3. Світове господарство у 1914-1939 рр.

Світова економічна криза 1929-1933 рр.

Її причини: надмонополізація економіки, та відсутність контролю з боку держави за виробництвом. Монополісти контролювали практичні всі галузі економіки і утримували високу ціну на продукцію, а люди вже не могли її купувати за такими цінами. Криза отримала назву криза перевиробництва, а насправді це була криза недоспоживання.

Велика Британія у 1918-1939 рр.

Втрати у війні 750 тис. людей. Лише наприкінці 1290-х рр. досягли довоєнного рівня. Уряд знов очолив Ллойд Джорж. Канада, Австралія, ПАС (ЮАР) – отримали статус автономій у складі імперії. 1927 р. розірвання дипломатичних відносин з СРСР.

Але світова економічна криза.

У 1933 р. кількість безробітних 3 млн. людей. Падіння виробництва на 25%. Подолали: концентрація виробництва, контроль за виробництвом за допомогою санкцій і кредитів. Окрім того створення у 1931 році так званого «стерлінгово блоку» із 25 країн, які відтепер були змушені купувати англійські товари.

На початок ІІ світової війни економіка вийшла з кризового рівня. Причиною стало те, що збільшили капіталовкладення в промисловість.

1937 р. на чолі уряду консерватор Чемберлен. Країна швидко озброювалася. У 1939 р. проголошена військова повинність. Політика невтручання у справи Німеччини та Італії, громадянську війну в Іспанії.

1938 р. Мюнхенська змова – як наслідок, розчленування Чехословаччини й її поглинання Німеччиною.

1939 р. угода про взаємодопомогу Франція, Англія. Також вели переговори з СРСР – втім безуспішно.

Німеччина у 1918-1939 рр.

Внаслідок війни країна втратила 7,5 млн. людей, державний борг зріс у 32 рази. Також згідно Версальського миру втратили всі колонії, і раніше захоплені території (загальна площа 3 млн. км2). Німеччина втратила 75% річного видобутку залізної руди, 25% вугілля, 35% сталі. Окрім того, слід було сплатити 132 млрд. золотих марок країнам-переможницям. У Німеччини таких грошей не було, тому сплачували паровозами, автомобілями і т. ін.

Наслідок – 1921-1923 р. гіперінфляція. Зарплату видавали 2 рази на день (іноді навіть нерозрізаними купюрами).

1929-1933 р. економічна криза. Чисельність безробітних перевищила 7 млн. людей. Але економічна криза мала наслідком кризу політичну і прихід до влади А.Гітлера.

1930 р. вибори до Рейхстагу – націонал-соціалістична робоча партія набрала 6,5 млн голосів, а на виборах у 1932 р. вже 14 млн. голосів.

Але загострення політичної кризи і на цій хвилі у1933 р. Гітлер стає канцлером. Вихід з Лігі націй. Одразу ж ліквідація багатопартійності. Підпал Рейхстагу і звинувачення в цьому комуністів. Потім „добровільно розпустилися” всі інші партії і профспілки.

1934 р. смерть президента і Гітлер оголошує себе фюрером, рейхсканцлером і головнокомандуючим.

В країні з кожним роком все посилювалася мілітаризація. 1936 р. був введений чотирирічний план розвитку індустрії – спрямований першочергово на військові цілі. Це було пряме порушення Версальського договору, але й цей крок зустріли мовчанням Англія і Франція.

1936 р. був укладений договір між Німеччиною і Японією, а у 1937 р. приєднання до них Італії (фактично проти СРСР).

1938 р. приєднання Австрії до Німеччини, а також частини Чехословаччини.

1939 р. окупація Чехії і Моравії. Світ стояв напередодні Другої світової війни.

Франція у 1918-1939 рр.

Втрати у війні, спричинили спад виробництва, що було характерним для всіх повоєнних країн. Німеччина не поспішала виплачувати репатріації, тому у 1923 р. війська Франції окупували Рурську область, але різко негативна реакція світової спільноти змусила вивести війська. 1924-26 р. до влади прийшов лівий блок – як наслідок визнали СРСР.

1926 р. – розпад лівого блоку і у влади Раймон Пуанкаре. Почався бурхливий розвиток промисловості. На 1924 рік вже вийшли на довоєнний рівень, повернули сировинні райони відібрані у Німечинни – Ельзас і Лотарінгію, отримали на 15 років Саарський вугільний басейн.

Але світова економічна криза, яка була доповнена політичною: за 3 роки змінилося 8 урядів.

З кризи не могли вийти дуже довго: на 1939 рік 6 найбільших банків контролювали 86% капіталів країни. Як наслідок банки вкладали гроші в інші держави – золотий запас скоротився удвічі. Частка Франції у світовому виробництві скоротилася з 7% на 1913 р. до 4% у 1938 році.

США у 1918-1939 р.

Борг європейських держав США складав на початок 1920-х рр. 11 млрд. долл.

Розвиток промисловості - збільшення виробництва на 70% на кінець 20-х, один із найперспективніших товарів - автомобілі. Завдяки всім цим факторам у 1922-1928 рр. суцільне піднесення – обсяг виробництва збільшується майже на 50%.

Але світова економічна криза спричинила банкрутство 5760 банків, 130 тисяч фірм, 19 залізничних компаній тощо. Безробітних було 17 млн. осіб.

Криза поглибилася й непевними діями уряду, який довго не приймав ніяких заходів, а безробітним не допомагали принципово – «це принизить стійкість американського характеру».

Але у 1932 р. новий президент Рузвельт (обирався президентом 4 рази поспіль. І це при тому, що був інвалідом – прикутим до візка).

Акцент на відновлення промисловості. Була проведена банківська реформа – укрупнення банків, закриття або злиття 2 тисяч дрібних. Посилилося державне регулювання. У 1935 році нарешті введена офіційна державна допомога безробітним – відповідним законом, вперше в історії США. Були реформи і у сільському господарстві – компенсації збанкрутілим фермерам.

Осінь 1937 р. нова криза, Рузвельт подолав і її – зменшив податки.

1935 р. закон про нейтралитет. У разі збройного конфлікту президент повинен був заборонити експорт зброї воюючим сторонам.

Італія у 1918-1939.

Програш у війні – зростання державного боргу в 3 рази, безробіття.

1915 р. Муссоліні виключений з соціалістичної партії створив свою фашистську партію (фашин – пучок). У 1922 р. він був обраний премєр-міністром. Країна отримала тоталітарну диктатуру: були заборонені політичні партії, формувався культ вождя. У 1928-1929 рр. формування першого однопартійного фашистського уряду. Втім, ним були проведені економічні реформи — першочергово грошова, яка допомогла перемогти інфляцію. Завдяки кредитам від США вдалося досягти впевненого зростання виробництва. Країна стрімко мілітаризувалася. У 1935 р. був здійснений напад на Ефіопію, який демократичні країни (Англія і США) обійшли мовчанкою — дотримувалися політики нейтралітету. Вже у наступному році Італія ввела свої війська в Іспанію на допомогу генералу Франко. В тому ж 1936р. Була підписана угода між Німеччиною і Італію, а у 1937 р. Італія приєдналася до антикомінтернівського пакту.

Іспанія.

У першій світовій війні – нейтралитет.

1923 р. військовий переворот – генерал Примо де Рівера. В країні встановилася військово-монархічна диктатура. Були заборонені політичні партії. Але генерал виявився не здатний керувати країною – пережив декілька спроб перевороту і у 1930 р. закономірна відставка.

У 1931 р. - проголошення республіки. Втім, за владу у країні змагалися і ліві партії, і фашистська фаланга (відповідно, претендентів на владу спонсорували СРСР та Німеччина — кожна країна мала свою зацікавленість).

1934 р. – розпочалося постання в Астурії – великі жертви серед повстанців.

У 1936 р. на виборах у країні більшість здобув Народний фронт (республіканці, соціалісти, комуністи). Одним із перших кроків було звільнено 30 тис. політв’язнів.

Поліція вбила депутата-монархіста – привід для військового перевороту. Умовним сигналом стало „над усією Іспанією безхмарне небо”.

Втручання СРСР та Німеччини. Воювали понад 300 тис. іноземних військ на боці Франко, а Народному фронту допомагали 42 тис. добровольців інтербригад. У 1939 р. був окупований Мадрид.