Питання за темою

Як ми жили...

”...Хата була простора, з чималими ясними вікнами, з новими образами, з великими вишиваними рушниками на стінах... І зелений садок, і маленька пасіка в садку під горою, і криниця під грушею, і левада, і зелена діброва на горах – все ніби заквітчало хату та залило пахощами... Перед образами горіла лампадка і коливались голуби на писанках та нитках, прикріплених воском до стелі...” Саме так писав Нечуй-Левицький про традиційну українську хату понад сто років тому. І якщо сьогодні, у вік комп’ютерів та Інтернету, майже вся накопичена люд-ством інформація зберігається в пам’яті машини XXI століття, то раніше на цій землі все було геть поіншому – інформація відкладалася у традиційному побуті, і саме у своїй хаті українці бачили будову Всесвіту. Гармонійна, ошатна, пропорційна...

Співвідношення висоти, довжини та ширини відповідає правилу золотої середини! Охайна, затишна, комфортна... Ось слова німецького мандрівника, що потрапив на ці землі ще на початку XIX століття: “Українські селяни не тільки, як голландці, щотижня підмітають свої хати, а й через тиждень білять їх”. А ще українська хата – багатофункціональна.

Наприклад, та ж піч – вона і гріє, на ній і їжу готують, і сплять, і навіть лікуються, вилежуючи хворе місце. До речі, до якої б старої хати Ви не зайшли, – переко-наєтеся: піч завжди знахо-диться біля дверей. А на покуті – ікони. Тож з якими б намірами та настроєм ти до хати не зайшов, – мусиш пройти повз піч, а значить, за переконаннями українців, – через святий вогонь, очиститися й перехреститися. Влітку солом’яний дах, маленькі вікна та низенькі двері хати не дають їй перегріватися, а білий колір стін відбиває сонячні промені. Взимку ж усе це діє навпаки – щоб хата не переохолоджувалася. Цікаво, чи багато знайдеться таких, хто зараз міг би жити в такій хаті?.. А може, і не в хаті, а, наприклад, у млині?.. Уявіть собі: дерев’яна споруда з неймовірним механізмом, а поруч – кімната, де могли зупинитися ті, хто приходив молоти зерно. Є там і піч, і лежанка, і лава, і стіл. От так, прийшов помо­лоти зерно, аж раптом – злива, а до села далеченько – сиди собі у млині, відпочивай, перечікуй непогоду. І ніхто з тебе за це грошей не візьме, і слова не скаже – все для людей.

А вітряки! Виявляється, вони не є виключно голландським винаходом! Стовпові українські вітряки – то ціла конструкція: на глибину 2,5–3 м закопаний дубовий стовп, до якого прикріплений двоповерховий корпус вітряка. За допомогою колоди (правила) вітряк повертали довкола стовпа, щоб крилами він був повер–нутий на вітер. Крил було 4, 6 або 8. Якщо вітер сильно дме – до­щечки (плахти) знімають, якщо слабкий – додають. І все для того, щоб вітряк крутився з певною швидкістю і жорна перетирали зерно на борошно, сорт якого визначався якістю помелу.

The way we lived...

“The home was spacious, with large bright windows, new icons and wonderfully embroidered wall-hangings... And there was a green orchard and a small bee-garden in the orchard at the foot the hill, and a well under a pear tree, and a meadow, and green grove in the mountains – everything seemed to bring bloom and delicate scent into the home... Before the icons hung a lit lamp and doves painted on Easter eggs attached to the ceiling with wax swayed on threads.” This is the way the writer Nechuy – Levytsky described the traditional Ukrainian home more than 100 years ago. Today, in the age of computers and the Internet, all of humanity’s information is saved on machines of the 21^st Century. But things were very different on our earth not so long ago. Information was collected by way of tradition, and Ukrainians believed that their own private universes should be constructed through their very homes. Houses were harmonious, humble, and proportional.

The correlation between height, length, and width was just right! They were refined, cozy, and comfortable. The following are the words of a German traveler who visited these lands in the early 19 century: “Ukrainian villagers, like Dutch villagers, not only sweep their floors every week but whiten them every two weeks.” We also can say that the huts were functional.

For instance, the hearth not only kept the house warm but also served as a stove for cooking meals and a place to rest at night. The hearth could even cure ailments by keeping the affected area warm. By the way, no matter what old home you entered, you would always see that the hearth was near the doorway. And across from it was an icon. According to Ukrainian superstition, no matter what mood one was in, the hearth’s flames would purify you as you passed it. And you were supposed to cross yourself as you did. In summer, the straw roof, small windows, and low doors kept the home cool while the white walls reflected the sun’s rays. In winter, the effect was the exact opposite – all of these elements would help keep the house warm. How many people would like to live in a house like this? How about not even in a house like this but in a mill? Imagine this: a wooden structure with incredible machinery. And next to it you find a small room where people working at the mill can stay overnight. You’ll find a hearth, a bed, a bench, and a table there. This is the way things would go. You would come to grind grain, and then a strong rain would begin, and the village would be far away. So, you would be invited to just stay at the mill, relax, and wait the rain out. And no one would ask you for a penny or say a word to you. These accom-modations were made by the people for the people.

And the windmills! Apparently, this invention is not completely Dutch after all! The Ukrainian post windmills are really impressive! An oak post was dug at a depth of 2.5–3 metres and fastened to a two-levelled windmill box. The windmill revolved around the post, turning the sails into the wind. There were four, six or eight sails in total on each windmill. If the wind was strong, they removed a few of its sails, and if it was weak, more were added. And everything was adjusted so that the windmill revolved at a particular speed and the rotor turned the grain into flour. Flour type defined its quality.

Текст А

Italy grants eur 600,000 to ukraine for processing solid waste: first news, march 10, 2005.

http://www.firstnews.com.ua/en/article.html?id=23395

There’s too much waste in Ukraine and currently no effective means to deal with it. The Italian government has offered their assistance by granting EUR 600,000 to study the problem and to find a solution. Gaia, an Italian company won the bid for the project and they have their work cut out for them. According to Orest Lototsky, the deputy head of the state committee for housing and communal services, the garbage mess in Ukraine is “not encouraging”.

Italy’s government has granted over EUR 600,000 to Ukraine to examine the situation with solid household waste and elaborate on recommendations for how to process this waste in Khmelnytsky, Mariupol and Chervonohrad.

The Italian company, Gaia won the tender for realization of the grant, Orest Lototsky, the deputy head of the state committee for housing and communal services, told journalists on Thursday.

The official presentation of the two – year project titled “Full Waste Procession Cycle: Feasibility Study and Technical Assistance” developed by Gaia, took place on Thursday.

According to Lototsky, as of today, the state of the waste situation is “not encouraging.” Particularly, approximately 40 million cubic meters, or 10 million tons of solid household waste are produced in Ukraine annually. Practically the whole of the waste is stored at target ranges and dumps. There are around 3,000 dumps in Ukraine with a total area of approximately 5,000 hectares. Only two disposal plants operate in the country, one in Dnipropetrovsk and one in Kyiv. However, the plants were built long ago and need to be re-equipped and upgraded.

Текст Б

Україна може заробляти $30 мільонів на рік, продаючи квоти на викиди від спалю–вання метану: Кореспондент, 10 березня 2005 р.

http://www.korrespondent.net/main/116294

Щорічно Україна може заробляти порядку 30 мільйонів доларів від продажу квот на викиди в атмосферу шкідливих газів після спа-лювання метану на полігонах твердих побутових відходів, передає Інтерфакс–Україна.

Заступник головуючого Державного комітету житлово- комунального господарства Орест Лотоцький повідомив про те, що ряд країн, які підписали Кіотський протокол, що вступив у дію 16 лютого 2005 року, вже цікавляться питаннями продажу квот Україною, і, зокрема, найбільшу зацікавленість до цього проявляють Данія та Голландія.

Датчани протягом минулого року проводили підготовчу роботу, розсилали анкети містам та підприємствам, і вже сьогодні отримали попередню згоду на продаж квот від 12 міст.

В рамках таких договорів передбачається, що на полігонах зберігання твердих побутових відходів встанов- люється спеціальна система відсосу метану, який там утворюється, в подальшому він спалюється. При цьому розглядаються також різні проекти, зокрема, отримання при цьому теплової та електричної енергії.

За словами Ореста Лотоцького, координатором від України з оформлення продажу квот виступає Міністерство екології та охорони навколишнього середовища, де створена спеціальна комісія, яка буде давати відповідні заключення. При цьому кожна країна також буде створювати свою структуру в Україні для оформлення подібних договорів. Зокрема, Данія вже створила відповідне агентство, а Голландія ще цим займається. Орест Лотоцький відмітив, що продаж квот від спалювання газу, що виділяється на полігонах побутових відходів, є найбільш доступним та рентабельним. За його словами, можна також про-давати квоти від спалюван-ня метану, що виділяється в шахтах, однак для цього необхідні великі капітальні вкладення для установки відповідного обладнання.