§ 5. Трудові права українських громадян за кордоном

Зовнішня трудова міграція є характерною для України, і вона має різноспрямований характер — схід/захід. Кількість українських гро­мадян, які постійно працюють за межами України, постійно зростає. При цьому держава вживає відповідних заходів щодо захисту своїх громадян. Дискримінація громадян України, що працюють за кордоном, є доведеним фактом, і тому держава вживає заходів щодо покращення захисту наших заробітчан.

Крім того, громадяни України мають право на укладання трудових контрактів з іноземними наймачами, що перебувають за кордоном, для виконання роботи на території України. Це право випливає з економічної волі індивіда, що лежить в основі демократії, правової держави, дійс­но громадянського суспільства. Це важливе положення як частина економічної незалежності індивіда означає свободу продажу громадя­нином за своїм розсудом власної робочої сили як товару.

Але у більшості випадків наші громадяни працюють в іноземних наймачів за кордоном за трудовим договором. Під час улаштування на роботу трудові відносини виникають і регулюються трудовим законо­давством відповідної іноземної держави. Доступ до праці постійно проживаючого громадянина України, обсяг його трудових прав і обов'язків залежать від права конкретної країни (зокрема, від норм, що визначають правовий статус іноземців) і чинного в цій країні тру­дового права. Вітчизняне законодавство громадян у галузі праці в цьо­му разі не діє. Однак для наших громадян, що постійно проживають за кордоном, під час повернення їх на батьківщину слід передбачити правові гарантії щодо пенсійного та соціального забезпечення, зара­ховувати стаж роботи за кордоном до загального стажу, що надає їм право на різні соціальні виплати.

232

Розділ VIII. Трудові відносини в міжнародному приватному праві

Велика кількість громадян України працюють за кордоном офіційно, а кількість осіб, що працюють нелегально, — в декілька разів більша. Деякі держави виявляють занепокоєння з приводу проникнення наших громадян на «чорний ринок» робочої сили. Нелегальній міграції сприяє комерційна діяльність різноманітних посередницьких організацій, що з'явилися недавно, які займаються питаннями працевлаштування на­ших громадян за кордоном.

Ця проблема стала предметом розгляду Верховної Ради України, де було підтверджено, що міграція українців нині перетворилася на проблему державного рівня. Більшість українців працюють у статусі нелегальних мігрантів, тому їх захист значно ускладнюється.

Серед причин міграційних процесів головними є соціально-економічні, а також низькі доходи громадян в Україні. За рейтингом ООН, за рівнем ВВП Україна посідає 102 місце у світі. Високий рівень безробіття — також причина пошуку кращої долі за кордоном. Іноземні країни найбільш зацікавлені в приході висококваліфікованої робочої сили. Так, Україна витрачає значні кошти на нідготовленпя ква­ліфікованих фахівців, а вони застосовуються в країнах, що економлять кошти на підготовлення та перепідготовлення різних спеціальностей. Підкреслювався і позитивний бік трудової міграції — держава одержує додатково значні фінанси.

За ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Для реалізації цього принципу громадяни України мають право, зокрема, укладати трудові договори з іноземними наймачами як на території України, так і за кордоном.

Для визначення права, яке регулюватиме подібні трудові відносини, у ст. 8 КЗпП України закріплено норму про те, що трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян регулюються законодавством держави, в якій здійснюється працевлаштування (наймання) працівника, і міжнародни­ми договорами України.

Крім того, ст. 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає два випадки, коли праця громадян України за кордоном регулюватиметься правом України: а) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України; б) громадяни Украї­ни уклали з роботодавцями — фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому

233

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ЧИСЛІ в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законо­давству держави, на території якої виконується робота.

Таким чином, для українських громадян, які працюють за кордоном з іноземним наймачем, вітчизняне колізійне право встановлює прив'язку до права країни працевлаштування. Це означає, що трудові відносини українських громадян за кордоном залежать від політики іноземної держави у сфері працевлаштування іноземців (допущення іноземців на ринки праці, заснування квот, установлення відповідальності тощо) і регулюються відповідно до міжнародних договорів про працевла­штування, трудового законодавства конкретної країни, статуту відповідного підприємства, трудових договорів та інших локальних нормативних актів. Від них залежать права та обов'язки у сфері праці українських громадян, їх правовий статус у трудових відносинах як іноземців у певній країні. Українське матеріальне право в даних пи­таннях не є компетентним.

Додатково питання трудової міграції можуть бути врегульовано двосторонніми угодами. Наприклад, Угода між урядами України та Російської Федерації від 14 січня 1993 р. про трудову діяльність та соціальний захист громадян України та Російської Федерації, працюю­чих за межами своїх держав, виходить із принципу національного режиму, передбачає взаємне застосування трудового законодавства до громадян обох держав, порядок відшкодування збитків працівнику внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного внаслідок виконання ним трудових обов'язків, визнання дипломів, свідоцтв та інших документів про освіту та кваліфікацію без ле­галізації.