2. Види юридичних фактів

Юридичні факти мають неоднакові правові наслідки. В доктрині науки теорії права і цивільного права їх прийнято поділяти: за ознакою присутності в них волі та волевиявлення їх прийнято виділяти події і дії. Події не залежать від волі людей, а спричинені або факторами людського буття (зміна пори року, народження та смерть людини, старіння людини), або певними аномаліями (буря, повінь, землетрус, епідемія, епізоотія). Дії напроти є актами активної поведінки людей. Дії можуть бути правомірними і неправомірними – вчинки.

Це може бути одиничний юридичний факт або певна їх усистемлена необхідна сукупність – юридичний склад. Так право власності на майно померлого виникає внаслідок низки юридичних фактів: наявності складеного належним чином заповіту, смерті спадкодавця, залучення до спадкування, подання заяви про прийняття спадщини (фактичного вступу у спадщину, а для об’єктів нерухомості видачі свідоцтва про спадщину та реєстрації її на своє ім’я.

Розрізняють три види юридичних складів:

1) з незалежним накопиченням елементів де їх окремі юридичні факти виникають незалежно один від одного і у будь-якій послідовності;

2) з послідовним накопиченням елементів як чіткої послідовності виникнення окремих юридичних фактів яка не повинна змінюватись;

3) альтернативний склад – такі окремі юридичні факти, кожен з яких може стати підставою виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків¹. На цій основі започаткована теорія незавершених юридичних фактів.

Виділяються також юридичні факти за: 1) галузевою приналежність (приватноправові та публічно правові), 2) пов’язаністю правових наслідків із наявністю чи відсутністю певного явища на позитивні та негативні; 3) ознакою документального закріплення – оформлені та неоформлені; 4) взаємозв’язком – головні та підлеглі; 5) проявами – матеріальні та процесуальні; 6) факти-правовідносини тощо¹.

В юридичний склад здебільше входять юридичні факти з матеріальним і процесуальним (процедурним) змістом. Юридичні факти з матеріальним змістом спрямовані на безпосередню реалізацію суб’єктивного права чи виконання юридичного обов’язку. Юридичні факти з процесуальним змістом закріпляють матеріальні правовідносини і стосуються дотримання порядку і умов реалізації цих прав, їх оформлення, реєстрації тощо. Інколи юридичні факти з процесуальним змістом мають вирішальне значення для виникнення чи реалізації права. Так право власності на об’єкти нерухомості виникає лише після їх реєстрації і отримання свідоцтва. Право власності на автомобіль і можливість його використання виникає після отримання Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Всі юридичні факти у праві за вольовим змістом поділяються на дія – акти волевиявлення фізичних чи через фізичних юридичних осіб і події. Події не зв’язані із волею людини. Це можуть бути надзвичайні і незалежні від волі людей природні явища: землетрус, повінь, льодостав, скресання криги, засуха тощо.

Згідно ст. 7 ЗУ “Про надзвичайний стан” всі події поділяються на дві групи: непереборна сила (форс-мажори) і техногени. Форс мажор (від лат. vis maior) – вища, природна сила, надзвичайна і непереборна за даних умов обставина. Вини як такої тут нема і не може бути. Непереборна сила – зазвичай об’єктивні природні процеси що протікають у матеріальному світі. Разом з тим із створенням спеціальних служб – Міністерства України з надзвичайних ситуацій деяким з них (повеням) можна запобігати. Тому при визначенні обсягу надання державної допомоги потерпілим від стихійного лиха враховується вина самої держави.

Водночас у зовнішньоекономічних контрактах у форс-мажори, як їх особливі умови, включаються інші події: війна чи військовий стан, акти громадянської непокори (забастовки, блокади), зміна режиму, оголошення мораторіїв тощо.

Техногени – наслідки діяльності самої людини, що максимально наближені до форс-мажорів, але все таки можна віднайти винних за них осіб. До найбільш значущих можна віднести катастрофи (вибух магістрального трубопроводу, катастрофа літака, аварії, зокрема аварія на ЧАЕС.

Наведене дало підставу для поділу події на дві групи – абсолютні і відносні. Абсолютні – такі, які ніяким чином не зв’язані з волевиявлення людини. Це природні явища, особливо стихійні лиха. Людина може викликати певні стихійні лиха. Відносні – виникають за волевиявленням людей, але протікають без них.

Особливе значення у цивільному праві має строк – період у часі, зі сплином якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК), а звідси й правові наслідки. Цивільне законодавство має термін “термін” – момент у часі, з настанням якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦК). Темпоральність має набувальне і погашуюче значення. Строки можуть мати самостійне значення для виникнення цивільних прав і обов’язків (з настанням повноліття людина стає повністю дієздатною), а можуть їх породжувати, змінювати та припиняти суб’єктивні права і обов’язки у сукупності із іншими юридичними фактами. Наслідки прострочки виконання зобов’язання зв’язана з тим, що боржник у встановлений строк не виконав його зобов’язання.

До юридичного факту як правомірної дії можна віднести в правове становище, правовий статус, особливо спеціальний та індивідуальний. Так, згідно ст. 42 Конституції України, ст. 20 ЗУ “Про міліцію” державні службовці і зокрема співробітники органів внутрішніх справ не можуть займатися підприємницькою діяльністю.

Дії поділяються у свою чергу на ряд видів: 1) правочини – дії, що учиняються згідно норми права і спрямовані на набуття, зміну і припинення цивільних прав і обов’язків; 2) неправомірні дії (злочини, адміністративні правопорушення чи проступки, цивільні правопорушення); 3) адміністративні акти. Цивільні правопорушення мають ряд різновидів: зловживання правом; порушення вимог закону при укладені правочинів (особливо з пороками волі та волевиявлення); зловживання правами повіреного при представництві та передорученні; порушення речових прав; порушення права власності; контрафакти у сфері інтелектуальної власності – порушення майнових і особистих немайнових прав авторів та інших володільців прав інтелектуальної власності; порушення договірних зобов’язань – невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань; завдання матеріального збитку; причинення моральної шкоди; неналежне виконання обов’язків виконавця заповіту; інші.

Слід виділяти юридичні факти й за правовим становищем учасників цивільних правовідносин як прояву дії закону по колу осіб. Одні з них є загальними і стосуються всіх учасників без винятку, інші – лише певного кола осіб: фізичних або юридичних. Так, останні можуть набувати лише такі права, які відповідають меті їх діяльності.