4. Оцінка індивідуальних характеристик конкурентів

І ндикатором потенційних переваг організації вважають частку ринку, яка їй належить. Значення частки ринку розраховують за такими формулами:

де — частка ринку і-ї організації, розрахована за кількістю (загальною вартістю) реалізованої продукції; К_і і Ц_і — відповідно кількість і ціна продукції, реалізованої і-ю організацією; П_і — обсяг продажу і-ї організації; n — кількість організацій, які функціонують на цьому ринку.

Вимірювання частки ринку часто пов'язане з проблемою інформаційного забезпечення. На ринках споживчих товарів розвинутих країн ці дані отримують через дилерів і товариства споживачів, причому їхня точність доволі висока завдяки використанню оптичних пристроїв зчитування товарних кодів. В інших сферах таку інформацію можна отримати через маркетингові інформаційні системи.

Розрахунок частки ринку в натуральних вимірниках за умови, що продукція має високий рівень диференціації, а, отже, і широкий діапазон цін, слід доповнити визначенням ринкової частки у вартісному виразі. Це дає змогу визначити найпривабливіший для конкурентів ціновий сегмент ринку. Якщо співвідношення дорівнює 1, то організація працює в середньому ціновому сегменті; — більше 1 — в низькому і якщо — менше 1 — у високому.

Оцінка рівня конкурентоспроможності організації за часткою ринку подана в таблиці.

Рівень конкурентоспроможності	Критерій оцінки
Високий	Частка ринку конкретної організації перевищує частку ринку пріоритетного конкурента
Середній	Частка ринку конкретної організації дорівнює частці ринку пріоритетного конкурента
Низький	Частка ринку конкретної організації значно нижча, ніж частка ринку пріоритетного конкурента

П орівнюючи потенціал ринку з обсягом продажу певної організації вдається визначити ринкові ніші, освоївши які, організація може збільшити сферу свого впливу. Водночас потрібно оцінити рівень протидії конкурентів у боротьбі за ринкові ніші. Для такої оцінки переважно використовують показник концентрації, який характеризує рівень концентрації виробництва в галузі та розраховується за формулою:

де П₁=max{ П _i} для всіх і=1÷n; П₂=max{ П _i /П ₁ } для всіх і=1÷(n-1); П₃=max{ П _i /П ₁, П₂} для всіх і=1÷(n-2); П₄=max{ П _i /П ₁ , П₂, П₃} для всіх і=1÷(n-3); n – кількість організацій, які реалізують продукцію заданого асортименту.

Цей показник характеризує загальну частку перших (найбільших) організацій на певному ринку. Коефіцієнти концентрації розраховують і аналізують статистичні організації США і Франції для 4, 8, 20, 100 провідних компаній ринку, а Німеччини, Англії та Канади — для 3, 6, 10. Однак, незважаючи на популярність, метод має істотний недолік — він нечутливий до різних варіантів розподілу часток ринку між конкурентами. Наприклад, k_k буде однаковим і дорівнюватиме 0,8 для різних ринкових ситуацій: одна організація контролює 77 % ринку, а решта двадцять три — по 1 % ; п'ять рівноцінних організацій володіють частками по 20 %.

П евною мірою цього недоліку можна уникнути, розрахувавши індекс Херфіндала як суму квадратів ринкових часток конкурентів за формулою:

де І_х — індекс Херфіндала (0 < І_х < 1); — частка і-ї організації в загальному обсязі продажу продукції заданого асортименту.

Індекс Херфіндала збільшується зі зростанням концентрації у галузі, а в умовах чистої монополії І_х = 1. У галузі, де діє 100 рівносильних організацій з рівними частками, І_х= 0,01.

З метою визначення позиції організації на ринку застосовують індекс Розенблюта (І_р). Він враховує номер організації, отриманий на основі рангування часток від максимуму до мінімуму (і):

Таким чином, результати оцінки конкурентоспроможності організації за конкурентними перевагами використовують, аналізуючи портфель видів її діяльності за методом Бостонської консалтингової групи та виробляючи конкурентні стратегії СГЦ.