2. Єдина модульна система, уніфікація, типизація, стандартизація.

2.1. Уніфікація і ЄМС.

Уніфікація – науково обгрунтоване зменшення кількості загальних параметрів будівель і їх елементів.

ЄМС – сукупність правил координації об'ємно-планувальних і конструктивних розмірів будівель, будівельних виробів і обладнання для їх виготовлення Ємодуль – 100мм (м).

Укрупнені модулі: 3м, 6м, 12м, 15м, 30м, 60м.

Дробовий модуль: 1/2м, 1/5м, 1/10м, 1/20м, 1/50м, 1/100м.

Розбивка осей будівлі – розміщення його осей на місцевості: прив'язка стін, елементів каркасу.

Розміри конструктивних елементів: номінальні, контструктивні і натурні.

Для житлового будівництва прийнято укрупнений планувальний модуль 6м (і для громадських будівель). В усих інших громадських 15м, 30м, 60м або 12м.

Висоти поверхів в громадських і промислових будівлях 3,3; 3,6; 4,2; 4,8; 5,4; 6,0; 7,2; 8,4; 9,6; 10,8; 12,6; 14,4; 16,2; 18м.

Вибір висоти поверху визначаються призначенням будівлі: 3,3м – школи і лікарні, 4,2м – торгові зали і т. ін.

Лекція № 3.

3. Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення будівель.

3.1. Поняттяпро об'ємно-планувальні рішення будівель.

Об'ємно-планувальним рішенням будівлі називають об'єднання (поєднання) головних і другорядних (допоміжних) приміщень вибраних розмірів в єдину композицію.

За ознакою розташування приміщень розрізняють декілька основних об'ємно-планувальних систем будівель.

1. Амфіладна система має прямолінійний або центральний характер і перебуває безпосередній перехід із одного приміщення в інше через систему прорізів в стінах ( музеї, картинні галереї, виставочні павільйони).

к о р и д о р

2. Система планування з горизонтальними комунікаційними системами: галерейна, коридорна, коридорно-кільцева.

г а л е р е я

3. Секційна система. 4. Загальна система (кінотеатр).

Вихід

секція секція

5. Змішана (комбінована) система використовується в багатофункціональних приміщеннях (приклад: навчальний корпус №5).

3.2. Конструктивні рішення будівель.

Основні типи несучих конструкцій такі: стійко-балочні, арочно-склепінчаті, стінові, оболонки одинарної або подвійної кривизни, складки, висячі, перехресно-стержнєві (структури) і пневматичні.

Для несучих конструкцій використовують дві групи матеріалів: жорсткі та нежорсткі. Жорсткі: каміння, бетон, з/б, армоцемент, металеві стержні з перерізами різної конструкції, дерево. Нежорсткі: гнучкі та м'які. Гнучкі – металеві троси та листи. М'які – тканини та синтетичні плівки.

Жорсткі матеріали – для конструкцій, що працюють на стиск і згин, нежорсткі – для роботи на розтяг. Для забезпечення несучої здатності конструкції із нежорстких матеріалів виконують з попереднім напруженням.

По характеру статичної роботи всі несучі конструкції діляться на площинні та просторові.

В площинних – всі елементи працюють під навантаженням автономно, як правило, в одному напрямку і не приймають участі в роботі конструкції, до яких вони примикають. В просторових – всі або більшість елементів працюють в двох напрямках і приймають участь в роботі конструкцій, що до них примикають. Дякуючи цьому підвищується жорсткість і несуча здатність просторових конструкцій, а також знижуються витрати матеріалів на їх виготовлення.

Вибір типу і матеріалу несучих конструкцій при проектуванні визначається величинами прольотів, що необхідно перекрити. При малих прольотах використовують прості площинні і стержнєві конструкції, при великих – більш складні просторові конструкції, економічна ефективність яких зростає зі збільшенням прольотів.

Далі йдуть приклади різних типів конструкції.