Повноту, комплексність та новизну розвідувальної інформації характеризують як:

1) достатньо повні відомості по проблемі, отримані вперше, що дозволяють приймати конкретні рішення та не потребують додаткової інформації;

2) неповні відомості по проблемі, отримані вперше та дозволяють приймати конкретне рішення після незначних доповнень;

3) відомості та матеріали, що доповнюють наявну інформацію, чи такі, що містять дані, достатні для постановки конкретного завдання розвідці, розкриття теми та вироблення прогнозу.

За рівнем оцінки та аналітичного вивчення розвідувальну інформацію поділяють на таку, що:

1) містить обгрунтовані прогнози по висвітлюваній проблемі;

2) містить обгрунтовані висновки по висвітлюваній проблемі та діям, що цікавлять розвідку;

3) включає в себе ініціативні пропозиції;

4) пояснює та коментує відомі події.

Роль розвідувальної інформації в інформаційному забезпеченні діяльності органів державної влади „матеріалізується” зі сторони розвідки шляхом надсилання інформаційних матеріалів до відповідних інстанцій.

Цінність інформації визначається наступним:

1) інформація використана самостійно в якості документа, направленого Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам та відомствам;

2) інформація використана як основа для узагальненого документа, направленого Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам та відомствам;

3) інформація використана частково при підготовці узагальненого документа Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, міністерствам та відомствам;

4) інформація використана в інформаційних повідомленнях, бюлетенях;

5) інформація направлена в інші відомства та установи.

Найбільш вірна оцінка інформації розвідки може бути дана її споживачами з урахуванням їх постійно змінюваних потреб, конкретних завдань.

Сутність і тактичні особливості складання вихідних документів та фахового прогнозування в аналітичній роботі спецслужб

Вивчення іноземного досвіду інформаційно-аналітичної роботи свідчить про те, що під час підготовки багатьох важливих документів широко використовуються типові форми документів. До числа таких документів відносяться:

1) оцінка оперативної обстановки;

2) бойові накази та інші розпорядчі документи загальнонаціональних і відомчих спецслужб, зокрема військової розвідки;

3) поточні звіти розвідки та контррозвідки, правоохоронних органів по окремих проблемах чи питаннях, а також фахової оцінки поточних подій.

Якщо форми документації використовуються не сліпо, а розумно, як підсобні засоби, та час від часу переглядаються, то вони, як свідчить практика багатьох років, дають користь. Вони дуже корисні для навчання будь-яких категорій співробітників. Застосування типових форм документів дозволяє економити час і сили, гарантувати, що в процесі роботи із поля зору не випадуть які-небудь важливі елементи завдання.

Практика підтверджує, що використання типових форм документації дає таку ж користь і в окремих галузях інформаційної роботи. особливо якщо мова йде про стратегічну розвідку. Типові форми, безумовно, використовуються в ході навчання розвідників для вироблення в них навичок системного мислення і спільності поглядів серед співробітників у підході до роботи в інформаційно-аналітичних службах розвідки, контррозвідки та правоохоронних органах.

Як перший крок, приміром, на шляху розробки типових форм документів для стратегічної розвідки, зокрема США, доцільно розглянути методичну форму складання прогнозів щодо можливостей іноземної держави. Американський розвідник В. Плетт вважає, що за аналогією таку ж форму можна розробити щодо оцінки вірогідного політичного курсу іноземної держави.

Це обумовлено, насамперед, бажанням всебічно висвітлити будь-які проблеми, з тим щоб були ясні як сильні, так і слабі сторони аргументації автора прогнозу.

Так, форма складання прогнозу щодо можливості іноземної держави:

1. Призначена форма. Запропонована форма має сприяти удосконаленню методів передбачення можливостей іноземної держави. Для цього особлива увага звертається на важливість наступних моментів:

1) послідовність описання сприятливих і несприятливих чинників з оцінкою кінцевого підсумку їхньої взаємодії. Приміром, як це робиться під час оцінки оперативної обстановки;

2) порівняння ситуації в іноземній державі з вже відомими аналогічним станом у тих випадках, коли це можливо;

3) чітке формулювання різних пропозицій, визначення вищих і нижчих меж розвитку даного явища та різних можливостей в даній галузі. Прогноз має містити вказівки на деякі основні чинники, котрі визначають розвиток вивчає мого явища, а також вказівку на ступінь достовірності прогнозу.

2. Пояснення. Послідовне описання як сприятливих, так і несприятливих чинників допомагає виявити важливіші чинники. Котрі визначають розвиток даного явища, і визначити, який у сукупності ефект вони можуть викликати – позитивний чи негативний. Такий підхід допомагає всебічно вивчити явище, уточнити деякі методи роботи, котрі застосовуються на даний момент, і встановити вирішальні моменти. На яких застосовується передбачення.

Порівнюючи ситуацію і іноземній державі з відомим розвідникам аналогічним станом, наявні чинники котрого ним також відомі та можуть бути вивчені, інформаційні співробітники та аналітики висвітлюють певні риси та ознаки вивчає мого явища, котре в іншому випадку залишалося б неясним.

Розумні передбачення вказують на можливі вищі та нижчі межі розвитку вивчає мого явища і допомагають з’ясувати правильність кількісних показників і точність зроблених оцінок.

Всі ці прийоми приносять більшу користь у галузі складання розвідувальних прогнозів у порівняні з тією обмеженою користю, котру вони приносять взагалі, та помітною користю, яка надається ними в деяких сферах, приміром в економічній статистиці. Вони допомагають розробляти навичок послідовного мислення і роблять більш ясними основи, на яких розвідники будують свої висновки.

Примірна форма аналітичного прогнозування документу. Цю форму слід розглядати лише як засіб і використовується вона лише в тих випадках, коли підходить до конкретного завдання. Окремі елементи, котрі не придатні до даного дослідження, опускаються. Таким чином, постановка проблеми, припущення, об’єм дослідження і термінологія.

Загальний розгляд проблеми:

1) вказівка на важливість проблеми;

2) описання загальної обстановки;

3) короткий перелік загальних чинників, котрі обумовлюють явище, що вивчається.

У даному розділі документу передбачається розгляд, насамперед, таких постійно діючих чинників, котрі необхідно завжди враховувати під час вирішення подібного роду проблем, а не вторинних конкретних факторів, пов’язаних з даною державою чи явищем. Решта розділів документу стосується лише даної конкретної держави та обставин зазначеного завдання, якщо в останньому є необхідність.

Історичний аналіз. Розвиток вивчає мого явища та його тенденція. Складання діаграм у тих випадках, коли це можливо. Причини, котрі обумовлюють розвиток явища, що вивчається, в даному напрямку чи циклічного розвитку подій.

Існуюча ситуація зі станом речей та розстановка сил. Кожний значний чинник, котрий сприяє розвитку явищ, про які йдеться в даному прогнозі, розглядається окремо; дається оцінці максимальному ефекту, котрий може мати дії кожного із цих чинників. Визначається вірогідність збереження на певний час у майбутньому даного ступеню ефективності дій кожного із факторів.

Несприятливі чинники. Розглядаються з тих же позицій, що й сприятливі.

Аналогічні ситуації. Явище, що вивчається, порівнюється з аналогічним явищем, про котрі розвідники мають більше відомостей. Приміром, з явищами, які відбулися минулим роком в іншій іноземній державі чи з відомими явищами у власній країні чи у будь-якій дружній державі.

Причини, важливі чинники і вирішальні моменти. Поглиблено вивчається кожний із цих чинників, котрі мають важливе, а можливо. Навіть вирішальне значення.

Прикінцевий розгляд проблеми в цілому. Враховується взаємозв’язок всіх вказаних вище моментів.

Висновок. Включають вказівку на ступінь достовірності прогнозу і в тих випадках, коли це можливо, – на ступінь точності наведених цифрових даних.

П’ять основних чинників, котрі обумовлюють успіх передбачення.

Основні умови правильного передбачення в аналітичній роботі визначається наступними п’ятьма чинниками. Котрі суттєво відрізняються один від одного.

Автор аналітичного документу має, насамперед, мати необхідне знання:

Чинник 1. Повнота, достовірність і точність відомостей, обумовленість припущення.

Чинник 2. Знання національного характеру вивчаємого народу, його культури, в якій мірі він прогресивний, яка його воля до перемоги тощо.

Спираючись на ці знання, інформаційний співробітник чи аналітик розробляє відповідні методи передбачення, враховуючи наступні загальні передбачення:

Чинник 3:

1) принципи, котрі застосовуються для всіх випадків: передбачення на основі причинно-наслідкових зв’язків, за аналогією і на основі теорії вірогідності;

2) принципи, котрі застосовуються до довгострокових явищ: передбачення на основі врахування тенденцій, розвитку подій у певному напрямку, циклічного розвитку подій.

Уміле використання необхідних знань за допомогою методів, розроблених на основі принципів передбачення, передбачає комплексність підходу і достатня компетентність автора інформаційного документу.

Чинник 4. Компетентність автора в галузі природознавчих, суспільних чи інших наук, методи чи знання котрих застосовуються.

Чинник 5. Творчі здібності, зрілі судження, освіченість, досвід і дисципліноване уявлення. Здатність зріло судити. Володіння (якщо можливо) мудрістю.

Щоб досягти позитивних результатів, автор аналітичного документу має в певній мірі, хоча б на мінімальному рівні мати якості. Котрі можуть задовольнити вимоги зазначених чинників і дотримуватися вказаних загальних принципів. Результативне і об’єктивне передбачення може бути зроблено лише тим, хто повністю відповідатиме всім цим вимогам.

Таким чином, можна зробити наступні висновки стосовно особливостей, які пояснюють необхідність та постійну зацікавленість органів державної влади та управління в розвідувальній інформації:

1. Розвідувальна інформація носить закритий характер і не може бути отримана іншим шляхом, тобто через відкриті джерела.

2. Розвідувальна інформація має упереджувальний характер і попереджає керівництво держави стосовно планів і намірів інших держав, впливових іноземних громадян і організацій по відношенню до України, на відміну від іншої інформації, котра, як правило, має риси моніторингу.

3. Отримуючи матеріали по проблематиці, експерти розвідки можуть зробити обгрунтовані прогнози і запропонувати керівникам кращі варіанти вирішення різноманітних проблем.

4. Інформація розвідки носить позавідомчий та об’єктивний характер за присутності комплексного підходу в оцінці тих чи інших подій (прикладом відсутності комплексного аналізу можуть стати угоди укладені Міністерством Оборони України на продаж зброї одночасно двом ворогуючим країнам, незважаючи на низку політичних та інших чинників, які можуть у даному випадку негативно вплинути на Україну, її внутрішню та зовнішню політику).

5. Матеріали розвідки інформують керівництво держави стосовно того, як та чи інша держава дотримується зобов’язань, взятих на себе після підписання міжнародних чи міждержавниїх угод з Україною, а також про факти їх порушення, розходження між „словом і ділом”.

ТЕМА 4. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКО-ДИПЛОМАТИЧНОЇ, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ, ГОСПОДАРСЬКОЇ, ОБОРОННОЇ ТА БЕЗПЕКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

ТЕМА 5. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ (ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ) ВЛАСНОСТІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

ТЕМА 6. ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО І ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА БЕЗПЕКИ ПРОВІДНИХ ДЕРЖАВ СВІТУ