальником для отримання інформації в галузі фольклору, краєзнавства, етнографії.
Наукове значення отриманих результатів:
накопичення регіонального фольклорного матеріалу, що може прислужитися для видання фольклорних збірок та хрестоматій із українського фольклору;
підготовка бази для написання студентських та аспірантських робіт із питань фольклору регіону та фольклоризму творів української літератури.
Матеріально-технічне забезпечення
Фольклорна практика може проводитися із залученням диктофонів, магнітофонів, фотоапаратів, відеокамер, комп’ютерів.
Зміст практики
Польова практика складається із кількох етапів:
І. Теоретична та технічна підготовка студентів.
Навчально-методична підготовка студентів до практики повинна починатися з ознайомлення за допомогою довідкової літератури та періодичних видань з історією місцевості, де проходитиме практика, з її соціально-економічним та культурним станом.
1. За допомогою викладачів кафедри української мови та літератури студенти можуть отримати уявлення про основні лексико-граматичні та фонетичні особливості діалекту, на якому їм доведеться слухати та записувати фольклор.
2. Паралельно з технічною підготовкою може здійснюватися навчання студентів навичкам запису фольклору та фіксації роботи експедиції. Бажано перед від’їздом на практику потренуватися записувати різноманітні жанри фольклору з електронних носіїв або, від безпосередніх виконавців, яких можна знайти у місті.
3. Перед початком практики студенти повинні пройти інструктаж із безпеки життєдіяльності. Студенти, які не пройшли такий інструктаж до проходження фольклорної практики не допускаються.
ІІ. Польова практика.
Збирання фольклорних матеріалів передбачає наступне:
Виявлення умов побутування фольклору в населеному пункті, у якому студент проходить практику.
Виявлення інформантів (носіїв фольклору).
Проведення записів фольклорних творів:
• знайомство з інформантами;
• запис відомостей про них;
• паспортизація народнопоетичних текстів;
• аудіо-, відеозапис текстів фольклору.
ІІІ. Систематизація матеріалу.
