Текст № 24

Українська кухня створювалася впродовж багатьох століть. Вона відображає не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні, природні та кліматичні умови. Завдяки географічним умовам населення України має змогу вживати продукцію і рослинного, і тваринного походження.

Українська кухня значною мірою регіональна. Так, західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східноукраїнської. Найбільшою різноманітністю характеризується кухня Центральної України, особливо областей центру Правобережжя.

У давнину основою харчування населення України були круп’яно-бобові вироби. Найдавніші страви із зернових продуктів – каші, які прості в приготуванні й досить калорійні. Для каш використовували пшоно, ячмінь, гречку, овес, кукурудзу. З круп готували також крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками. На межі ХІХ – ХХ ст. були дуже поширені лемішка й мамалига.

Рідку їжу готували з додаванням багатьох ароматичних приправ і овочів, називали її варивом із зілля. Крім того, були поширені різні м’ясні та рибні відвари, відомі під назвою „юха”. Юху, яку з часом почали називати „юшкою”, готували у вигляді будь-якого відвару з додаванням інших продуктів – гороху, круп, м’яса, риби та ін., проте найпоширенішою з рідких варених страв був і залишається борщ (Із навчального посібника).

Текст № 25

До М. К. Заньковецької.

Ясная Зоре нашого кону,

Славетна пані-добродійко,

Маріє Костянтинівно!

Городяни запрошують Вас взяти участь у виставі „Наталки Полтавки” під час святкування постанови пам’ятника нашому славному письменникові Котляревському. До їх запросин ударяюсь і від себе до Вас, наша ясна Зоре, з низьким укліном: допоможіть нам відбути наше святкування, як воно годиться задля такого значного для усього краю свята. Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділить нас своєю ласкою, а ваше чуле серце не обмине теплою прихильністю до нашого благання й жаги – бачити поряд з такими талановитими виставниками „Наталки Полтавки”, як Кропивницький, Саксаганський, Садовський і Затиркевичка, і Вас, наша яскрава Зоре! Кропивницький і брати Тобілевичі з великою охотою згодилися на наші запросини, а славетний наш музика – Микола Віталійович Лисенко – пообіцяв прибути і виставити разом з „Наталкою Полтавкою” написану ним задля такого значного свята кантату на вічну пам’ять Котляревському. Як бачите, вельмишановна пані-добродійко, уся наша сила й краса збереться біля нас, щоб якнайкраще відбути наше перше краєве свято. Невже ж наша Зоря не світитиме на ньому? Невже вона не закрасить його своїм яскравим світом? Ні, се не можливо бути, бо був би для нас великий сором і гріх, якби ми не бачили Вас на нашому святі! А якщо, не дай Боже, темні хмари щоденного життя зійдуться докупи і загородять Вам битий шлях до нас, – то хай грім святий і огненна блискавка розіб’ють їх і розіллють теплим дощем, щоб Вам легка доріженька не курилася!

Жінка моя гаряче обійма Вас і запрошує до своєї власної хати, хоч і далеко від города (на 3-й Кобищанській улиці), зате серед саду зеленого, на подвір’ї пишному примостилася й рада-радісінька прикрити Вас і від спеки сонячної, і від гаму та кіптяги городянської.

Приїздіть, будь ласка!

До Вас усім серцем прихильний

П. Рудченко

163