§ 3. Система підготовки фахівців для практичної та наукової діяльності в галузі дефектології

Ефективність діяльності навчально-виховних зак­ладів для аномальних дітей визначальним чином за­лежить від якості професійної підготовки педагогіч­них' кадрів. В Україні їх готують на дефектологічних факультетах трьох педагогічних вузів (київського, сло­в'янського, кам'янець-подільського), найстарішим з яких є київський, що працює вже багато десятиліть.

З диференціацією системи спеціальних навчально-виховних установ для аномальних дітей, із зростанням досягнень наукової та практичної дефектології неухи­льно вдосконалюється процес вузівської підготовки педагогів-дефектологів. Якщо на перших етапах ста­новлення вищої дефектологічної освіти студенти здо­бували загальну дефектологічну підготовку, то надалі виникла потреба готувати педагогічні кадри, які б спеціалізувалися в галузі олігофренопедагогіки, сурдо­педагогіки, тифлопедагогіки, логопедії.

Оскільки одним з найважливіших навчальних пред­метів у спеціальних школах є праця, що дає змогу надати учням цих шкіл певну професію (а це є необ­хідним для їхньої успішної післяшкільної соціально-трудової адаптації), фахівців-дефектологів з професій­но-трудового навчання аномальних дітей готують за спеціалізованими навчальними планами та програ­мами.

З розвитком важливої ланки системи спеціальних закладів для аномальних дітей — спеціальних дитя­чих садків (для дітей з порушеннями інтелекту, мови, слуху, зору) на деффаках також готують фахівців з різних галузей дошкільної дефектології. Студенти-де-фектологи здобувають теоретичні знання з суспільно-економічних, загальногуманітарних, медичних, загаль­них та спеціальних психологічних, педагогічних, кон­кретно-методичних дисциплін і навчаються реалізувати ці знання в роботі з аномальними дітьми.

Після закінчення вузу робота педагога-дефектолога над підвищенням своєї фахової кваліфікації не завер­шується. Бути на сучасному рівні розвитку психо-лого-педагогічної та дефектологічної науки практич­ним працівникам спеціальних шкіл дає змогу наполег­лива самоосвіта, а також різні внутрішкільні та поза­шкільні форми вдосконалення вчителів.

У спеціальних дитячих навчально-виховних устано­вах створено методичні об'єднання вчителів з різних предметів (за циклами) та вихователів. Члени метод-об'єднань готують та обговорюють теоретичні та практичні доповіді, реферати та огляди науково-літе­ратурних новин, методичні розробки уроків і виховних заходів тощо.

Обласні (міські), республіканські інститути вдос­коналення вчителів, відповідні факультети підвищен­ня кваліфікації педагогічних вузів приділяють багато

уваги вдосконаленню професійної майстерності педа-гогів-дефектологів. Однією з форм такої роботи є кур­си для вчителів різних спеціальностей, вихователів, ло­гопедів.

Науково-дослідну роботу в різних галузях дефек­тології здійснюють кафедри дефектологічних факуль­тетів педвузів, відповідні лабораторії науково-дослід­них інститутів педагогіки та психології України, де пра­цює чимало вчених, чиї наукові праці широко відомі.

Дефектологічні дослідження багато в чому зба­гачують також загальну психологію та педагогіку, ос­кільки в ряді випадків вони дають змогу чітко визна­чити такі закономірності, зв'язки, тенденції в розвит­кові психіки, формуванні особистості, її навчанні та вихованні, які при дослідженнях дітей з нормальним розвитком залишаються прихованими. Це, зокрема, підкреслював Л. С. Виготський: «Відхилення від нор­мального типу, патологічні зміни процесів розвитку є ... нібито спеціально обладнаний експеримент, що вияв­ляє та розкриває перед нами часто з надзвичайною си­лою справжню природу та побудову процесу, що нас цікавить»

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Якими факторами пояснюється зросла роль педагога у нав­чанні та вихованні аномальних дітей?

2. Назвіть обов'язки, спільні для педагогів масової та спеці­альної шкіл, а також специфічні завдання дефектологів.

3. Оволодіння якими науково-навчальними дисциплінами не­обхідне дефектологу для опанування його складної професії?

4. Обгрунтуйте вимоги до особистості недагога-дефектолога. Чи е у вас такі риси?

5. Схарактеризуйте систему безперервної освіти педагогів-де-фектологів у різних ланках.

6. Який зв'язок між науково-дослідною роботою в галузях загальної педагогіки, психології та дефектології?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Коберник Г. Н., Синев В. Н. Введение в специаль­ность «Дефектология».— К., 1974.— С. 125—142.

Основы обучения и воспитания аномальных детей / Под ред. А. И. Дьячкова.—М., 1965.-— С. 332—338.

¹ Выготский Л. С. Развитие высших психических функ­ций.—М., 1960.—С. 53.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Аномальні діти (загальна характеристика)

§ 1. Поняття «аномальна дитина». Види дитячих аномалій та причини їх

§ 2. Структура та особливості процесу аномального роз- витку

§ 3. Предмет і завдання дефектології

Розділ 2. Діти з порушенням аналізаторів

§ 1. Діти з порушенням слуху

§ 2. Діти з порушенням зору

Розділ 3. Діти з порушенням мови та інтелекту

§ 1. Діти з порушенням мови

§ 2. Діти з порушенням інтелектуального розвитку

§ 3. Діти з затримкою психічного розвитку . . . .

Розділ 4. Діти з комплексними порушеннями розвитку

§ 1. Сліпоглухонімі діти

§ 2. Діти з поєднанням сенсорного та інтелектуального

дефектів

Розділ 5. Діти з іншими вадами розвитку . . . .

§ І. Діти з порушеннями опорно-рухового апарата § 2. Реактивні стани та конфліктні переживання у дітей § 3. Діти з психопатичними формами поведінки

Розділ 6. Установи для аномальних дітей. Критерії від­бору дітей до спеціальних навчально-виховних закладів

§ 1. Принципи організації системи спеціальних закладів для аномальних дітей

§ 2. Типи установ для аномальних дітей

§ 3. Принципи і організація комплектування спеціальних установ для аномальних дітей

Розділ 7. Педагог-дефектолог

§ 1. Роль педагога в навчанні, вихованні та корекції роз- витку аномальних дітей

§ 2. Вимоги до особистості педагога-дефектолога та його професійної підготовки

§ 3. Система підготовки фахівців для практичної та науко- вої діяльності в галузі дефектології

Навчальне видання

Синьов Віктор Миколайович Коберник Георгій Миколайович

ОСНОВИ ДЕФЕКТОЛОГІЇ

Обкладинка та художнє редагування /. Г. Сухенка Технічний редактор Т. Г. Шепновська Коректор /'. /. Якименко

Здано до набору 19.05.93. Підписано до друку 08.04.94. Формат 84Х108'/з2. Папір друк. № 2. Гарнітура літературна. Високий друк. Умов.-друк. арк. 7,56. Умов, фарбовідб. 7,77. Обл.-внд. арк. 7,95. Внд. № 9583. Замовлення 169.

Видавництво «Вища школа*, 252054, Кнїв-54, вул. Гоголівська, 7

Білоцерківська книжкова фабрика, £56400, Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.

основи

1 Див.: Лапшин В. А., Пузанов Б. П. Основы дефекто­логии—М., 1990.—С. 66.

2 Див.: Лапшин В. А., Пузанов Б. П. Основы дефекто­логии—М., 1990.—С. 66.

3 Л у б о в с к и й В. И., Мещеряков Л. И. Физиологичес­кие особенности аномальных детей//Основы обучения и воспита­ния аномальных детей.—М., 1965.—С. 96.

4 Див.: Мещеряков Л. И. Опыт обучения детей, страдаю-цих .множественными дефектами//Дефектология.— 1973.— №3.