Потреба науки в моральній регуляції.

Тяжкі наслідки культурної «ерозії моралі» особливо помітні в наукових колективах. Такий колектив мусить бути запрограмований на пошук істини, й тільки вірність істині, а не груповій солідарності може бути моральним імперативом ученого. Перемога ж кланових засад, безпринципний захист меркантильних інтересів «школи», угруповання, свого місця в них, зведена в принцип, призводить до моральної деградації наукових спілок. І деградація ця обертається для суспільства цілком реальними втратами, вираженими в карбованцях і копійках, не кажучи вже про такі соціальні та моральні наслідки, як агресивний егоїзм, безвідповідальність, безсоромність одних і апатія, відчай інших.

Багато сучасних проблем людства свідчать про потребу моральної регуляції науки. Наведемо лише один приклад – клонування.

Клонування – утворення ідентичних нащадків (клонів) шляхом безстатевого розмноження. Результатом клонування є популяція клітин або організмів з однаковим набором генів (генотип). Варто відзначити, що сама тема клонування, як одного з досягнень науки, не є новою. Ще в 1943 році було зроблене успішне запліднення яйцеклітини «у пробірці», а 1973 року професор Л. Шетлз із Колумбійського університету в Нью-Йорку заявив, що він готовий зробити першого «бебі із пробірки», після чого пішли категоричні заборони Ватикану й пресвітеріанської церкви США. В 1977 році професор зоології Дж. Гердон клонував жаб. В 1978 році була породжена перша дитина «із пробірки». В 1981 році Шетлз одержує три клонованих ембріони людини, але припиняє їхній розвиток.

В 1997 році людство було вражене появою на світ шотландської ягнички Доллі, що, як утверджують її творці, є точною генетичною копією матері. Привселюдно обговорювалася перспектива проведення робіт із клонування людини. Сьогодні спірка виникає саме навколо відношення до експериментів над клонуванням людини. Тут існує кілька питань: Чи маємо ми взагалі право на клонування людини? Будь-які експерименти складаються з помилок і досягнень, але в цьому випадку помилкою буде поява на світ клону людини (особистості) з якими-небудь відхиленнями. Виникає питання: «Що робити з НИМ»?. Чи маємо ми право знищувати такі наслідки, тобто знищити клон, а це вже буде рівносильне вбивству людини? Чи володіє наука необхідною інформацією для проведення таких експериментів? Чи можна спрогнозувати зараз наслідки таких експериментів? Адже у випадку успіху, такий прорив у науці може мати самі непередбачувані наслідки для людства.

Тільки якщо чітко й обґрунтовано сформулювати відповіді на ці основні питання можна дати конкретну відповідь «ЗА» або «ПРОТИ», але на даний момент цього зробити не може ніхто. Залишається тільки проаналізувати всі «ЗА» і «ПРОТИ» на даному етапі розвитку.

Аргументи на підтримку клонування (найпоширеніші з них): 1. Людині властивий страх перед новим і незвіданим, але клонування постійно відбувається в природних умовах, коли народжуються ідентичні близнюки з однаковим генотипом, що легко доводиться можливістю пересадження органів і тканин між ними. 2. Протести церкви відкидаються простим прикладом, тобто апендицит теж створений богом, однак і Папа Римський не обходиться без медичної допомоги. Учені саме говорять про «виправлення» тих генетичних дефектів, які виникли завдяки божому «недогляду». Таким чином, емоційні заперечення проти клонування людей не мають під собою ні якої раціональної бази. 3. Також незаперечним аргументом є поява, у результаті клонування, можливості вирощування органів для пересадження їх в організм, що дозволить перемогти масу хвороб; таких як рак, урятувати життя людей потерпілих від катастроф тощо. 4. Розвиток клонування дасть можливість бездітним людям мати власних дітей. 5. Клонування допоможе людям, страждаючим важкими генетичними хворобами. Якщо гени, що визначають хворобу, втримуються в хромосомах батька, то в яйцеклітину матері пересаджується її власна соматична клітина, і тоді з'являється дитина, позбавлена небезпечних генів, точна копія матері чи навпаки.

Аргументи проти клонування: Польський письменник науково-філософської фантастики Станіслав Лем в одній зі своїх книг пише як його герой Ййон Тихий за допомогою клонування знайшов двійника, потім іншого й, нарешті, коли він отямився, каюта була набита людьми. Всі вони були з різних днів, тижнів, а один – з майбутнього року. Але ускладнення, що виникли в Ййона Тихого у зв'язку з його подвоєнням і потроєнням, лише бліда тінь тих грізних проблем, які можуть постати перед людством. Кинути виклик природі, порушити встановлені нею заборони – от що означає клонування дорослого організму.

Природою відпрацьований складний механізм підготовки статевих клітин до виконання їхньої функції: дати початок нового життя. Клонування – це і є спроба прорватися крізь заборони природи.

Існує маса доводів як «за» так і «проти» клонування. Але в основному такі думки формуються на основі неповної вивченості цієї проблеми. І та й інша сторона не володіє повним спектром інформації із цього питання, і часто заміняє пробіли здогадами, які є неспроможними з наукового погляду. Проблема взагалі дуже складна, та ще й ускладнена тим, що нею зараз ніхто не займається. По суті справи за останні десять років наука далеко не просунулася в цій галузі. Більше того, чим далі, тим ясніше стає, що генетичної детермінації розвитку немає, доля клітин не закодована геном, вона ймовірнісна. Закони формоутворення в ембріогенезі відіграють не меншу роль, чим генетичне спадкування.

На сучасному етапі розвитку науки не можна вирощувати окремі органи, а створення цілого організму шляхом клонування з передбачуваним процесом розвитку досить сумнівне, а в деяких випадках не наукове й має потребу в серйозному обґрунтуванні. Що ж стосується гучної історії із заявами професора Річарда Сіда, що дав поштовх всім розмовам про швидке клонування, то це схоже на сценарій кінотриллера.

Р. Сід – професор, фізик за освітою, викладач, заявив, що незабаром зможе клонувати людину. Усіх охопило відчуття чуда, не вистачало лише чудотворця. Ця заява була зроблена в 1997 році відразу після появи ягнички Доллі, і тому була сприйнята так серйозно. Ніхто не звернув тоді уваги на те, що сам експеримент із вівцею був вдалим один з 277, а людина все-таки не вівця. Сам експеримент із Доллі показав лише дуже примарну можливість у майбутньому робити такі дії з людиною, але тільки після вивчення всіх згаданих проблем. Підсумок підводити особливо ні під чим, тому що проблема на сьогоднішній день просто роздута, але все-таки людству треба до неї морально готуватися. Ідея клонування людини ставить перед людством таку проблему, з якою воно колись зіштовхнеться. Ця проблема – можлива небезпека втрати унікальності людської особистості.

Так розвивається наука, така особливість пізнання, що кожний його новий крок несе із собою нові, невідомі раніше можливості, але й грізні небезпеки. Оволодіння енергією атома принесло дешеву електроенергію – але й зброю, здатну погубити все людство. І ось тепер клонування. Для бездітних родин, важко хворих людей це порятунок, ну а як поставитися до нехай віддаленої перспективи появи багатьох біологічних «копій» живих людей? Сама можливість такого повороту подій спонукує до серйозних розмірковувань. Норми біоетики потрібні не тільки вченим. Ті моральні заповіді, якими людство користується століттями, на жаль, не передбачають нових можливостей, які вносить у життя наука. Тому людям і необхідно обговорювати й приймати нові закони гуртожитку з новими реальностями».

На сьогоднішній день експерименти по клонуванню людини заборонені (або накладений мораторій) практично у всіх розвинених країнах, крім того, існує спеціальна резолюція Ради безпеки ООН, яка вводить мораторій на будь-які експерименти з клонування людини й зародків старше двотижневого строку розвитку.