Великдень від Фаберже

“Ваша Величність буде задоволена”, – так зазвичай відповідав Карл Фаберже на запитання імператора щодо сюжету чергового “яєчного” шедевру. І жодного разу не помилився. Обидві Величності – імператори Олександр III, Микола II та їхні родини – були в захваті від кожного з понад п’ятдесяти великодніх яєць, створених великим ювеліром у 1885–1917 роках.

Петер Карл Фаберже народився в Петербурзі 30 травня 1846 року. Його батько, шо походив з родини обрусілих французів, за чотири роки до народження хлопчика започаткував у “північній Венеції” успішний ювелірний бізнес. Син успадкував пристрасть батька і впродовж десятиліття переймав секрети ювелірної майстерності у найвідоміших фахівців Франкфурта, Дрездена, Флоренції й Парижа. Повернувшись додому, молодий талановитий ювелір не лише застосував набутий досвід на практиці, а й привніс у ювелірну справу власні відкриття, етнічні мотиви різних країн (від Росії до Японії) та різноманітні стилі – піднесений ренесанс, пишні бароко й рококо, парадний класицизм, урочистий ампір. У 1872 році Петер Карл, якому тоді виповнилося лише 26 років, очолив сімейну справу, і під його керівництвом фірма перетворилася на найбільше ювелірне підприємство Росії кінця XIX – початку XX століття. Кульмінацією творчості Фаберже, якого сучасники називали “незрівнянним генієм нашого часу”, стали імператорські великодні яйця. Щоправда, виготовлення майстерно прикрашених “писанок” з давніх–давен було у слов’ян і традицією, й ремеслом, а на замовлення монарших родин їх виробляли з дорогоцінних металів і коштовного каміння. Втім, лише Фаберже вдалося досягти на цьому поприщі найвищого ступеня майстерності.

Колекція імператорських великодніх яєць стала плодом тридцятилітньої колективної праці художників, ювелірів, емальєрів та каменерізів фірми, очолюваної Карлом Фаберже. Цi коштовні витвори ювелірного мистецтва втілили й відобразили не лише пишність і велич монаршої доби, а й давні слов’янські традиції, пов’язані з головним християнським святом Воскресіння Господнього.

Надію на життя дає рання діагностика

Справді, з 1990 р. в Україні почалося різке збільшення випадків раку щитоподібної залози у дітей та підлітків. Якщо з приводу цієї патології за 5 років до аварії (1981–1985) було прооперовано 39 дітей та підлітків, то після аварії ця цифра зросла до 3 тисяч. Запобігти хворобі або значно зменшити кількість патологій можна було б, якби одразу після вибуху населенню рекомендували б для профілактики вживати препарати звичайного йоду. Чому? Таким чином відбулося б повне насичення організму йодом і радіоактивний йод поглинався б у значно менших дозах. З об’єктивних і суб’єктивних причин йодо-профілактику провели із великим запізненням і в неповному обсязі. Це й призвело до значного зростання захворюваності на рак щитоподібної залози.

Снід – вірус старості

Тривожні цифри нещодавно озвучили експерти Міністерства охорони здоров’я України: вони прогнозують, що до 2010 року кількість ВІЛ-інфікованих у країні може досягти 1,5 млн осіб. Зараз в Україні проживають 400 тисяч хворих на ВІЛ і СНІД. Підставою для такого страшного прогнозу є поширення в нашій країні наркоманії. Основний контингент хворих – молодь, 80 % – люди до 30 років. А от у Західній Європі та Північній Америці молоді серед ВІЛ-інфікованих лише 30 %.

У щорічній доповіді агентства UNAIDS, в об’єднаній програмі ООН по ВІЛ та СНІД, зазначається, що ріст захворювань у Східній Європі здатний призвести до епідемії, котру за масштабами можна порівняти з африканською. За даними агентства, в країнах колишнього Радянського Союзу проживають більше мільйона осіб, заражених вірусом імунодефіциту. В Україні це 1,4 % дорослого населення, в Росії та Естонії – 1,1 %, у Латвії – 0,6 %. Швидко поширюється вірус у Бєларусі, Казахстані, Молдові. Експерти навіть побоюються, що криза в Східній Європі перекинеться на Європейський Союз, особливо після вступу до нього нових членів зі сходу.