Тема 3. Економіка мануфактурного періоду.

План.

1. Розклад феодального господарства і європейські буржуазні революції.

2. Розвиток українських земель другої половини 17-18 століття (Гетьманщина наприкінці хvіі – у хvііі ст.).

Основні поняття теми: мануфактури, буржуазні революції, національно-визвольна революція, урбанізація, реформи.

Фактори, які сприяли розкладу феодального господарства:

• розвиток товарного господарства; посилення майнової диференціації суспільства; формування великих капіталів; використання найманої робочої сили; технічний прогрес, Великі географічні відкриття (причому пограбування народів – зникли цілі цивілізації – майя, ацтеки, інки, окрім того з Африки було вивезено 100-150 млн. людей, призвели до величезного накопичення капіталу у Західній Європі) тощо.

Сконструйовано телескоп, термометр, барометр, удосконалюються ремесла – з'являються в'язальні машини, модернізуються ткацькі верстати, розвивається доменне виробництво тощо.

Розвиваються мануфактури – підприємства, які ґрунтувалися на ремісничій техніці, поділі праці (цього не було в цехах), вільнонайманій робочій силі.

Нідерландська революція (1566-1609 рр.).

Досягли високого рівня розвитку, більшість селян – вільні, феодали володіють всього 20-25% землі. Решта – фермери. Населення 3 млн людей. Швидкий розвиток капіталістичного виробництва. Антверпен став центром світової торгівлі. Але залежали від іспанського королівства. Феодальна Іспанія стримувала буржуазний розвиток: інквізиція, податки, обмеження у торгівлі тощо.

Опозицію іспанцям очолили герцог Вільгельм Оранський, адмірал Горн та ін. Дворяни організувалися у Союз погодження („Компроміс”). У 1566 р. повстання, яке переросло у буржуазну революцію, головним завданням стала заміна феодалізму капіталізмом.

Розмах повстання налякав дворян, які оголосили Компроміс розпущеним. Іспанський король надіслав каральне військо на чолі з герцогом Альбою.

Лише один з керівників герцог Оранський закликав спротиву.

Іспанці стратили адмірала Гона та більше 11 тис. людей. Почалася партизанська війна: „лісові гези” та „морські гези”.

1581 р. – Унія про цілковиту незалежність від Іспанії. Але революція перемогла тільки на півночі Нідерландів, як наслідок нова держава: Республіка Об’єднаних провінцій. Пізніше отримала назву Голландія

У 1609 р. – Іспанія визнала незалежність Гол. Але герцога Оранського вбив релігійний фанатик-католік.

Втім, як наслідок революційних зрушень, голландські мануфактури стали кращими в Європі, найбільший торговельний флот у світі – 75% всіх кораблів європейських країн. Амстердам перетворюється на найбільший міжнародний фінансово-кредитний центр.

Тільки наприкінці 17 ст. вперед вирвалася Англія, бо у Нідерландах обмежена сировина, територія, робоча сила, тим більше, що капітали вкладали не у промисловість а у зовнішню торгівлю.

Англійська революція (1640-1660 рр.).

Феодальні відносини стали гальмом для капіталістичних відносин.

Але йшов процес первинного накопичування капіталу. Його джерела:

• аграрний переворот (процес утворення великої земельної власності за рахунок обезземелення селян. Попит на вовну викликав потребу у перетворенні землі на пасовиська для овець і великі землевласники просто проганяли селян з землі на 18 ст. 75% перетворено на пасовиська), Реформація (у країні закрили понад 3 тис. католицьких монастирів – їх землі конфіскували на користь держави), протекціоніська політика уряду щодо національної буржуазії, колоніальна система, работоргівля, піратство.

Приміром пірат Френсіс Дрейк привіз у Англію 40 тон золота і срібла, що було майже вдвічі більше, ніж річний бюджет Англії. За це королева посвятила його у лицарі просто на палубі корабля, а через 2 роки Дрейк отримав звання і віце-адмірала.

Однак подальший розвиток гальмували цехові порядки, політичне безправ'я нової буржуазії, залишки феодального землеволодіння тощо.

Карл І збільшив податки, але парламент став в опозицію – він розігнав Парламент. І 11 років правив сам. Проте, чергова війна з Шотландією вимагала грошей, тому у 1640 р. Карл І знову скликати Парламент, який не лише його не підтримав, а знов виказав невдоволення його політикою, тоді (через 2 тижні) було розпущено і цей Парламент. Але і втретє було зібрано Парламент, який засудив до страти найближчих помічників короля, скасував королівські податки. Карл І утік на північ країни, де з 1642 р. розпочав війну проти Парламенту.

Буржуазія підтримала Парламент. Армія короля зазнала нищівної поразки. Король в полоні, звідки втік, й розпочалася нова хвиля війни, але і в ній король поразка, він потрапив у полон і був страчений у 1649 р.

В Англії була проголошена республіка.

Згодом армія Кромвеля подолала визвольну боротьбу Шотландії та Ірландії.

У 1653 р. Кромвель в свою чергу теж розігнав Парламент. Так в країні була встановлена військова диктатура. Після його смерті правив син Ричард.

Але народні заворушення, нестійкість політичного режиму – змусили знову реставрувати монархію.

Так, запросили правителя Нідерландів Вільгельма, що пообіцяв поважати Парламент, і повинен був забезпечити союз Англії і Нідерландів проти Франції. У 1688 р. війська Вільгельма захопили Лондон – безкровний державний переворот – отримав назву Славна революція.

Але внаслідок революції було обмежено владу короля, скасовано феодальну власність на землю, нові класи отримали доступ до державної влади.

Війна за незалежність у Північній Америці (1775-1783).

У 1607 р. англійці створили першу колонію в Америці – Віргінію. Наприкінці 18 ст. в Америці було вже 13 англійських колоній. Управління в них здійснювалося губернаторами, які призначалися англійським Королем.

Англія побоюючись конкуренції чинила перешкоди економічному розвитку колоній. Приміром, було заборонено займатися залізоробним виробництвом, заборонено ввозити в Америки нові винаходи (передусім машини), торгівля дозволена лише з Англією, нові податки тощо.

Подібна політика викликала сильне незадоволення, яке вилилося у протест (так зване „бостонське чаювання” – у 1770 р. жителі Бостону викинули в море партію чаю, оподатковану парламентом.)

1775 р. спалахнуло повстання. Розпочав роботу континентальний Конгрес представників усіх колоній.

4 липня 1776 р. була проголошена Декларація незалежності колоній, що об'єдналися у США. Як наслідок це прискорило розвиток промисловості і торгівлі.

Але Декларація не скасувала рабство, не припиняла експлуатацію індіанців. Землі Заходу внаслідок високих цін були недоступними для багатьох бажаючих тощо.

Французька революція 1789-1799 рр.

Піднесенню Францію сприяла абсолютна монархія, яка об'єднала державу. Але вона ж і стали причиною революції: невдоволення абсолютизмом. Король Людовік 15 витратив на бенкети, полювання тощо чверть річного бюджету держави. Ідеологічне підґрунтя Просвітництво - Вольтер, Руссо – за права людини і т.д. Потім фінансова криза, неврожай. Король Людовик 16 зібрав Генеральні штати (які не збиралися 175 р.) депутати від третього стану – народ і деякі представники дворянства і духовенства проголосили себе Національними зборами, а згодом Установчими зборами.

14 липня 1789 р. штурм Бастилії.

І прийняття Декларації прав громадянина і людини. Так встановили конституційну монархію. З 1791 р. розпочали роботу Законодавчі збори.

З 1792 р. війна з Прусією. Але нездатність Законод зборів обороняти країну призвела до нового повстання, що його очолила Комуна Парижа – яка очолили якобінці (Марат, Робесп’єр, Дантон). Людовіка 16 ув'язнили (а згодом стратили), створили Тимчасовий виконавчий комітет.

Обрали Національний конвент у 1792 р. – ліквідували королівську владу і розбили прусаків.

Так скасували монархію і встановили республіку. Державу очолили представники буржуазії, але не було вирішено селянське питання.

1793 р. до антифранцузької Коаліції приєдналися Англія, Іспанія, Голландія, Росія. Як наслідок, спалахнула війна, у владі вже залишилися лише якобінці.

1793 р. нова Конституція – найдемократичніша в світі, а також скасували феодальні повинності, віддали землю селянам. Але, загинув Марат, і якобінці встановили диктатуру. Тобто основні положення Конституції так і не впровадили в життя. Вигнали іноземні війська з Францію. В країні розпочався терор.

Але зростало масове невдоволення: ревізії, переслідування монархістів, спекуляції, ставки зар/плати і т.д.

9 термідора (27 липня) 1794 р. контрреволюційний переворот. Робеспьера та прихильників страчено.

Наслідки революції: скасовано цеховий устрій, селянські повинності, проголошена свобода торгівлі, відмінено рабство у французьких колоніях.

Революції 1848-1849 рр. в Європі.

У Парижі, Відні, Берліні, Римі.

Париж. 1848 р. повстання – король Луї Філіп – зрікся і втік в Англії. Проголосили Французьку республіку. Створили Тимчасовий уряд в нього увійшли представники робітників, соціалісти. Вибори до Установчих зборів – перемогли буржуазні республіканці. У відповідь нове повстання робітників.

Військовий міністр Луї Кавеньяк придушив повстання і почав переслідувати робітників. Обрали президентом Луї Наполеона Бонапарта. Він створив новий уряд в якому ключові посади монархісти. У 1851 р. державний переворот і Наполеон отримує всю повноту влади. Відновлює монархію і проголошує Другу імперію під іменем Наполеона ІІІ.

Німеччина. Революція 1848 р. Створено ліберальний уряд. 1849 р. Конституція – вперше в німецькій історії прийняли свободи особистості, віросповідання, рівності перед законом. Але спротив монархів німецьких держав – відхилили Конституцію. Парламент розігнано. Поразка революції.

Італія.

1849 р. Гарібальді. Проголосили Римську область республікою. Папа звернувся за допомогою до Франції. Наполеон дав війська на допомогу, як наслідок – поразка революції.

Угорщина.

1848 р. проголосили Угорщину незалежною від Австрії (імператор Франц-Іосіф) та республікою. Імператор спочатку погодився, але після розгрому повстання у Відні, воєнні дії. 1849 р. австрійські війська розбиті повстанцями. Імператор запросив допомоги в Миколи І, російська армія увійшла до Угорщини — революція програла.