1.3 Організаційна структура Фізичної культури і спорту на Україні.

Система фізичного виховання являє собою сукупність науково-методичних основ, програмно-нормативних вимог, організаційної структури і умов, необхідних для функціонування.

Організаційну структуру національної системи фізичного виховання складають державні органи і громадські організації, що здійснюють керівництво фізичною культурою і спортом на Україні.

Державні органи спрямовують і контролюють роботи з фізичної культури і спорту. Ними є Державний комітет з фізичної культури і спорту, відповідні відділи в областях, містах, районах. Значну роботу проводять міністерства і відомства. З спеціальними державними (базовими) програмами здійснюється фізичне виховання населення в дошкільних закладах, школах, училищах, технікумах, коледжах, ВНЗ, у Збройних силах України, на виробничих підприємствах, у лікувально-оздоровчих закладах.

Громадські організації керують самодіяльним фізкультурним рухом. Основною формою такої діяльності є колективи фізичної культури, спортивні клуби, приватні спеціальні спортивні та оздоровчі заклади.

Масовому розповсюдженню фізичної культури і спорту багато в чому допомагає їх широка пропаганда, що здійснюється через друковані засоби, радіо, телебачення, кіно. Наша система фізичної культури і спорту безперервного вдосконалюється як в науково-методичному, так і в практичному напрямку.[……]

1.4 Елементи теорії спортивної педагогіки

Сучасна теорія спортивної педагогіки висуває, а практика запроваджує такі принципи виховання молоді засобами фізичної культури і спорту:

1). цілеспрямованість виховання;

2). комплексний підхід до виховання;

3). зв'язок виховання з життям;

4). єдність свідомості та поведінки;

5). виховання в праці;

6). виховання в колективі;

7). поєднання педагогічного керівництва з ініціативою самодіяльністю спортсменів;

8). повага до особистості спортсмена у поєднанні з розумною вимогливістю до неї;

9). опора на позитивне в молодій особі;

10). урахування вікових та індивідуальних особливостей спортсменів;

11). систематичність і послідовність виховання;

12). єдність педагогічних вимог тренера, викладачів фізичного виховання ВНЗ, батьків.[…..]

1.5 Засоби і методи фізичного виховання та спортивного тренування.

Основними засобами фізичного виховання є фізичні вправи, природні фактори і гігієнічні умови, що сприяють впливу фізичних вправ на організм людини.

Фізична вправа – це рухова дія, що спеціально організована для вирішення завдань фізичного виховання у відповідності з його закономірностями. Особливості змісту тієї чи іншої фізичної вправи визначаються її формою виконання. На сьогодні існує декілька класифікацій фізичних вправ.[…..]

Л.П. Матвєєв (1977) виділяє наступні види вправ:

• швидкісно-силові, що характеризуються максимальним зусиллям (спринтерський біг, метання, стрибки, лижні гонки, плавання, ходьба на різні дистанції та інші);

• вправи, що вимагають прояву координаційних та інших здібностей в умовах суворо регламентованої програми рухів (акробатичні та гімнастичні вправи, стрибки у воду, на батуті, фігурне катання, синхронне плавання);

• вправи, що вимагають комплексного прояву фізичних якостей в умовах перемінних режимів рухової діяльності, неперервних змін ситуацій і форм дій (боротьба, бокс, фехтування, спортивні та рухливі ігри тощо);

• вправи на швидкість, гнучкість, силу, витривалість, координованість, спритність.

Природні фактори мають значний вплив на тих, що займаються фізичними вправами. Вони розподіляються: ті, що сприяють вірному дозуванню; ті, що відносно самостійно впливають на оздоровлення і загартування організму.

Гігієнічні умови (норми особистої і суспільної гігієни, гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування тощо) створюють оптимальні умови життєдіяльності.

Основними засобами спортивного тренування є тренувальні вправи. Не менш важливі в системі спортивного тренування є змагання. Головним і специфічним засобом є фізичні вправи, які розподіляють на змагальні, спеціально-підготовчі і загально-підготовчі.

Змагальні вправи є засобом ведення спортивної боротьби і виконуються в умовах змагань з обраного виду спорту.

Спеціально-підготовчі вправи – включають елементи змагальних вправ і схожі з ними за формою і характером дій.

Загально-підготовчі вправи – сприяють розширенню запасу рухових навичок і якостей спортсмена.

Разом з комплексом вправ у спортивному тренуванні використовуються загально педагогічні та спеціальні засоби і методи (розповідь, бесіда, інструктаж, команда та ін.), наочність і спостереження (демонстрація плакатів, кіно, звукова і світлова сигналізація, відеозаписи тощо).

Методи навчання руховим діям:

• розчленованої вправи;

• цілісного виконання вправи;

• розвитку рухових якостей;

• чіткого регламентованого виконання вправи;

• змагального виконання вправи;

• ігрового виконання вправи.

Для оцінки тренувальних навантажень умовно виділяють їх зовнішні та внутрішні показники (об’єм та інтенсивність і час та інтенсивність вправи).[…..]