1 Сараєва н. М. Характеристика волевой активности под­ростков с нарушениями опорно-двигательного аппарата по мате­риалам экстенсивных методов // Дефектология.— 1979.--№6.— с. 26.

Однак основною причиною зазначених відхилень є своєрідна соціально-психологічна позиція хворої ди­тини або підлітка, яка виникає внаслідок неправиль­ного ставлення до неї з боку батьків — вони досить часто не надають таким дітям розумної самостійності, знімають з них навіть елементарні обов'язки з самооб­слуговування, виконання домашніх справ, намагають­ся задовольнити будь-які їхні бажання та примхи. Ди­тина звикає до такої надмірної опіки, не вчиться до­лати труднощі, регулювати свою поведінку та дії во­льовими зусиллями. Як наслідок, багато дітей з пору­шеннями опорно-рухового апарата, поступаючи до спеціальних лікувальних та навчально-виховннх за­кладів, не володіють найпростішими навичками само­обслуговування, відмовляються виконувати доручення суспільно корисного та побутового характеру.

Звичайно, така позиція не є характерною для аб­солютно всіх дітей. У ряді випадків пов'язані з хворо­бою переживання, навпаки, викликають у дитини намагання переборювати труднощі, напружувати во­льові зусилля, проявляти вимогливість до себе, само­дисципліну. Однак для розвитку цих якостей особисто­сті необхідна цілеспрямована педагогічна робота.

У системі виховання, навчання та лікування дітей з порушеннями опорно-рухового апарата важливе міс­це посідає різноманітна трудова діяльність, пов'язана з самообслуговуванням, виконанням суспільно корис­них трудових завдань, навчанням ручної праці, про­фесійною підготовкою з ряду доступних спеціальнос­тей з урахуванням особливостей того чи іншого рухо­вого дефекту. Трудове навчання та виховання в таких випадках виступає й як лікувальний фактор, є трудо-терапією.

З такими дітьми проводиться також багатопланова спеціальна лікувально-корекційна робота, спрямована на розвиток їхньої рухової сфери,— заняття лікуваль­ною фізкультурою, спеціальні рухливі ігри, ортопе­дична допомога, масаж тощо. Дуже корисно залучати учнів до індивідуальних та колективних спортивних змагань за спеціальними програмами для інвалідів з порушеннями опорно-рухової сфери.

Корекційна робота в спеціальних закладах для та­ких дітей, а також у тих випадках, коли вони навча­ються у звичайних масових школах, не обмежується лише розвитком моторики. Вкрай важливо наполег­ливо формувати мотиви їх навчальної діяльності, вра­ховувати наявні в них нахили та уподобання, розви­вати коло інтересів. Особливе значення тут має прин­цип опори на позитивне в особистості дитини, що активізує її життєву позицію, вирівнює становище в системі міжособових стосунків класного колективу. При цьому слід мати на увазі, що серед дітей з пору­шеннями опорно-рухового апарата є такі, які досить добре освічені в різних сферах мистецтва (музиці, жн-

тису), літературі, техніці, науці, самі активно зайня­ться творчістю. Звичайно, це необхідно використати, об підняти особистий статус дитини в колі інших.

Проте слід пам'ятати й інше: у багатьох дітей з по-•шеннями опорпо-рухового апарата, особливо при це-бральиих паралічах, наявні ще й недоліки суто піз-івальної діяльності. Тому система корекційно-ви-івної роботи з такими дітьми включає спеціальні соби розвитку зорового сприймання, фонематичного алізу, словникового запасу та розуміння мови, уза-льнень та диференціювань в мислительній діяль-істі, виправляння недоліків просторових і часових влень та орієнтувань. Важливу роль відіграє лого-■дична робота по корекції вимови.

За умов проведення комплексної корекційної нав-льпо-виховної та лікувальної роботи стає можливим юлодіння учнями з порушеннями опорно-рухового гарата програмою загальноосвітньої школи, що дає

змогу продовжувати післяшкїльне навчання. Так, ітеріали спеціально проведених катамиестичиих ¹ ісліджень свідчать, що чимало випускників спеці-[ьних шкіл для дітей з порушеннями опорно-рухового ^гарата надалі закінчили технікуми та вузи (зокре-і університети), здобувши вищу та середню спеціаль-- освіту з таких спеціальностей, як фінансово-еконо-чна, медична, музично-художня, математична, філо-фська тощо. Абсолютна більшість випускників еціальних шкіл даного типу, якщо і не продовжува-і післягакільного навчання, працюють в різних сфе-іх господарства і адаптовані досить успішно.