Житлоіодягслобожан
ЖитлослобожанпротягомXVII-XIXст.булоздебільшогодерев'яним,зрідкакам'янимітолишеузнаті.Хатукожнаслобожанка-українказавждисерединітаззовніобмазувавбілоюглиною.Слобожани,якписававтор
«ТопографічногоописуописуХарківськогонамісництва1785р.»,любиливусьомучистоту,особливовхатах,«ухатахбулипросторістіниіпризьба,курниххат,якуросіян,небуло–грубиобкладалисякахлем.Частохатибілили».
ОсновнахвилязаселенняСлобожанщинийшлаізсуміжноїПолтавщинита
середньогоПодніпров'я,томуособливоістотнимсталопривнесеннябагатьох
культурно-побутовихелементівзцихрегіонів,середнихібудівництвожитла.Якщовзятидоувагирозміщенняхативідносновулиці,товпорубіжнихрайонах,ацезрозумілобулаіСлобожанщина,мавдеякепоширеннябезпосереднійвихідхатинавулицю,їїрозташуваннясаменамежісадиби,якаприлягаєдовулиці.Сліднаголосити,щоокремічастинихати–піч,покуть,поріг,сволок–булиоповитіпіснями,повір'ями,казками,звичаями.
М.Ф.Сумцовтакописавінтер′єрслобожанськоїхати:
«Устаровинуслобожанськахатаскладаласьзодноїкімнатитасіней;потімчерезсінибудувалидругухату,чистішу,святкову,апоручзсіньмикомору.Такдвохкамернахатасталанайбільшрозповсюдженою.
Внутрішняобстановкавхатахусюдиоднакова:праворуч,коливвійти,простапіч,ліворуч–невеличкашафа–мисникдлятарілок,чашокііншогопосуду;міжпіччютапричілкомпіл,аболіжкодляспання;надліжкомодневіконценаоднушибку,апідстелеюпростягнутийодпечідостінидрючок–жердка,наякускидаютькожухийіншуодежу;попідстінамилавиіколопокутя–стіл;постінах«боги»,абоікони,поручзнимималюнки,здебільшерелігійногозмісту,даліінодіневеличкедзеркалозшитимирушникамипобоках».
НаціональнийодягХарківщини–якмистецтво,тіснопов'язанеізнароднимизвичаями,фольклором,побутом.ТрадиційневбраннянаселенняСлобожанщинизасвоїмирисаминаближенедоодягуполтавців,хоча
існувалийпевнівідмінності.Однимізнайдавнішихелементівнародногоодягу–єсорочкаякжіноча,такічоловіча.НаСлобожанщиніпобутувалижіночісорочкипереважнополтавськоготипу,якіназивалиукраїнками,абомалоросками.
ОскількинаСлобожанщиніткацьківерстатибулинеширокі–полотно40-55смзавширшки,тонасорочкувитрачалитриполотнища.Святковісорочкибулидодільними–викроєнимиізсуцільногополотна,буденнімоглимативерхізякіснішогополотна,низ–ізгрубого,тобтосорочка«докачувалася»,
«підтачувалася»імалиназву«допідточки».Спочаткусорочкивишивалибілимпобілому,якірушники.Вишивалисяімережилисярукава,іноді–уставки,іобов’язковоподолибулимережані,бовонимали«виглядати»з-підпоясногоодягу–плахти.Самемережані,аневишитіподоли–характернаособливістьСлобожанщини.
Плахташиласяздвохполотнищбарвистоїсаморобноївовняноїтканинизгеометричниморнаментом,якізшивалисядо1/2чи2/3подовжинітаперегиналисянавпілнезшитимикінцями–«крилами»–назовні.Докрилпокуткахпришивалирізнокольоровікитиці.Закольоромплахтиможнабулосказати,хтоце–дівчиначимолодиця,молодачистаражінка.Дівчатаносиличервоніабомалиновіплахти–червчатки.Молодажінканосилачервчатку,аледонародженняпершоїдитини.Потімвонамалапереходитиначервоно-синітачимдалі,тимтемнішіплахти.Бабусіносиличорні,однотоннідерги.Упістжінкиодягалисинятки–синіплахти.
Підв’язувалиплахтудостанупоясом.Святковийпояс–неширокий,однотоннийчикольоровий–крайка.Повсякденніпояси–до30см–виконувалинестількидекоративнуфункцію,скількибереглипоперек(якпоясисучаснихборцівчиважковаговиків),боічоловіки,іжінкизаймалисятяжкоюфізичноюпрацею.
Нагруднийбезрукавнийодяг–керсетки,довжиноютрохинижчестегон,обшитікольоровоютасьмою–висічкою.Святковікерсеткишилиздорогихтканин,наприкладплису,оздоблювалитасьмою,зубчатоюаплікацією.Їхкріймавпідкреслюватифігуру,длячогозавищувалилініюталії,розшивалинизвставнимиклинамиззадуполініїталії.Лініявідрізуприкрашаласявишивкою,тасьмою.Підвпливоммістанаселіз’явивсянагруднийодягізрукавами–кофти-круглопілки,черкасиновікофти,куфайки,баски,холодайки,стяжки,гусарки,козачки,матроскитаін.Шивсятакийодягізфабричнихтканин,маврізноманітнийкрій,довжинутаоздоблення.
Верхнімосінньо-веснянимодягомслобожанокбуликуртки-куцини.Низирукавів
Дівчаталюбилиприкраси:сережкитанамисто.«Добренамисто»робилизісправжніхчервонихкоралів.Вонобулодороге,алекожнадівчиначижінканамагаласяматиякнайбільше«разків»–ниточокнамиста.Коралібулинелишеприкрасою:вонисвідчилийпростанздоров’явласниці:якщоколірбувяскравий,червоний–жінказдорова;колижвонитемнішали,змінюваликолір,цеозначало,щовоназанедужала.
обшиваличорнимплисом.Носилитакождовгікофтизталією.Носиливатянкизвусами,шушонизвеликимкоміром,щоприкривавплечі,мовпелерина,ізастібавсянаодинґудзик.Узимкужінкивдягаликритікожушанки,авсильніморози–кожухи,розшитікольоровимгарусом.
Жіночеукраїнськевзуття,типовеякдляСлобожанщини,такідляПолтавщини:чоботизкольоровоюхалявоюічорнимпередком–чорнобривці,пізніше–високішнурованічеревички.Біднішівзувалишкірянічеревики–коти.Насвята,навітьлітом,взуваличоботи,їхшилиізсап’яну(сап’янці).Червонічоботиоблюбувалидівчата,іцезумовилопоявуепітету:«Дівчинавчервонихчоботях».Росіянкивзимкуносилиличаки(лапті)ізсуконнимичиполотнянимионучами,плетенішкарпетки,панчохизчеревиками,авліткумоглиходитибосоніж.Йдучивполе,щобстернянепокололаноги,змазувалиїхдьогтем.
Гордістюкожноїдівчинибулоїїволосся,недаремноказали:«Коса–дівочакраса».Усвятозапліталидвіоднукосуіприкрашаликісниками–різнокольоровимистрічками.Дівчата«напорі»,тобтозаручені,носиливіночкизживихчипаперовихквітів.НаХарківщинізадваднідовесіллядівчинаодягалавінокізквітівізпавинимиперами,адокосиприкріплювала20різнихстрічок,купленихженихом.Нареченомуждошапкиприв’язувалиневеличкірозеткизчервоноїтасиньоїстрічок.
Якщодівчатапишалисякосами,намагалисязробитиїхнайгарнішимиічепурненькоприкрасити,тожінкинемогли«світитиволоссям».Длянихбулонайбільшимгріхом,інавітьукінціXIXст.мандрівникисвідчили,щожінкалегшемоглапоказатиколіно,ніжпасмоволосся.Вонамоглапозиватисядосудуірозраховуватиназадоволенняпозову–якщоїї«розчіпчив»,тобтознявочіпок,навітьріднийчоловік.Головніуборислобожанок:уXVII–XVIIIст.–рушникоподібнінамітки,якимизавивалиголовужінки,залишившивільнимлишеобличчя,азXIXст.–полотняні,шовковітапарчевіочіпкирізноманітноїформи,атакожкапори.
Українцііросіянидовгийчасжилиразом,іноді–водномуселі.Тожнедивно,щоспільноюбулаїхманераодягатися.Наприклад,убранняжінкизБалаклійшини–цещосьсереднєміжукраїнськиміросійськимкостюмом.Накористьтого,щосамецеросійськийодяг,свідчитьікрій,іоздобленнясорочки:українцініколинеробилиманжетівнасвоїхсорочках,невставлялистрічкисатинуміжуставкоюірукавом,таймотививишивкинарукавахнепритаманніїм(нижнійрядвишивки).
Чоловічевбраннявобохнародівбулоскромнішим:літнєскладалосяізсорочки,штанів,пояса.МайжедокінцяXIXст.наСлобожанщинічоловікиносилиширокіполотняніштани.Уподальшому,колиштанишилизфабричноїтканини,вониздебільшогозберігалитрадиційнийкрій.Чоловічимнагруднимодягомбулижилеткипрямогокрою,верхнім–свитизфарбованоготасірогодоморобногоНасходіСлобожанщиниодягалиподібнідочинароксіряки,інодіїхназиваличуйками.Унегодуслобожанивдягаликобеняк–свитузкапюшономізнефарбованогосірогосукна,подібнудоаналогічногоодягуіншихобластейУкраїни(киреї,свитизвідлогою).Узимкуносилирозшитікожухи,найбільшимпопитомкористувалисябогодухівські.
ВерхнійодягмешканцівСлобожанщинивідзначаєтьсябагатствомоздоблення,щовиконувалосятехнікамивишивкитааплікації.Особливопишноприкрашалисяохтирськітабогодухівськікожухи,розшитібарвистимгарусомнаполах,спинітакомірі:доп’ят–«тулубчасті»ікоротші–кожушанки.
Головніуборибулирізноманітнимизалежновідсезону,місцевихтрадицій
тощо.Услобожантаполтавчан–малахаїізсуконнимверхом,навушникамитапотиличником.НасходіХарківщининосилитакзваніпиріжковішапки.Булипоширенійвисокікаракулевішапки.Уліткувдягаликартузиаботрадиційнібрилі.ДлянайбільшпоширенихчоловічихзачісокукраїнськихселянXIXст.характернедоситьвисокепідрізанняволоссянавколовсієїголови.
Верхнєволоссябілямаківкиприкривалопідголенімісця.
Чоловічимвзуттямслужилививорітнічоботи,підошваякихпришиваласяабогусто(просом),аборідко(вівсом),узимку–валянки.Пізнішепарубкипочинаютьноситичоботизвисокимивистроченимихалявами,ачоловіки–чоботизнизькимихалявами(чирики).
Зачіска«підмакітру»,або«вкружок»–спосіб
підстригання,відомийзXVII
ст.,колизакраємнакладеноїнаголовумакітрирівнопідрізаливолоссядовколаголови.