2.1. Загальна характеристика правового статусу юридичних осіб у міжнародному приватному праві

Юридичні особи визнавалися суб'єктами права ще за часів Дав­нього Риму і сьогодні цей правовий інститут використовується для оформлення колективних інтересів як у сфері підприємницької діяльності, так і з некомерційною метою.

95

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Протягом багатьох століть у різних правових системах сформува­лося чимало підходів до визначення поняття юридичної особи, її організаційно-правових форм, обсягу правоздатності тощо. Проте аналіз національного та зарубіжного законодавства дає змогу виокре­мити певні загальні уявлення, притаманні всім правовим системам. У загальному вигляді юридична особа визначається як організація чи установа, що виступає самостійним учаснишм цивільних правовідносин. З положень чинних законодавчих актів, рішень судів та наукових док­трин виводяться такі ознаки юридичної особи:

1. незалежність існування юридичної особи від учасників, що входять до її складу;

2. юридична особа володіє самостійною волею, яка не залежить від волі окремих осіб, що входять до неї;

3. юридична особа має майно, відокремлене від майна учасників;

4. юридична особа несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями майном, що їй належить;

5. юридична особа може вчинювати від свого імені правочини, що дозволені законом;

6. юридична особа має право позиватися та відповідати у суді від свого імені'.

Через свою правову природу юридична особа може брати участь у правовідносинах лище через фізичних осіб, що розглядаються законом або як органи юридичної особи, що діють від її імені в межах встановленої компетенції, або як законні чи добровільні представники.

Особливості економічного розвитку країн, що належать до різних правових сімей, зумовлюють велике розмаїття організаційно-правових форм юридичних осіб та їх назв, однак виокремлюються загальні критерії, що дозволяють визначити найбільщ поширені у світі класифікації цих суб'єктів права. Так, залежно від порядку створення виокремлюються юридичні особи публічного права (створені на підставі публічного (адміністративного) акту розпорядчим шляхом) та юридичні особи приватного права (створені згідно з приватноправовим актом нормативно-явочним або дозвільним шляхом). Залежно від ха­рактеру об'єднання виокремлюються «об'єднання осіб» (повні та командитні товариства у континентальній системі права, або партнер­ства — в англо-американській) та «об'єднання капіталів» (акціонерні

' Кулагин, М. И. Избранные труды. Государственно-монополистический капита­лизм и юридическое лицо [Текст] / М. И. Кулагин. - М. : Статут, 1997. - С. 17.

96

Розділ IV. Суб'єкти міжнародного приватного права

■І

товариства, товариства з обмеженою відповідальністю — в континен­тальній системі права, або корпорації — в англо-американській)'.

Слід зазначити, що підходи до правового регулювання статусу юридичних осіб поступово уніфікуються внаслідок взаємних запози­чень правових понять, конструкцій та інститутів у процесі законотворчої діяльності. Так, японський Закон про акціонерні товариства 1951 р. майже повністю відтворює законодавство США про підприємницькі корпорації, а форма товариства з обмеженою відповідальністю, яку вперше було створено в Німеччині, тепер поширена по всьому світу^. Можна навести дуже багато прикладів таких запозичень. Достатньо наближеними з цих питань є й нормативні акти держав СНД.

Особливо інтенсивний процес уніфікації законодавства про компанії спостерігається в країнах ЄС, де гармонізовані окремі вимоги до то­вариств з обмеженою відповідальністю, процедури фінансової звітності, а також злиття та поглинання компаній. Крім того, регламентами ЄС затверджено статут Європейської компанії, положення про Європейську асоціацію. Європейське об'єднання взаємодопомоги та Європейське кооперативне товариство^

Але однакові підходи до врегулювання правового статусу окремих видів юридичних осіб у різних країнах не долають національного ха­рактеру таких суб'єктів, адже у кожній державі існують особливості щодо тлумачення правових понять та встановлено власні імперативні вимоги щодо порядку створення підприємств у різних сферах госпо­дарювання.

Інтернаціоналізація суспільного життя, розвиток ринкових відносин та міжнародна економічна конкуренція призводять до того, що все частіше діяльність юридичних осіб не обмежується територією однієї країни. Приходу іноземних компаній на національні ринки значно сприяє членство країн у ЄОТ та наявність розвинутого законодавства про залучення іноземних інвестицій.

Отже, на компанії, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, а також на представництва різноманітних державних органів, міжурядових та громадських організацій за кордоном впливають що-

' Козлова, Н. В. Понятие и сущность юридического лица: Очерк истории и тео­рии [Текст] : учеб. пособие / Н. В. Козлова. - М. : Статут, 2003.

^ Кулагин, М. И. Избранные труды. Государственно-монополистический капита­лизм и юридическое лицо [Текст] / М. И. Кулагин. - М. : Статут, 1997. - С. 17.

^ Иншакова, А. О. Унификация корпоративного регулирования в Европейском Союзе и Содружестве независимых государств [Текст] : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.03 /А, О. Иншакова. -М., 2008. - 32 с.

97

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

найменше ДВІ правові системи — правова система держави, згідно з якою така юридична особа вважається національною («своєю»), та правова система держави, на території якої вона здійснює певну ді­яльність.

Норми МПП визначають критерії поділу юридичних осіб на національні та іноземні, обсяг їхньої право- та дієздатності, а також умови діяльності на території певної держави; регулюють правовий статус таких особливих суб'єктів, як ТНК, офшорні компанії, між­народні юридичні особи тоїцо.