1.4. Правоздатність іноземців в Україні

Правоздатність іноземців визначається за правом держави їх перебу­вання. В Україні іноземцям надано національний правовий режим. Згідно зі ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що пере­бувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадян­ства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

У Законі України «Про міжнародне приватне право» (ч. 2 ст. 17) конкретизовано дане конституційне положення щодо приватноправо­вих відносин і закріплено, що іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними до­говорами України. Аналогічні приписи закріплено у ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтях 24-26 ЦК України, ч. 1 ст. 423 та ст. 424 ЦПК України.

Закріплений у законодавстві національний режим щодо пра­воздатності іноземців має безумовний характер, тобто він надається іноземцю у кожному конкретному випадку без вимоги взаємності, не­залежно від того, чи надаються такі самі права громадянам України у його державі. У той же час надання іноземцям національного режи­му не означає, що вони можуть претендувати в Україні на будь-які інші права, ніж ті, що надані законом громадянам України; іноземець не може вимагати надання йому привілеїв чи встановлення винятків із законів України.

' Кибенко, Е. Р. Международное частное право [Текст] / Е. Р. Кибенко, - Харьков : Эспада, 2003.-С. 61.

85

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Характерною рисою правового регулювання правоздатності іно­земців у всіх державах є поєднання національного режиму зі спе­ціальним режимом в окремих сферах, а також наявність винятків із національного режиму.

Законодавством України встановлено такі винятки із національного режиму щодо правоздатності іноземців:

а) відповідно до п. 4 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Отримані ж іноземними громадянами чи особами без громадянства землі сільськогосподарсько­ го призначення у спадщину відповідно до п. 4 ст. 81 Земельного кодек­ су України протягом року підлягають відчуженню;

б) іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумі (ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);

в) іноземці не можуть бути членами політичних партій України (ст. 16 цього Закону);

г) іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займати­ ся певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України (ч. 4 ст. 8 зазначено­ го Закону). Так, іноземець не може бути засновником фермерського господарства, оскільки згідно із ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство»' таким правом наділені лише громадяни України; також іноземця не може бути призначено на посаду судді (ст. 7 Закону України «Про статус суддів»^) тощо;

ґ) на іноземців не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України (ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Існують відмінності у правовому статусі іноземців, які постійно проживають в Україні (іммігрантів), та іноземців, що перебувають в Україні тимчасово. Так, за Законом України «Про правовий статус

' Відом. Верхов. Ради України. - 2003. - № 45. - Ст. 363. ^ Там само. - 1993. - № 8. - Ст. 57.

86

Розділ IV. Суб 'єкти міжнародного приватного права

Іноземців та осіб без громадянства» тільки іммігранти прирівнюються до громадян України у праві на трудову діяльність (ст. 8), на охорону здоров'я (ст. 10), на житло (ст. 12), на освіту (ст. 14). На відміну від цього іноземцям, які тимчасово перебувають на території України, медична допомога надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. «Про надання медичної до­помоги іноземним громадянам»', де встановлено, що надання медичної допомоги іноземним громадянам, крім тих, які працюють у посоль­ствах та консульствах іноземних держав, здійснюється за плату, якщо інше не передбачено законодавством. Окремо існує Порядок надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1997 р.^

Питання освіти зазначених осіб вирішуються постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. «Про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів»^ На­вчання іноземців, які не мають постійного місця проживання на те­риторії України, є платним, якщо інше не встановлено міжнародними угодами України. По-різному вирішуються й питання щодо здійснення підприємницької та інвестиційної діяльності іммігрантами та осо­бами, які тимчасово перебувають в Україні. Крім того, як уже зазна­чалося, правоздатність іноземців, які тимчасово перебувають на території України, зумовлюється цілями їх в'їзду, тобто обмежується категорією візи.

В окремих сферах діяльності (інвестиційній, зовнішньоторговельній, торговому мореплавстві) на основі міжнародних угод до прав та обов'язків іноземців застосовується переважно не національний режим, а режим найбільшого сприяння.

У Законі України «Про міжнародне приватне право» передбачено нову для національного законодавства колізійну норму, згідно з якою виникнення та припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається за і"ї особистим законом (ч. 1 ст. 17). Особистим законом іноземця згідно зі ст. 16 Закону вважається:

- щодо іноземного громадянина — право держави, громадянином якої він є;

' ЗП Уряду України. - 1996. - № 18. - Ст. 504. ^ Офіц. вісн. України. - 1997. - Число 5. - Ст. 147. ' Там само. - 1998. - № 31. - Ст. 1186.

87

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

• ЩОДО особи без громадянства — право держави, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — місце перебування;

• щодо особи, яка має два та більше громадянств (біпатрида) — право держави, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю;

• щодо біженця — право держави, в якій він має місце перебу­вання.

При визначенні особистого закону щодо осіб без громадянства та осіб, які є громадянами двох чи більше держав, вважається, що якщо недієздатна особа змінила місце свого проживання без згоди свого за­конного представника, то така зміна не спричиняє зміну особистого закону цієї особи.