Тема 2. Оперативна обстановка як об’єкт і предмет дослідження в іад у мв

Характеристика особливостей, спільних рис і відмінностей об’єкту, предмету та умов дослідження в інформаційно-аналітичній роботі та науковій діяльності. Оперативна обстановка – основний об’єкт інформаційно-аналітичної діяльності.

Складові елементи знання про оперативну обстановку як предмет інформаційно-аналітичного дослідження, особливості їх розвитку і взаємовпливу.

Загальні складові елементи знання про оперативну обстановку в сфері безпеки. Кваліфікаційні ознаки, місце і роль міжнародних і міжнародно-правових відносини, зовнішньої і внутрішньої політики, геополітичної, геоекономічної, геостратегічної (військово-стратегічної), політичної, економічної, соціальної, етнічної, демографічної, психологічної, правової, криміногенної тощо ситуації у визначенні змісту і якісних показників оперативної обстановки та можливих наслідків для безпеки об’єкту захисту.

Спеціальні складові елементи знання про оперативну обстановку в сфері забезпечення безпеки суб’єктів зовнішньої політики,зовнішньоекономічної діяльності і господарювання. Сутність поняття, характеристика змісту потенціалу як об’єкту спрямувань супротивників, конкурентів і непорядних партнерів та базисного елементу в механізмі формування оперативної обстановки.

Тема 3. Поняття джерел, інформаційних одиниць, інформаційних масивів і потоків, наукових знань та їхнє значення в практичній діяльності підрозділів іад у мв

Поняття джерел інформації, інформаційних даних, інформаційних одиниць, інформаційних масивів, потоків, інформаційних системи, мереж, банків даних, їх різновиди (Центральний банк даних – ЦБД, локальні бази даних – ЛБД, автоматизовані робочі місця – АРМ). Носії знань (джерела) про оперативну обстановку в державі перебування, в колективі суб’єкта господарювання. Чинники визначення ознак закономірностей, характеру тенденцій їх появи, існування, розвитку і зникнення. Поняття первинної інформації, кінцевого інформаційного та інформаційно-аналітичного продукту, наукових знань.

Особливості організації процесу поточної роботи з джерелами інформації в підрозділах інформаційно-аналітичного забезпечення. Цілі та завдання організації обробки, накопичення і користування інформацією та документальними даними: класифікації, систематизації, формалізації, накопичення, зберігання, пошук, узагальнення і видача інформаційних одиниць. Особливості відбору інформаційних одиниць, критерії відбору та накопичення, формування інформаційних масивів і баз даних. Сутність, принципи кваліфікації та відбору джерел інформації: визначення їх характерних рис і ознак. Вимоги до інформації, документальних (інформаційних, фактографічних) даних та їх носіїв: відносність, актуальність, достовірність, повнота, своєчасність, надійність і безпечність зберігання. Проблема „старіння” інформації. Сучасні носії інформаційних одиниць в ІАЗ.

Організація і технологія процесу роботи з джерелами інформації в ході проведення інформаційно-аналітичного і наукового дослідження (планування, критерії визначення інформаційних потреб, пошук джерел, методика вивчення документів і порядок відбору фактографічних одиниць). Організаційно-довідкова робота (бібліотеки, міжбібліотечний абонент, Єдина державна система науково-технічної інформації, реферативні журнали, бюлетені сигнальної інформації, експрес-інформація, аналітичні огляди, реферативні огляди, друковані бібліографічні картки, анотовані бібліографічні картки, реферати в картках, фактографічна інформація в картках, копії змісту поточних (іноземних) журналів, довідково-інформаційні системи, каталоги, картотеки, УДК – Універсальна десятинна класифікація, ББК – Бібліотечно-біографічна, організація систематичного і предметного каталогів, допоміжні каталоги та картотеки). Техніка читання: попереднє ознайомлення, швидкий перегляд, читання з олівцем, нотування, виписки, закладки з помітками, розмальовування, підкреслення по тексту, перелік сторінок, оціночні записи на бібліографічних картках особистої картотеки, складання плану книги, тези, конспектування, графічні конспекти). Словники понять і термінів. Документальні джерела: офіційні, приватні. Публічні та приватні архіви, парламентські та адміністративні публікації, статистика, преса та інші ЗМІ, реклама, біографічні довідники, літературні твори, особисті документи, малюнки, фотографії, відеозаписи, кіно-, теле-, радіо-, звукозаписи, речі, іконографія.

Основні критерії і способи вивчення документальних даних: квантифікація (відбір постійних ознак і параметрів), одиниця реєстрації, тема, предмет, одиниця контексту. Фіксація: основні, прості, складні тези, цитати; конспект, плановий, текстуальний, вільний, тематичний; реферат. Прийоми виділення та розмежування тексту, що вивчається: абзацні відступи, пробільні строки, номера, підкреслення і викреслення, ключові слова, віхи на полях, рамки, багатокольорові помітки.

Способи оцінки інформації: класифікація інформації за метою використання; за масштабністю змісту, за якістю.

Первинна оцінка інформації та її носія. Критерії якості носія: обізнані особи – експерт, „внутрішній” інформатор, „гарячий інформатор”, агент чи інший конфідент, особа як джерело випадкового витоку інформації, легковажний інформатор, контактор (зв’язки), союзник, партнер; офіційні документи – ділові папери та архіви, носії машинної (ЕОМ) інформації, особисті папери та архіви, „чернетки”; оприлюднені відомості – матеріали ЗМІ, анонімки, самвидав, носії телефонних, телеграфних, телетайпних, телефаксних повідомлень, персональних радіостанцій, комп’ютерів, сотові та транкові радіосистеми; засоби підслуховування, підглядування, зовнішнього спостереження; прояснення способу дій.

Оцінка способу отримання інформації: збирання, придбання, добування. Способи добування інформації: таємне заволодіння джерелом інформації, таємне ознайомлення, копіювання, тимчасове вилучення, крадіжка під імітацією втрати чи знищення носія, перехоплення (крадіжка, здирництво, розбій, підкуп); підключення третіх осіб, отримання носія чи копії на „офіційній” підставі; вивідування в ході офіційні переговори, інтерв’ю; перехоплення поштових відправлень.

Принципи визначення рівня актуальності та достовірності інформації: актуальна, мало актуальна, застаріла; отримана вперше, частково відома; достовірна; підтверджується іншими джерелами; вірогідно правдива; можливо правдива, сумнівна, неправдоподібна, невизначена.

Тема 4. Правові основи організації та управління системою інформаційно-аналітичного забезпечення політико-дипломатичної, зовнішньоекономічної, господарської, оборонної та безпекової діяльності в міжнародних відносинах

Забезпечення інформаційної безпеки України. Інформаційне суспільство, інформаційна безпека, інформаційні війни. Діяльність органів влади України в забезпеченні безпеки національного інформаційного простору України. Міжнародно-правовий аспект забезпечення національної інформаційної безпеки.

Цілі та завдання підрозділів інформаційно-аналітичного і правового забезпечення органів влади та управління України у сфері міжнародно-правових відносин і безпеки. Інформаційно-аналітичне забезпечення Президента України, Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України у сфері міжнародного права. Функції та повноваження органів влади, що здійснюють таке забезпечення: Міністерство закордонних справ, Міністерство юстиції, Служба безпеки, Міністерство оборони України.

Характеристика законодавства України про інформаційно-аналітичне забезпечення безпеки, міжнародно-правової і господарської діяльності. Конституція України, Закони України „Про інформацію”, „Про комерційну таємницю”, „Про оборону України”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про контррозвідувальну діяльність”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Особливості організаційно-правової основи діяльності структурних підрозділів, котрі відповідають за інформаційно-аналітичне і правове забезпечення реалізації зовнішньої політики, зовнішньоекономічного співробітництва, міжнародно-правової і господарської діяльності, функціонування структур вищих посадових осіб держави, підрозділів РНБО, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції, МВС, Міністерства оборони, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, міністерств і відомств, відповідальних за реалізацію зовнішніх і внутрішніх функцій Україні.

Нормативно-правові акти, що регламентують функції та повноваження спецслужб України: „Про Раду національної безпеки і оборони України”, „Про дипломатичну службу”, „Про міліцію”, „Про Службу безпеку України”, „Про Державну прикордонну службу України”, „Про розвідувальні органи України”, „Про Військову службу правопорядку в Збройних силах України”, Митної та податкової служб України, Положення про Міністерство закордонних справ, про Міністерство внутрішніх справ України: їх основні положення, що становлять основу для здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення безпеки господарської і міжнародно-правової діяльності. Правова основа діяльності структурних підрозділів державних спецслужб і служб безпеки недержавних суб’єктів господарювання. Їхні цілі та завданням в сфері інформаційно-аналітичного забезпечення об’єктів захисту і національної безпеки.