Текст № 14 Cнігова вода

Раніше снігову воду цінували, мабуть, лише жінки для миття волосся та народи Півночі для пиття. Перші – за її м’якість, другі – за легкість видобутку взимку, коли перемерзають струмки й річки. Але, виявляється, у цієї води є ще й інші, куди дивовижніші властивості.

Піддослідні тварини від додавання до їхнього раціону снігової води росли значно швидше і приводили, як правило, удвічі більше потомства.

Сніг, що розтанув, виявився корисним також і для рослин. Насіння пшениці, змочене сніговою водою, росте на 41 % краще, огірки в теплиці від поливу такою водичкою давали подвійний урожай, а замочені нею ще в насінні – навіть потрійний.

Важливо зазначити, що сніг брали не будь-який, а найчистіший, котрий щойно випав. Коли ж такого не траплялося, то вибір падав на той, що лежить у затінку, у місцях, куди не заглядають прямі промені сонця і не потрапляють сторонні домішки (пилюка, сажа та інше). Танув він у закритих баках спеціальної конструкції. Одержувану воду вживали завжди свіжою, чистою, трохи підсоленою для смаку. Її додавали й до мішанок та інших комбінованих кормів.

Звідки ж у снігової води така животворна сила? У воді зі снігу значно нижчий, ніж у звичайній, уміст важкого водню – дейтерію. Дейтерій удвічі тяжчий за звичайний водень. „Важка вода” важить більше від звичайної на 11 %, замерзає вже при температурі 3,2 градуси за Цельсієм замість нуля, а закипає, навпаки, пізніше – при 101,4 градуси. Вона сильно вповільнює реакції й показала себе практично корисною як уповільнювач у ядерних реакціях (З календаря).

Текст № 15

***

Неможливо уявити Великдень без пасхального хліба, який на Україні називають паскою або бабою. Паски, хоча й відрізнялися розмірами, але майже всі мали високу круглу форму. Зверху ліпили з тіста хрест, шапку також прикрашали поливою, посипали зерном. Продукти для випічки пасхального хліба готували задовго до свята. Навіть у голодні роки селяни намагалися залишити для цього краще борошно, накопичити достатню кількість крашанок, масла, цукру.

Подекуди також робили сирну бабу. Вона готувалася з протертого сиру, у який додавали масло, цукор, яйця, родзинки. Сирній бабі за допомогою роз’ємних форм надавали вигляд піраміди, по боках якої вирізали візерунки й літери. Пасхальним хлібом починався великодній сніданок.

Символом Паски, початку всього живого й воскресіння Христа стало яйце. У передхристиянському світі сонце уявлялося людям казковим птахом. Вороги світла, сили зла могли вбити птаха, але завжди він встигав знести яйце, з якого народжувався новий день. Головний у році Великий день – це свято сонця, природи, що прокинулася після зими.

Життя, яке зберігалося в яйці, потрібно було захистити від злих сил, тому тонку шкаралупу покривали фарбою й різноманітними знаками-символами. Пасхальні яйця називали „крашанками” й „писанками”. Мали вони й такі назви, як „мальованки”, „дряпачки”. Для фарбування яєць напередодні Паски використовували відвари різноманітних рослин. Жовту й жовто-червону фарбу одержували з кори дикої яблуні, лушпиння цибулі, гречаної полови, горицвіту, звіробою. Синій колір давали сині мальви, сон-трава, ягоди бузини. Яйця фарбували, якщо їх обгортали різнокольоровими клаптиками, міцно перев’язували нитками й хвилин двадцять варили у воді, у яку додавали трохи оцту (В. Супруненко).