I. Фізична культура і спорт у системі загальнолюдських цінностей, забезпечення здоровя і фахової дієздатності.

1.1 Основні поняття системи фізичного виховання.

Фізична культура – органічна складова частина загальної культури суспільства і особистості, вид соціальної діяльності людей, спрямований на зміцнення здоров’я і розвиток їх фізичних здібностей, на підготовку до повсякденного життя в праці. Свої функції, що розвивають і формують особистість, фізична культура найбільш повно реалізує через систему фізичного виховання (фізичні вправи молодої мами, дитсадок, школа, ДЮСШ, самостійні заняття спортом, платні послуги, система змагань тощо).

Фізичне виховання є вид виховання, специфіка якої полягає у навчанні рухам (руховим діям) і вихованні (управлінні розвитком) фізичних якостей людини. У прикладному значенні фізичне виховання є процес фізичної підготовки молодої людини до соціально-обумовленої діяльності (трудової, військової тощо).

Система фізичного виховання відображає в цілому історично визначений тип соціальної практики фізичного виховання. Вона підкріплюється соціальними цільовими установками, теоретико-методологічними основами, програмно-нормативними основами, відповідально-контролюючими органами.

Спорт є органічною частиною фізичної культури, і в широкому розумінні це загальна діяльність, спеціальна підготовка до неї, специфічні міжособистісні стосунки та настанови у сфері цієї діяльності, ії соціально-0знвчущі результати, що взяті в цілому. Соціальна цінність спорту полягає, насамперед у тому, що він є сукупністю найбільш дійових засобів і методів фізичного виховання, однією з основних форм підготовки молодої людини до трудової та інших суспільно-необхідних видів діяльності, а поряд з цим – і одним із важливих засобів естетичного і етичного виховання, що задовольняє духовні запити суспільства, сприяє розвитку інтернаціональних зв’язків, взаєморозуміння, співробітництва і дружби між народами. Спорт – англійське слово: sport – гра, розвага.

Фізичний розвиток – зміна стану морфологічних і функціональних якостей людини.

Фізичне вдосконалення – постійне підвищення фізичних якостей організму.

Спортсмен – людина, що систематично займається спеціальними вправами і готується до спортивних змагань.

Фізкультурник – людина, що систематично займається доступними фізичними вправами. […..]

1.2 Мета і завдання системи фізичного виховання.

Метою системи фізичного виховання є підготовка фізично досконалих молодих людей, готових до високопродуктивної діяльності та оборони України.

Зміст фізичного виховання розкривається в основних завданнях і принципах.

Освітні завдання полягають у цільових знаннях, уміннях, навичках, які би дозволили їх застосувати у повсякденному житті. Вирішення цих завдань дозволяє усвідомлено розвивати фізичні якості особистості.

Оздоровчі завдання передбачають укріплення здоров’я, гармонійний розвиток організму, вироблення правильної постави. Вирішення оздоровчих завдань дає можливість розвивати і вдосконалювати морфологічні та функціональні можливості організму, що є необхідною умовою досягнення фізичного вдосконалення.

Виховні завдання передбачають формування високих морально-вольових якостей, виховання морального усвідомлення і поведінки. Сприяння розумовому, трудовому і естетичному вихованню. […..]