ЛітератураСлобожанщиниуХіх-початкуХХстоліття
УпершійполовиніXIXст.Слобожанщинасталацентромрозвиткузагальноукраїнськоїкультуриілітератури.НевипадковоуніверситетвХарковібуввідкритийнабагатораніше,ніжуКиєві.Слідвідзначити,щоумовидлярозвиткуукраїнськоїкультурибулидуженесприятливі.ПриєднанняукраїнськихземельдоРосіїсупроводжувалосяліквідацієюнаціональнихдержавнихструктур,закріпаченнямвільногонаселення,насильницькоюрусифікацією.Проте,середпередовоїінтелігенціїжилалюбовдосвогонароду,дойогокультури,дойогомови.УХІХст.булиорганізованігурткиіосередки,яківиявлялиінтересдоісторії,побуту,фольклоруУкраїни.
«Найбільшзамітнийгурток,першатакагромадаукраїнська,щовжещосьзначилавлітературійжиттіукраїнськім,–писавМ.С.Грушевський,–наУкраїніросійськійвиробиласявХаркові,щовдесятих–двадцятихрокахставнайбільшимдуховнимвогнищемУкраїни:коштоммісцевогодворянства,потомківслобідськоїстаршини,заснованотутуніверситет,даліжіночийінститут,організувавсятеатр,розвиваєтьсядоситьживаякнатічасилітературнадіяльність,виходятьжурналиізбіркилітературні».
Завдякитому,щоприуніверситетібулавідкритадрукарня,вХарковіз'явилисяпершіперіодичнівиданнявУкраїні:газета«Харьковскийеженедельник»(1812),журнали«ХарьковскийДемокрит»(1816),
«Украинскийвестник»(1816-1819),«Украинскийжурнал»(1824-1825).Навколожурналівгуртувалисяпоети,прозаїки,критики,теоретикилітератури,якінамагалисяйтивногуззагальноросійськимлітературнимжиттям.НайбільшактивнимибулиГ.Ф.Квітка-Основ'яненко,П.П.Гулак-Артемовський,І.С.Рижський,І.І.Срезневський,В.Г.Масловичтаін.Незважаючинате,щолітературабулапереважноросійськомовною,постійнозроставінтересдорідногослова,спостерігалосянамаганнянадатиукраїнськіймовівхудожнійтворчостірівнихправізросійською.
Великазаслугавтому,щоХарківставколискоюновоїукраїнськоїлітературиналежитьГ.Ф.Квітці-Основ'яненку,якийувійшоввісторіюлітературиякфундаторновоїукраїнськоїпрозийвизначнийдраматург.Кращітвориписьменникагіднорепрезентувалиукраїнськулітературузагальноросійськомуієвропейськомучитачеві.ВеликоюзаслугоюГ.Ф.Квітки-Основ′яненкабулойствореннянаціональноїсоціально-побутовоїкомедії.Укомедії«СватаннянаГончарівці»впершевукраїнськійлітературібуловиведенообразкріпака-робітника.КомедіябулапоставленавХарківськомутеатрів1836р.трупоюЛ.Млотковського.ЩеоднимлітераторомпершоїполовиниХІХст.бувСтепанПисаревський(80-тірр.XVIIIст.–1839).НапочаткуХІХст.віннавчавсяуХарківськомуколегіумі,вирізняючисьсередбурсаківсвоїмиздібностямидонаукитавіршування.Протягом1818–1831рр.С.Писаревськийперебувавнадуховнійслужбі.Однакнезабаромвіннакликавнасебегнівдуховногоначальствазате,що
«жизниневоздержанной,всвященнодействииненадежен,исправлениитребхристианскихнерачителен».
ЩеоднимлітераторомпершоїполовиниХІХст.бувСтепанПисаревський(80-тірр.XVIIIст.–1839).НапочаткуХІХст.віннавчавсяуХарківськомуколегіумі,вирізняючисьсередбурсаківсвоїмиздібностямидонаукитавіршування.Протягом1818–1831рр.С.Писаревськийперебувавнадуховнійслужбі.Однакнезабаромвіннакликавнасебегнівдуховного
начальствазате,що«жизниневоздержанной,всвященнодействииненадежен,исправлениитребхристианскихнерачителен».Йоготворчістьприпалана1833–1839рр.НавколородиниС.Писаревськогогуртувалисятогочаснімолодіхарківськіписьменники.Йогопоетичнітвориз′явилисяужепосмертновальманахах
«Сніп»(1841),«Ластівка»(1841)таіншихвиданнях.Йогопісні«ЗаНеменьїду»та«Детибродишмоядоле?..»сталинароднимищезажиттяпоета.Відомимписьменникомбув
***
Детибродиш,моядоле?
Недокличусятебе!
ДосібможнадикеполеПригорнутидосебе.
Атебеосьневблажаю–Доякоїтопори!
Всюдиськаюіпитаю,Щоажсерденькознурив!
СтепанПИСАРЕВСЬКИЙ.
такожпрофесор,ректоруніверситетуПетроПетровичГулак-Артемовський(1790–1865),талантякогопроявивсявжанрібайки.
СередпоетівпершоїполовиниХІХст.–МихайлоМиколайовичПетренко(1817–1862),уродженецьмістечкаСлов′янськ(теперДонецькоїобласті).ВипускникХарківськогоуніверситету(1841)прославивсянероботоюпо
«гражданськимвідомствам»,атим,щобувавторомбезсмертнихпісень
«Дивлюсьянанеботайдумкугадаю…»,«Взявбиябандуру…».СвоїтвориМ.М.Петренкодрукувавутогочасниххарківськихальманахах«Сніп»,
«Молодик».
Визначним явищем у літературі першої половини XIX ст. була
Харківськашколаромантики,якускладалиЛ.І.Боровиковський,А.Л.Метлинський,М.І.Костомаров,І.І.Срезневський,Я.І.Щоголівтаін.Письменники-романтикивиявляливеликийінтересдоісторіїУкраїниінаціональнихтрадицій,збиралиішироковикористовуваливсвоїйтворчостіфольклор.УкраїнськийфілософМ.ПоповичпролітературнуситуаціюнатогочаснійСлобожанщиніпишетак:
«Молоділітератори30-хроків–цевипускникиХарківськогоуніверситету,якіслужилиповідомствуосвітиповсійЛівобережнійУкраїніабоосідалиусвоїхневеличкихмаєтках:ЛевкоБоровиковський,ОлександрАфанасьєв-Чубинський,ВікторЗабіла,сільськийсвященикСтепанПисаревськийтаінші,атакожпрофесоркафедриросійськоїсловесностіАмвросійМетлинський.ТутжепочинаєтьсялітературнаінауковадіяльністьМиколиКостомарова…».
У50-90рокиукраїнськалітературнадіяльністьуХарковідещопослаблюєтьсячерезцілийрядпричин:заборонинапублікаціюхудожніхтвориукраїнськоюмовою,відсутністьперіодичнихукраїнськихвиданьтощо.Недивлячисьнаце,удругійполовиніXIXст.Харківщинадалаплеядувідомихдіячівлітератури.Тутнародився,одержавосвітуівчителювавБорисДмитровичГрінченко(1863–1910),життяідіяльністьякогобули
справжнімподвигомвім'яУкраїни.Педагог,письменник,літературознавець,лексикограф,етнограф,історик,видавець,громадсько-культурнийдіяч–такийдіапазонйоготворчоїбіографії.ВінзбиравнароднутворчістьповсійУкраїні,вивчавжиттянароду,виявлявтурботупронароднуосвіту,популяризувавтворчістьукраїнськихписьменників,перекладавнаукраїнськумовукласиківсвітовоїлітератури.ВеликуцінністьстановитьупорядкованаБ.Д.Грінченкомфундаментальнапраця«Словарьукраїнськоїмови»вчотирьохтомах.