1 Слід ураховувати, що наявність шизоїдних рис характеру ще ие означає захворювання на справжню шизофренію,

ш

-леть, перепади у настрої, створюють труднощі не ьки у вихованні, а й у навчанні таких дітей. Корекційна робота з ними передбачає різноманітні :оби розвитку моторики, практичних дій, залучення ей до колективних форм діяльності, розширення та їхніх інтересів, активізацію позиції особистості, 7омогу у встановленні міжособових контактів. Чим раніше розпочинається така робота, чим про-ланішим є здійснюваний у її процесі індивідуальний ;хід до вихованця з урахуванням особливостей його титку, тим з більшим успіхом компенсуються ши-дні стани та досягається гармонійний розвиток осо-:тості дитини.

Труднощі в поведінці мають місце також у дітей-іхопатів з істеричними рисами характеру (демонст-^гивно-істеричні психопати). Найхарактернішою ри-з їхньої поведінки є егоцентризм — намагання за іь-яку ціну бути в центрі уваги, виставити свою ібу на перший план. Цим дітям властиві нестійкість :трою, підвищена навіюваність, зниження наполег-юсті та цілеспрямованості.

У стосунках з іншими дітьми та дорослими, в пове-ці {стероїдних дітей спостерігаються схильність до тфліктів, примхливість, вередування, роздратова-ть, подекуди гострі істеричні реакції, коли дитина а того щоб наполягти на своєму, лементує, плаче, іається на підлогу, б'є інших.

Корекційна робота в цих випадках базується на ;режених сторонах особистості дитини — нормально-

інтелекті, наявності тих чи інших здібностей, для івлення яких треба створювати дитині спеціальні ови, прагненні до самоутвердження. Таким шляхом жна дати певний позитивний вихід егоцентричним ■ановкам таких дітей і на цій основі коригувати їхню зедінку та характер. Багато уваги приділяють ви-$анню цілеспрямованої діяльності, формуванню в ді-: почуття обов'язку, відповідальності, вміння вра-зувати та поважати інтереси інших, підкорятися догам колективу, вміння стримувати свої емоції, пе-сбачати напади істерії та запобігати їм. Враховую-

що діти та підлітки з істеричною психопатією часто гльні до нездорового фантазування, брехні, в якій їй навмисно прикрашають свої досягнення, «героїч-

риси тощо, їх треба постійно, наполегливо, але так-:но відучати від цього.

!69

113

У підлітковому віці особливої уваги та контролю з боку педагогів та батьків потребують учні, в яких пси хопатія пов'язана з розгальмованістю потягів, коли якась потреба стає настільки сильною, що намаганні: її задовольнити підкорює собі весь спосіб життя під літка. Зокрема, у дівчат (рідше — у хлопчиків) такою може стати патологічно підвищена сексуальність. Ви­кликає серйозне занепокоєння і виражена схильність ряду підлітків до бродяжництва, алкоголізму, нарко­манії та токсикоманії, крадіжок з елементами непере-бореності у задоволенні цих потягів. Якщо педагог спостерігає навіть найперші тенденції в розвитку та­ких рис поведінки дитини, необхідне кваліфіковане психотерапевтичне втручання, а в разі загострення від­повідного стану — направлення до психоневрологічно­го стаціонару. Адже такі підлітки наложать до «групи ризику» з точки зору формування в них стійкої асо­ціальної, кримінальної поведінки.

У цілому в переважній більшості форм психопатич­ної поведінки за умов доцільного корекційпо-виховно-го впливу в поєднанні (якщо це необхідно) з лікуваль­ними засобами можна досягти значних успіхів у ком­пенсації розвитку таких дітей.

Кілька порад слід дати педагогам масових навчаль-ио-виховних закладів щодо роботи з дітьми з психо­патичними чи невротичними рисами, якщо такі потрап­ляють до числа їх вихованців.

Направляючи на консультацію чи лікування до пси­хіатричного закладу, слід подавати педагогічну харак­теристику,— вона допомагає дитячому чи підлітково­му психіатру знайти підхід до пацієнта. Такі характе­ристики повинні містити об'єктивні дані про успішність, характер, поведінку учня, його уподобання, сто­сунки з навколишніми тощо. Проте досвідчені психі­атри звертають увагу на те, що характеризуючи саме школярів з психопатичними чи психопатоподібними рисами, педагоги подекуди відчувають роздратування й навіть злобу, і тому втрачають об'єктивність та по­чуття міри. «Тут дуже важливо зберегти холодний ро­зум і не піддаватися емоціям. Якщо педагогу важко бути точним в аналізі стану свого підопічного, краще просто навести приклади вчинків школяра... Ллє педа­гог повинен не тільки констатувати те, що є в поведін­ці та характері учня. Він повинен у міру можливості підказати лікареві, чого насамперед слід позбавляти

, в якому напрямі слід проводити лікувальні захо-іаприклад, чи потрібно спочатку зменшити нестри-сть, гарячкуватість школяра, а потім уже займа­ного вихованням, чи слід насамперед вилучити з ненормальних сімейних обставин, чи потребує їй пацієнт суворого докору чи, навпаки, ласкавого хвального слова. Лікар вОачає в дитині передусім єнта: він швидко помічає патологічні компоненти :ихіки, а на «нормальні» компоненти часто не звер-цалежної уваги. Ось саме тут педагог і повинен жогти медикові, детально описавши всю сукупність Зистісних властивостей школяра. Від цього багато жу залежить своєчасна та правильна діагностика, же, й лікування»

Педагог має проводити роботу з батьками дитини-хоиата чи невротика, якщо саме сімейні обставини ичинюють патологічний стан виховання, допомогти зозв'язати конфліктну ситуацію, нормалізувати сто­ки з дитиною. Якщо педагог виявить, що він сам його колеги є причиною виникнення психологіч-о дискомфорту дитини, йому слід критично поста-ися до своєї поведінки, змінити її, покращити сто-.ки з учнем на основі взаємної довіри. Педагог по-іен вміти «тримати язик за зубами» — адже він має ке велику інформацію про психічно хвору дитину, іірену йому батьками та медиками. Якщо вчитель і,е спекулювати нею, використовувати її на шкоду .оляреві та його батькам, то він швидко втратить іь-який авторитет. Педагог ні в якому разі не пови-ї розповідати школярам про душевні захворювання нокласників, він має щадити хворих. Він повинен ти вищою мірою делікатним та обережним: адже в гатьох душевнохворих спостерігається підвищена гливість, вразливість, підозрілість, вони хворобливо яться, що навколишні дізнаються про їхні страждаи-й будуть їх висміювати. Тут ще більше необхідна шевна чуйність педагога, його такт, гнучкість, пе-дбачливість. Педагог, звичайно, має бути добрим, іе не добреньким: коли це є необхідним, він повинен 'ти вимогливим і навіть суворим. Діти потребують (Стійного виховання, душевно нездорові — тим льше.

¹ Буянов М. И. Беседы о детской психиатрии.— М., 1986.—-203.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Назвіть основні причини порушень опорно-рухового апара­та у дітей. Як ці порушення відбиваються на особливостях роз­витку дитини?

2. Схарактеризуйте головні напрями корекційио-виховної ро­боти при порушеннях оиорно-рухового апарата у дітей та вимоги до такої роботи.

3. У чому полягають особливості розвитку дітей з реактив­ними станами та конфліктними переживаниями? Назвіть причини цих станів.

4. Наведіть приклади ситуацій із шкільного життя дитини, які можуть травмувати її психіку. Що повинен зробити педагог для попередження таких ситуацій або зменшення шкідливості їх впливу на особистість учня?

5. Дайте визначення психопатії, назвіть її основні ознаки. Чи завжди є підстави при зовнішніх розладах поведінки говорити про справжню психопатію? А коли такі підстави є?

6. Схарактеризуйте особливості поведінки дітей при різних проявах иснхопатій та обгрунтуйте специфіку індивідуального ко-рекційно-виховного підходу в окремих випадках.

7. Розкажіть про загальні вимоги до діяльності педагога, як­що в дитячому колективі е дитина з психопатичними, нсихопаго-подібпими або невротичними рисами особистості та поведінки.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Буянов М. И. Беседы о детской психиатрии.— М., 1986.

Власова Т. А., Певзнер М. С. О детях с отклонения­ми в развитии.—М., 1973.—С. 67—111.

Данилова Л. А. Коррекционная работа при обучении де­тей с церебральными параличами // Дефектология.— 19/2. — № 4.

Кузьмина В. К- Дети с расстройствами поведения.— К., 1981.

Розділ 6. УСТАНОВИ ДЛЯ АНОМАЛЬНИХ ДІТЕЙ. КРИТЕРІЇ ВІДБОРУ ДІТЕЙ ДО СПЕЦІАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ