- •Етика та інші форми культурного буття.
- •1. Інтелектуальна культура в етиці.
- •Потреба науки в моральній регуляції.
- •2. Релігія і мораль. Містичне й раціональне.
- •Релігія та мораль. Віра і добро, краса.
- •Подібність і розходження моральної й релігійної свідомості.
- •Позиції і пояснення до їх відношення і взаємодії:
- •Внесок релігійних мислителів у розвиток моральної культури.
- •Протиріччя релігійного вчення про мораль.
- •Що означає бути доброчесним громадянином?
- •Християни підкоряються владі.
- •3. Мораль і право.
- •Загальні й відмінні риси права і моралі.
- •Загальне між правом і мораллю:
- •Боби судилищні.
- •4. Етика і політика.
- •Мораль і політика як два поверхи соціальної регуляції.
- •5. Економіка, політика і мораль.
- •Алчность — здоровая тенденция?
- •Глобализацию винят в том, что пропасть между богатыми и бедными увеличивается.
- •6. Моральна і художня культура та їх взаємодія.
- •Етика – естетика як теорії.
Боби судилищні.
На лісову галявину, освітлену полум'ям вогнища, могутні чорношкірі воїни вивели дряхлого старого і красиву молоду жінку. Під тривожний гуркіт тамтамів вождь племені наказує обом випити відвар трав — езере.
Ми присутні при випробуванні отрутою – свого роду суді, типовому ще для епохи первіснообщинного устрою. Нещасні вимушені підкорятися, але від уваги вождя не вислизає, що старий намагається робити ковтки трохи менші, а дівчина байдуже випиває до дна всю чашу. Вже через декілька хвилин дихання приведених на суд стає переривистим, погляд починає блукати, м'язи перестають покорятися, тіло покривається липким, холодним потом. Незабаром у старого починаються різкі судоми і він вмирає в страшних конвульсіях. А дівчині після блювоти помалу стає краще. Радісними вигуками вітають одноплемінники повернення молодої жінки до життя, починають ритуальні танці — адже тепер звинувачення з неї зняте.
Головний компонент «могутнього» відвару — насіння бобів фізостигми — так ботаніки називають ліану, що виростає в зоні Гвінейської затоки на калабарськом березі: в'юнку, майже 15-метрової довжини з крупним листям яйцевидної форми і яскраво-червоними квітками в кистях, що вже прив’яли. З давніх пір у країнах африканського континенту служили вони засобом випробування людей, звинувачених в якому-небудь злочині. Якщо в результаті такої перевірки чоловік вмирав, то, згідно «божому суду», злочин визнавався доведеним, якщо залишався в живих, — це підтверджувало його невинність. Африканські вожді і знахарі добре знали психологію злочинців і завжди розраховували на те, що людина, яка відчуває за собою провину, постарається прийняти меншу дозу отрути. Але саме це і приводило її до смерті, тоді як повна доза зазвичай викликала тільки блювоту.
Багато сторіч ці боби берегли таємницю свого складу. Тільки недавно учені встановили, що в насінні фізостигми міститься алкалоїд фазостигмін групи похідних індола (до цієї ж групи входить знаменита «стрельна отрута» кураре, що виготовляється індійцями басейну Амазонки з кори рослин роду стрихнос). Фазостигмін володіє здатністю блокувати особливий фермент — холінестеразу, що порушує нормальне протікання нервових процесів. У закінченнях нервових волокон людей і вищих тварин накопичується тоді значна кількість хімічної речовини — ацетілхоліну — і розвиваються явища, близькі до описаних вище.
4. Етика і політика.
Ще однією ланкою суспільного життя, яка справляє потужний регулятивний вплив на людську поведінку і сама, своєю чергою, потребує наполегливої моральної регуляції, постає політика. Гострота моральних колізій, що їх породжує названа сфера, є цілком очевидною.
З одного боку, всі пам’ятають з Аристотеля, що людина є «істотою політичною»; «Нікомахова етика», 1097 в11); ні для кого не секрет, що будь-яка скільки-небудь серйозна суспільна справа має свою політичну підкладку, і елементарний реалізм вимагає цю обставину враховувати. Політичні події, політичні новини щоразу, мов магніт, притягують нас до газети або телевізора, і нікому не треба пояснювати, звідкіля в нас до них така цікавість.
З іншого боку, досить розповсюдженим є й переконання, що політики люди непевні, що взагалі робити політику можна тільки «брудними руками». Коли ми прагнемо від когось щирості — ми наполягаємо, щоб з нами розмовляли «без політики». З цими повсякденними уявленнями часто-густо збігається й думка серйозних фахівців, зокрема, концепція німецького теоретика Н. Лумана про політику і мораль як автономні соціальні системи з різними сутнісними кодами тощо. Разом з тим не припиняються спроби концептуально «примирити» етику і політику; в палких дискусіях щодо характеру їх співвідношення протягом останніх десятиліть брали участь такі відомі західні мислителі, як К.-О. Апель, Ю. Габермас, О. Геффе, Г.-К. Кальтенбруннер, К. Кастрріадіс, Е.П Рікер, Р. Рості тощо. Що ж до намагань узгодити вказані галузі в самому реальному житті, то такі намагання, як і їх поки що досить-таки сумнівні результати, у всіх на очах.
