- •Загальна частина
- •2. Міжнародні договори
- •3. Інші скорочення
- •2.1. Колізійно-правовий метод
- •2.2. Матеріально-правовий метод
- •§ 1. Поняття та види джерел (форм) міжнародного приватного права
- •§ 3. Внутрішнє законодавство держав
- •§ 4. Правові звичаї
- •§ 6. Концепція lex mercatoria
- •§ 3. Кваліфікація колізійної норми. Конфлікт кваліфікацііі
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •§ 5. Обхід закону
- •§ 6. Встановлення змісту та застосування іноземного права
- •§ 7. Застереження про публічний порядок та імперативні норми в міжнародному приватному праві
- •§ 8. Взаємність та реторсія
- •1.1. Загальні засади правового статусу фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права
- •1.2. Поняття та колізійні питання громадянства
- •1.3. Іноземці за законодавством України
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •1.6. Визнання іноземця безвісно відсутнім чи оголошення його померлим
- •1.7. Правове становище громадян України за кордоном
- •2.1. Загальна характеристика правового статусу юридичних осіб у міжнародному приватному праві
- •2.2. Поняття особистого закону юридичної особи
- •2.3. Правове становище іноземних юридичних осіб в Україні
- •2.4. Особливості правового статусу транснаціональних корпорацій
- •2.5. Особливості створення і діяльності офшорних компаній
- •2.6. Міжнародні юридичні особи
- •§ 3. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •3.1. Особливості участі держави в міжнародних приватних відносинах. Поняття та види імунітету
- •3.2. Законодавство України та міжнародні угоди з питань державного імунітету
- •§ 3. Право власності та інші речові права на рухоме маііно, що перебуває в дорозі
- •§ 1. Міжнародно-правова охорона авторських нрав
- •§ 1. Поняття та види правочинів з іноземним елементом
- •§ 3. Особливості колізійного регулювання договірних зобов'язань у міжнародному приватному праві
- •§ 4. Договір міжнародної кунівлі-продажу товарів
- •§ 5. Загальна характеристика угод сот щодо міжнародної торгівлі
- •§ 6. Договір міжнародного перевезення вантажів, пасажирів та їх багажу
- •6.1. Поняття міжнародних перевезень
- •6.2. Міжнародні морські перевезення
- •6.3. Міжнародні залізничні перевезення
- •6.4. Міжнародні автомобільні перевезення
- •6.5. Міжнародні повітряні перевезення
- •6.6. Міжнародні річкові перевезення
- •6.7. Міжнародні змішані перевезення
- •§ 7. Позадоговірні зобов'язання
- •7.1. Поняття та зміст позадоговірних зобов'язань у міжнародному приватному праві
- •7.2. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань
- •7.3. Особливості відшкодування шкоди, завданої іноземною державою
- •§ 8. Представництво, довіреність
- •8.1. Види представництва в міжнародному приватному праві
- •8.2. Колізійні та матеріально-правові норми щодо позовної давності
- •§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
- •§ 5. Трудові права українських громадян за кордоном
- •§ 6. Правове регулювання праці співробітників міжнародних та міжурядових організації!
- •§ 4. Міжнародне усиновлення та його наслідки
- •§ 2. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин
- •§ 3. Спадкові права іноземців в Україні
- •§ 4. Спадкові права українських громадян за кордоном
- •§ 5. Правовий режим відумерлої спадщини у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Міжнародна підсудність
- •§ 4. Іноземні судові доручення
- •§ 5. Визнання та примусове виконання іноземних судових рішень
- •§ 3. Міжнародні регламенти, типовиіі закон про міжнародний комерційний арбітраж юнсітрал
- •§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу
1.4. Правоздатність іноземців в Україні
Правоздатність іноземців визначається за правом держави їх перебування. В Україні іноземцям надано національний правовий режим. Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
У Законі України «Про міжнародне приватне право» (ч. 2 ст. 17) конкретизовано дане конституційне положення щодо приватноправових відносин і закріплено, що іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України. Аналогічні приписи закріплено у ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтях 24-26 ЦК України, ч. 1 ст. 423 та ст. 424 ЦПК України.
Закріплений у законодавстві національний режим щодо правоздатності іноземців має безумовний характер, тобто він надається іноземцю у кожному конкретному випадку без вимоги взаємності, незалежно від того, чи надаються такі самі права громадянам України у його державі. У той же час надання іноземцям національного режиму не означає, що вони можуть претендувати в Україні на будь-які інші права, ніж ті, що надані законом громадянам України; іноземець не може вимагати надання йому привілеїв чи встановлення винятків із законів України.
' Кибенко, Е. Р. Международное частное право [Текст] / Е. Р. Кибенко, - Харьков : Эспада, 2003.-С. 61.
85
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Характерною рисою правового регулювання правоздатності іноземців у всіх державах є поєднання національного режиму зі спеціальним режимом в окремих сферах, а також наявність винятків із національного режиму.
Законодавством України встановлено такі винятки із національного режиму щодо правоздатності іноземців:
а) відповідно до п. 4 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Отримані ж іноземними громадянами чи особами без громадянства землі сільськогосподарсько го призначення у спадщину відповідно до п. 4 ст. 81 Земельного кодек су України протягом року підлягають відчуженню;
б) іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумі (ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);
в) іноземці не можуть бути членами політичних партій України (ст. 16 цього Закону);
г) іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займати ся певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України (ч. 4 ст. 8 зазначено го Закону). Так, іноземець не може бути засновником фермерського господарства, оскільки згідно із ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство»' таким правом наділені лише громадяни України; також іноземця не може бути призначено на посаду судді (ст. 7 Закону України «Про статус суддів»^) тощо;
ґ) на іноземців не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України (ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Існують відмінності у правовому статусі іноземців, які постійно проживають в Україні (іммігрантів), та іноземців, що перебувають в Україні тимчасово. Так, за Законом України «Про правовий статус
' Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 45. - Ст. 363. ^ Там само. - 1993. - № 8. - Ст. 57.
86
Розділ IV. Суб 'єкти міжнародного приватного права
Іноземців та осіб без громадянства» тільки іммігранти прирівнюються до громадян України у праві на трудову діяльність (ст. 8), на охорону здоров'я (ст. 10), на житло (ст. 12), на освіту (ст. 14). На відміну від цього іноземцям, які тимчасово перебувають на території України, медична допомога надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. «Про надання медичної допомоги іноземним громадянам»', де встановлено, що надання медичної допомоги іноземним громадянам, крім тих, які працюють у посольствах та консульствах іноземних держав, здійснюється за плату, якщо інше не передбачено законодавством. Окремо існує Порядок надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1997 р.^
Питання освіти зазначених осіб вирішуються постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. «Про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів»^ Навчання іноземців, які не мають постійного місця проживання на території України, є платним, якщо інше не встановлено міжнародними угодами України. По-різному вирішуються й питання щодо здійснення підприємницької та інвестиційної діяльності іммігрантами та особами, які тимчасово перебувають в Україні. Крім того, як уже зазначалося, правоздатність іноземців, які тимчасово перебувають на території України, зумовлюється цілями їх в'їзду, тобто обмежується категорією візи.
В окремих сферах діяльності (інвестиційній, зовнішньоторговельній, торговому мореплавстві) на основі міжнародних угод до прав та обов'язків іноземців застосовується переважно не національний режим, а режим найбільшого сприяння.
У Законі України «Про міжнародне приватне право» передбачено нову для національного законодавства колізійну норму, згідно з якою виникнення та припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається за і"ї особистим законом (ч. 1 ст. 17). Особистим законом іноземця згідно зі ст. 16 Закону вважається:
- щодо іноземного громадянина — право держави, громадянином якої він є;
' ЗП Уряду України. - 1996. - № 18. - Ст. 504. ^ Офіц. вісн. України. - 1997. - Число 5. - Ст. 147. ' Там само. - 1998. - № 31. - Ст. 1186.
87
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ЩОДО особи без громадянства — право держави, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — місце перебування;
щодо особи, яка має два та більше громадянств (біпатрида) — право держави, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю;
щодо біженця — право держави, в якій він має місце перебування.
При визначенні особистого закону щодо осіб без громадянства та осіб, які є громадянами двох чи більше держав, вважається, що якщо недієздатна особа змінила місце свого проживання без згоди свого законного представника, то така зміна не спричиняє зміну особистого закону цієї особи.
