ДолякраєзнавствауXXст.
Доляукраїнськогокраєзнавстваякіукраїнськоїісторіїтаукраїнськогонарадубулатрагічнайпозначенавеликимивтратами,наслідкиякихцейдосівідлунюютьсянанашійдуховності.Начевкалейдоскопізмінювалисядесятиріччядляукраїнськихкраєзнавців:відглибокихнауковихдослідженьдоповногоігноруванняісторії«малоїбатьківщини»,відвсесвітньоговизнанняїхпошуківдозамовчуванняцілихпластівминувшини.
20–тіроки
Цейчаспоправуназивається«золотимперіодом»краєзнавства,якезавдякизусилляментузіастівтазасприянняреспубліканськоївладибулопіднятедорівнядержавноїсправи.Вцейчасзакладенопідвалиподальшогорозвиткукраєзнавства.У1923р.уХарковібулоутвореноХарківськуслобожанськукомісіюпідкерівництвомД.ЗеленінатаО.Федоровського.Уїї
роботібралиучастьпатріархихарківськогокраєзнавстваакадемікиД.БагалійіД.Яворницький.ТакіжкомісіїбулистворенівКиєвітаОдесі,ауЧернігові–інститут.СамеХарківськаСлобожанськакомісіявиступилаініціаторомпроведенняПершоївсеукраїнськоїкраєзнавчоїконференції25-28травня1925р.,наякузібралися75делегатів-представників22місцевихосередківзусіх,регіонівУкраїнивбудинкуВетеринарногоінституту(вул.Сумська,37–нинібудинокдитячоїтворчості).УдоповідісекретаряВсеукраїнськогоЦВКО.Буценказазначалося,що«краєзнавство–цеоднезнайважливішихзавданьнашогогосподарства,якеможевідбуватисялишеприновомуіточномуобліковіприроднихбагатствівсіхпродуктивнихсилкраїни».
У складі Всеукраїнської Академії Наук з 20-х рр. діяли комісії
краєзнавчогопрофілю:
Широкудискусіювикликалатодіінформаціяодногодоповідачапростанкраєзнавства.Порядізвизначеннямосновнихшляхівдіяльності,вінфактичнозакликавзнищитивсюроботустарихкраєзнавців-дослідниківтавчених.ПротитакиххибнихтвердженьрішучевиступилиД.Багалій,М.Яворськкий,О.Яната.Конференціяприйнялазвертаннядовсіхкраєзнавчихорганізацій,вякому,зокрема,говорилося:
«ПершаВсеукраїнськаконференціязкраєзнавствабулапершоюспробоювиявитикраєзнавчісилиУСРР,зробитипершийпідсумокдосягнень,здобутокужевкраєзнавчійроботі,з'ясуватиумовироботитаперспективиїї,об'єднатикраєзнавчісилиУкраїни.Конференціяпоказаласилуіжиттєдайністькраєзнавчогоруху».
Угрудні1925р.вХарковібулоствореноУкраїнськийкраєзнавчійкомітет(УКК),якийочоливМатвійЯворський.Продосвідтаефективністьроботикомітетувтічасисвідчитьреальнезростаннякраєзнавчихорганізаційтаосередків.Так,якщов1925р.вУСРРнараховувалося5товариствта11гуртків,тона1січня1929р.–відповідно51товариствота658гуртків.
У1927р.,незважаючинапевнітруднощі,здебільшогоматеріальногохарактеру,співробітникамУККвдалосяналагодитиуХарковівипускнауково-методичногочасопису«Краєзнавство».Вінбуврозрахованийінанауковців,і
наширокийкраєзнавчийактив.Матеріали,опублікованінайогосторінкахв1927-1930-хрр.,даютьяскравеуявленняпроосновнінапрямкикраєзнавчоїроботи,реальніздобуткимісцевихорганізацій,окремихкраєзнавців.Часописмав7розділів:Загальний(теоретичніосновитазагальніпитаннякраєзнавства);Методикакраєзнавчоїроботи;Шкільнекраєзнавство;Нашкрай;Життякраєзнавчихорганізацій(відомостіпродіяльністькраєзнавчихтовариств);Бібліографія(рекомендованіспискикраєзнавчоїлітературизанотаціями,оглядаминовинок,рецензіїнакниги,краєзнавчабібліографія).
30-тіроки
Напочатку30-хрр.вУкраїнібуло30тис.краєзнавців,якісвоєюкропіткоюпрацеюпоповнювализнанняукраїнцівпросвійкрай.Проте,вумовахмасовихрепресій«буржуазнихнаціоналістів»краєзнавствоневписувалосязахарактероміформамироботивструктурукомандно-адміністративноїсистемитанадмірноїцентралізації.Краєзнавствоякнаука,буловинищено,часопис«Краєзнавство»закрито,атисячікраєзнавцівякворогинародузасфабрикованимизвинуваченнямирозстріляні.У1937р.булирозстріляніакадемікиМатвійЯворськийтаСтепанРудницький–«батькоукраїнськоїгеографії».БорисаПимененкарозстріляноводномуізтаборівЛенінградськоїобласті.ОлександрЯнатапомерубухті«Нагаєві»ДалекогоСходу,тамжбезсліднозникіосновнийдоповідачПершоїВсеукраїнськоїконференціїкраєзнавців–ОпанасБуценко.
ОсобливобезглуздовцьомукривавомусталінськомумісивівиглядаєсмертьОлександраАлоїзовичаЯнати,талановитоговченого-природознавця,блискучогоорганізаторанауки,краєзнавця,зім'ямякогопов'язанадіяльністьХарківськоготовариствалюбителівприроди(1908-1912рр.)невтомногокерівникаХарківськоюкрайовоюдослідно-сільськогосподарськоюстанцією(1914-1917рр.),підкерівництвомякогобулиотриманівагомірезультативдослідженнібур'янівуХарківськійгубернії.Вінпрацювавсерйозно,одержимо,копіткоіпедантично.Успілкуваннііповедінцібувлюдиноюскромною,привітною,аленеговіркою,урівноваженою,спокійною,доброзичливонастроєноюдолюдей.РепресивнізаходибулизастосованіідойогодружиниНаталіїТихонівни,якунезабаром«вичистили»зрадянськихустановякнаціоналістку.
40-50-тіроки
ПіслявизволенняУкраїнивідфашистськийзагарбниківРНКУРСРіЦККП(б)Увпостановівід1квітня1944р.,надаючизначенняувічненнюпам'ятівоїнівіпартизанів,якізагинуливбояхзавизволенняБатьківщини,зобов'язали
місцевіорганивзятинаобліквсівійськовіцвинтарі,занестиїхдоКнигипам'яті,упорядкуватиїх,встановитипам'ятникинабратськихмогилах.Зчасу
«відлиги»з’явиласяпотребанелишеуправдивомувисвітленніісторичнихпроцесів,айузображенніїхувсійскладностітарізноманітті.ВУкраїніактивізуваласяроботанадпрацямизісторіїмістісіл,фабрик,заводів,колгоспів,музеївпозбереженнюпам’ятокісторіїйкультури.
У50-хрр.вреспубліцібулоорганізованосотнігромадськихформувань,клубів,гуртків.Уцейперіодвийшлидокументальнізбірки,пов'язанізборотьбоюпротигітлерівськихокупантівврокиВеликоїВітчизняноївійни.З1957р.почаввиходити«Українськийісторичнийжурнал».У1966р.булоствореноВсеукраїнськетовариствоохоронипам’ятокісторіїтакультури,якениніноситьім′явидатногописьменника,громадськогодіячаОлесяТерентійовичаГончара.
60-70-тіроки
Новийетап,пов'язанийізвиданнямбагатотомної«ІсторіїмістісілУкраїнськоїРСР»,якайдосінемаєаналогівусвіті.Унаписанні26томівпротягом12роківбралиучастьпонад100тис.літописців-дослідників.Вчителійнауковці,краєзнавці-аматоритапрацівникикультури,створившибіографіювеликихміст,містечок,селищтасіл.Одинзїїтомів–«Харківськаобласть»–демонструвавсянаМіжнароднійвиставцівМонреалі–ЕКСПО-67.Протевсіматеріалицьогомонументальноговиданнябуливідредагованівідповіднотогочаснихідеологічнихнастанов.ЦікавоюічасомдраматичноюбуладоляцьоговиданняякійогоголовногоініціаторатадуховногонатхненникаП.Т.Тронька.
НезважаючинадоситьактивнудіяльністьгромадськихорганізаційіпершзавсеУкраїнськоготоваристваохоронипам’ятокісторіїтакультури,вреспубліцінеіснувалонауково-дослідницькогоцентрузісторичногокраєзнавства.Творчагромадськістьпропонуваластворититакийосередок.Враховуючиціпропозиції,у1979р.вІнститутіісторіїАкадеміїнаукУРСРбувстворенийвідділісторико-краєзнавчихдосліджень.Навідділпокладалисязавданнярозробкитеоретичнихпроблемісторичногокраєзнавства,науково-методичногокерівництвапідготовкоюпрацьзісторіїмістісіл,фабрик,заводів,колгоспів,радгоспів,вивченнямпам’ятокісторіїйкультуриУкраїни,складаннямїхбагатотомного«Зводу»,узагальненнямдосвідудіяльностіісторичнихмузеїв,виробленнямрекомендаційщодовиданняісторико-краєзнавчоїтатуристичноїлітератури.Ініціаторомствореннявідділуісторико-краєзнавчихдослідженьіпершимйогозавідувачемставвідомийдержавнийтагромадськийдіяч,академікАНУРСР,головаУкраїнськоготоваристваохоронипам’ятокісторіїйкультуриП.Т.Тронько.