7.3. Особливості відшкодування шкоди, завданої іноземною державою

Міжнародно-правове регулювання відшкодування цивільно-правової шкоди, завданої іноземною державою, є досить специфічним і тісно пов'язано з принципами міжнародного публічного права.

Річ у тім, що держава є специфічним суб'єктом МПП, який володіє суверенітетом і відповідно має певний імунітет від цивільно-правової відповідальності. За загальним правилом цивільно-правова відпові­дальність держави настає в разі, якщо держава сама дозволить таку відповідальність і відмовиться від імунітету. Відмова від імунітету необов'язково має відбутися в повному обсязі і не означає його по­вного скасування (тобто не означає скасування імунітету від усієї та будь-якої відповідальності). Для можливості настання цивільно-правової відповідальності держави за заподіяння позадоговірної шко­ди буде достатнім, якщо держава відмовиться від імунітету лише в частині саме цієї відповідальності.

Слід зазначити, що на сьогодні більшість держав відмовилися від імунітету щодо великої частини можливих деліктних зобов'язань і тому відшкодування завданої державою позадоговірної шкоди в основному є можливим.

Крім зазначеного, держава має імунітет від юрисдикції судових органів іноземної держави, тому в разі відшкодування в судовому порядку завданої державою шкоди в суді іншої держави необхідною є відповідна відмова від імунітету щодо таких позовів держави-відповідача.

Слід також ураховувати, що держава фактично не є певною однорідною особою, складається із різних органів, установ, посадових та службових осіб тощо. Кожна конкретна держава погоджується ви­знати своєю відповідальністю відповідальність за поведінку певного кола службових осіб та органів. Коло таких осіб та органів визначається кожною державою самостійно за власною волею і не є однаковим для

212

Розділ Vll. Лравочини та зобов 'язання в міжнародному приватному праві

КОЖНОЇ держави. Так само перелік видів і характеристики поведінки осіб та органів, що належать до зазначеного кола, за які держава погоджуєть­ся нести відповідальність, також залежать від конкретної держави.

Через зазначені специфічні умови існування і реалізації позадоговірної відповідальності держави необхідним є посилання на право держави-заподіювача шкоди, яким ця держава дозволяє свою відповідальність за конкретну поведінку коніфетних осіб, а також обраний потерпілою сто­роною порядок притягнення себе до такої відповідальності.

Отже, притягнення іноземної держави до позадоговірної цивіль­но-правової відповідальності можливе лише згідно з правом цієї дер­жави незалежно від існування відповідної колізійної норми та прив'язки до права цієї держави.

Україна як держава в питаннях своєї позадоговірної цивільно-правової відповідальності ставиться до іноземних громадян як до своїх власних. Так, відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. За ч. 1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне при­ватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та зна­ходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно мо­жуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Норма ч. 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає існування в міжнародній практиці взаємності в питанні судового імунітету (тобто норм у праві іноземних держав, які дозволя­ють притягнення в іноземних судах України до деліктної відповідально­сті лише за згодою України). Звісно, така взаємність виникає не із зазначеної норми Закону України, проте ця норма є свідченням ураху­вання чинним українським законодавством світової практики та вказує

213

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

на можливість незастосування судами України в певних випадках за­гального правила судового імунітету іноземної держави. Однак у будь-якому разі слід враховувати, що виконання судового рішення, прий­нятого щодо певної держави іноземним судом, частіше за все відбуватиметься за правилами, встановленими державою, щодо якої таке рішення прийнято. Відповідно невизнання такою державою рішення іноземного суду та/або небажання виконувати його, що може статися при погіршенні відносин між державами в умовах, які при­звели до застосування принципу взаємності, унеможливлює його ви­конання. Тому в цих правовідносинах важливими є досягнення і до­держання між державами домовленостей з приводу порядку від­шкодування шкоди, завданої іноземною державою.

ЦК України (статті 1173-1176) передбачає цивільно-правову позадоговірну відповідальність України за протиправну поведінку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, спричинену при здійсненні ними своїх повноважень. Крім цього. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові неза­конними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачає випадки і порядок відшкодування державою шко­ди, завданої цими органами.

Таким чином, ураховуючи відсутність у чинному українському законодавстві вказівки на протилежне, наведене вище означає, що іноземні громадяни та особи без громадянства мають таке саме право на відшкодування позадоговірної цивільно-правової шкоди, завданої Україною, як і громадяни України, як це передбачено ЦК України та іншими нормативно-правовими актами. Проте для здійснення відшкодування такої шкоди в судовому порядку необхідно звернутися до компетентного українського суду.