1. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин ; изд. 5-е, стереотипн. – М. : КомКнига, 2007. – 144 с.

2. Джинджолия Г. П. О разных подходах к тексту / Г. П. Джинджолия // Вісник Луган. держ. пед. ун-ту : філол. науки. – 2003. – № 2. – С. 15 – 20.

3. Єрмоленко С. Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор. − К. : Либідь, 2001. – 224 с.

4. Загнітко А. П. Лінгвістика тексту. Теорія і практикум : наук.-навч. посіб. / А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2006. – 289 с.

5. Залевская А.А. Некоторые проблемы теории понимания текста / А. А. Залевская // Вопр. языкознания. – 2002. – № 3. – С. 62 – 73.

6. Ковалик І. І. Методика лінгвістичного аналізу тексту / І. І. Ковалик, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ. − К. : Вища шк., 1984. – 120 с.

7. Лазебник Ю. Спілкування текстом / Ю. Лазебник // Мовознавство. – 1995. – № 1. – С. 78 – 85.

8. Липатова В. Ю. Порождение текста: интроспективный подход / В. Ю. Липатова // Рус. яз. в шк. – 2005. – № 2. – С. 93 – 99.

9. Мельничайко В. Лінгвістичний аналіз художнього тексту: завдання і методи / В. Мельничайко // Теорія і практика лінгвістичного аналізу тексту. – Тернопіль : ЛІЛЕЯ, 1997. – С. 25 – 58.

10. Мельничайко В. Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови / В. Я. Мельничайко. − К. : Рад. шк., 1986. – 168 с.

11. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : підручник / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2008. – 712 с.

12. Тураева З. Я. Лингвистика текста / З. Я. Тураева. – М. : Просвещение, 1986. – 126 с.

13. Українська мова : енциклопедія / за ред. В. М. Русанівського, О. О. Тараненко. – К. : Укр. енцикл., 2000.

14. Чернявская в. Е. Лингвистика текста. Поликодовость. Интертекстуальность. Интердискурсивность / в. Е. Чернявская. – м. : кд либроком, 2009. – 248 с. Методичні поради

Під час опрацювання теми необхідно звернути увагу на те, які категорії тексту є найважливішими й виділяються в більшості наукових розвідок з лінгвістики тексту, усвідомити взаємозалежність різних категорій тексту для передачі теми й основної думки висловлювання. Опрацювання теми вимагатиме аналітичної роботи, спрямованої на розуміння тих засобів, за допомогою яких у тексті репрезентовані певні категорії. Аналіз пропонованого навчального матеріалу допоможе вам навчитися розрізняти різні види інформації в текстах, різних за типом, стилем, жанром, визначати різні підходи до класифікації текстів.

Необхідно також засвоїти різноманітність підходів до визначення понять текст і дискурс, запам’ятати, які критерії покладено в основу дефініцій, зрозуміти й запам’ятати типові визначення, усвідомивши їх взаємозумовленість і особливості використання в науковому обігу.

Теоретичний матеріал до вивчення теми

1. Текст як наукове поняття

Мовознавці почали активно досліджуватися текст в ІІ пол. ХХ століття, коли текст було визнано найвищим ярусом мовної системи (фонетичні одиниці → морфеми → лексеми → частини мови → речення → текст) і центр уваги вчених перенісся з мовної системи на мовленнєву діяльність, продуктом якої є текст. Визначення тексту та характеристика його ознак зустрічаємо в лінгвістичних роботах І. Гальперіна, Н. Зарубіної, О. Каменської, І. Ковалика, Л. Лосєвої, Л. Мацько, О. Москальської, Т. Ніколаєвої, В. Одинцова, О. Селіванової, З. Тураєвої, З. Харриса та ін. Аналіз поняття текст здійснювали методисти, зокрема Т. Донченко, В. Капінос, Т. Ладиженська, Л. Мацько, В. Мельничайко, М. Пентилюк, М. Плющ, М. Пльонкін, Г. Шелехова та ін.

Увага дослідників тексту завжди була спрямована на виявлення в ньому провідних ознак, насамперед онтологічних (буттєвих) і функціональних (рольових), що давало б змогу сформулювати поняття текст. Однак єдиного тлумачення цього поняття не існує, що пояснюється низкою причин, які виділяє О. Селіванова:

1) пошук ключового слова, одиниці мовного рівня, яке б стало відправним моментом дефініції (визначення);

2) формально-структурна, жанрова, стилістична різноплановість тексту (письмові, усні, друковані тексти);

3) різноманітність підходів до вивчення тексту в межах лінгвістики;

4) ототожнення тексту й дискурсу (текст наділяють категорією комунікативності й розглядають як предметно-знаковий стан системи комунікації;

5) абсолютизація певної або кількох категорій (зв’язність, завершеність, цілісність тощо).

Ключовими словами у визначеннях тексту переважно бувають такі: твір, документ, повідомлення, комунікативна одиниця, зв’язне мовлення, зв’язний знаковий комплекс, послідовність знакових одиниць, висловлень, речень, складних синтаксичних цілих, мова в дії тощо.

Відповідно до формально-структурної, жанрової, стилістичної різноплановості тексту в писемних, усних, друкованих, комп’ютерних його формах виділяють своєрідні ознаки, які заважають сформулювати єдине визначення поняття. Наприклад, у текстах офіційно-ділового стилю важливою визначальною ознакою є стандартизованість, що зовсім не притаманна художнім текстам.

Поліфункціональністю тексту пояснюють наявність різноманітних підходів до його визначення. Так, за З. Тураєвою, це підходи, що відбивають природу функціонування поняття в різних наукових сферах:

• онтологічний (буттєвий);

• гносеологічний (пізнавальний);

• власне лінгвістичний;

• психологічний;

• прагматичний (спрямування на реалізацію наміру автора).

Н. Непийвода виділяє такі підходи до визначення тексту:

• соціально-історичний (текст як вияв культури, письмовий продукт, що втілює результати інтелектуальної й духовної діяльності соціальної особистості);

• соціально-психологічний (текст як засіб впливу на свідомість і поведінку людини);

• лінгвістичний підхід (текст як сукупність мовних одиниць різних мовних рівнів);

• функціонально-стилістичний підхід (текст як семантичний простір реалізації мовних одиниць);

• комунікативний підхід (текст як мовленнєвий акт);

• когнітивний підхід (текст як результат і спосіб пізнання).

Провідними критеріями визначення поняття текст постають такі, як форма мовлення (за основу беруть писемну й усну або тільки писемну форму мовлення), структурно-семантична єдність елементів (за основу визначення тексту беруть не стільки форму мовлення, скільки функціональні й семантичні відношення), кількість авторів висловлювання (тільки монологічне мовлення чи монолог і діалог), наявність заголовка, найменшої реальної одиниці тексту – складного синтаксичного цілого, кількість речень у тексті тощо.

Таблиця 2