4. Основні вимоги до написання твору

1. Відповідність темі. Автор має осмислити зміст кожного поняття, що входить до заголовку, з’ясувати коло питань, які варто висвітлити.

2. Змістовність і лаконічність, глибина й повнота розкриття теми. Змістовність твору досягається насамперед глибоким аналізом його ідейно-художньої своєрідності, умінням оперувати ключовими поняттями, використовувати фактуальну інформацію.

3. Доказовість висловленої думки, аргументованість висунутого положення. Твір повинен бути цілеспрямованим, пронизаним головною думкою, якій підкорюються всі інші судження. Робота без основної тези й необхідних доказів перетворюється у виклад випадково збережених у пам’яті уривчастих відомостей про явище, особу або подію.

4. План і логічність, послідовність викладу. Від добре складеного плану залежать глибина й змістовність твору. Кожне нове положення, висунуте автором твору, повинне бути наслідком попереднього, закономірно й природно випливати з нього. Твір, написаний за чітким планом, відрізняє струнка композиція, цілісність викладу.

5. Самостійність мислення. У творі повинно бути відбите власне „я” автора, його думка, знання прочитаного й здатність кваліфіковано аналізувати інформацію. Самостійність – це невід’ємна риса твору, автор повинен уміти викладати судження своїми словами, так, як він їх розуміє й оцінює.

6. Оригінальність, стильова єдність і виразність оповіді. Твір повинен містити сукупність певних мовних засобів, що зумовлені жанром роботи, власним ставленням автора до того, про що він пише, рівнем його загального й мовного розвитку.

7. Незалежно від жанру, типу мовлення, індивідуальної манери оповіді, варто пам’ятати про загальні вимоги до твору:

– правильність і чистота (граматична правильність мовлення, відповідність літературним нормам);

– стислість (підбір слів, що передають саме ті думки, які автор хотів висловити; відсутність у реченнях зайвих слів);

– виразність (доступність для розуміння, досконалість мови, відсутність словесних штампів, стандартних висловлювань, канцеляризмів, помилкового пафосу тощо).

5. Поняття анотації й рецензії

До довідково-інформаційних документів, що характеризують текст, відносять анотацію й рецензію.

Анотація – коротка характеристика змісту книги, статті, рукописного тексту тощо. У ній наводяться найважливіші питання роботи. Анотація допомагає добирати й вивчати літературу з будь-якого питання, скорочує час на ознайомлення зі змістом праці. У кінці анотації називають категорії читачів, для яких рекомендовано анотовану книгу.

Рецензія – це критичний відгук (аналіз і оцінка) на художній твір, наукову працю тощо. Реквізити рецензії:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок (який містить назву рецензованої роботи, прізвище та ініціали її автора, рік публікації, назву видавництва).

3. Текст, що складається з двох частин: короткий виклад змісту роботи; висновки, зауваження, оцінки автора рецензії.

4. Підпис та посада особи, яка рецензувала роботу.

5. Дата.

Якщо потрібно, підпис в рецензії засвідчують печаткою або спеціальним штампом.