Позиції і пояснення до їх відношення і взаємодії:

а). релігійна віра є моральним пережитком давніх часів. «Релігія – опіум народу», «серце безсердечного світу», «подих пригніченої тварини», «дух бездушних порядків»: коли люди справді моральні, то релігія вже ні до чого. Марксистська ідеологія неправа стосовно розуміння релігії як «пережитку» минулого». Це водночас і «зажиток», як і технічний прогрес, як влада вождів, з яких зробили своєрідну релігію, культ. Коріння пережитків не знищується легко. Нищення культових місць, свят, обрядів, переслідування вірних і кліру – не нищить коріння. Посилення «атеїстичної роботи» самий безнадійний спосіб викорінення віри.

б). і мораль і віра – «промінь світла» в темнім царстві людей. Люміноформність треба і для світської віри. «Світло» як високий символ духовності потрібне і матеріалістам. А ось кому добре у цьому світі, того не цікавить ні мораль, ні релігія. Чи це так? Чи справді віра треба лише неблагополучним?

«Осененный ношей крестной,

Всю тебя, земля родная,

В рабском виде царь небесный

Исходил, благословляя». Тютчев.

Але ж буває і навпаки. Багаті також плачуть. Кому загалом треба церква? Багата церква. «Християнський соціалізм» – відповіді на питання подолання соціального зла шукає у вірі. «Не нагрішиш – не покаєшся, не покаєшся – не спасешся».

в). справжня мораль релігійна: віра надає духовне світло і святість моралі. «Мій в небі рідний край, мій в небі дім» (слова з гімну баптистів) – земне мало варте без сподівань на небесне. «Бога нема – все дозволено!». «Без Бога – ні до порога». Любити варто лише Бога. І людину можна і треба любити, але лише як боже створіння, як віддану Богові. «Атеїста віруючий ненавидить в ім’я тої самої любові, яку проповідує і боготворить» (Плеханов).

г). «богу – боже, кесарю – кесареве!» – позиція паралельного життя політики і віри, світського й релігійного життя. Але чи насправді можливе невтручання при значних перевагах одного з них?

Цікаво відзначити, що ідеї про доброчинний вплив релігії на мораль розділяли й ті, релігійність кого була досить проблематичною. У XVIII ст. французький просвітитель Вольтер, що різко викривав католицьку церкву, у той же самий час заявляв, що, якщо Бога не було б, то його варто було б видумати — для того, щоб забезпечувати виконання моральних заповідей: «Я хочу, щоб мій управляючий, моя дружина й моя прислуга вірили в Бога. Я думаю, що в цьому випадку мене будуть менше обкрадати й обманювати». Навіть затятий атеїст П.А. Гольбах визнавав, що деякі люди відкидають релігію тільки тому, що вона є для них соромливою вуздою, заважає їм привільно віддаватися порокам.

д). справжня віра моральна. Абстрактно взяті норми і принципи релігійної моралі зовсім не є поза історичними, поза етичними. Мораль не є наслідком Божественного промислу чи Проведіння. Моральна мета не є потойбічною. Дух моралі дійсно є духом примирення всіх людей, але це не від Бога. В релігійній ідеології є примат моралізаторства, але не моралі. Маркс: релігія – це кайдани, прикриті трояндами; ілюзорне сонечко, яке рухається навколо людини, доки вона не в силах рухатися навколо себе самої. Релігійна віра підтримує мораль за допомогою сподівань на вище Благо, Істину та Красу. А як рідко духовенство було на рівні моральних висот. Лише ідеально віра одухотворяє мораль.

Характер впливу релігії на моральне життя людини залежить від цілого ряду чинників, від змісту самої релігії (порівняємо, наприклад, християнство й релігію Давньої Греції, боги якої особливою моральністю не відрізнялися), від того, які компоненти релігії й у чиїх цілях використовуються, від історичної епохи, культури народу тощо.

Складний, суперечливий характер взаємодії релігії й моралі обумовлений і їхньою специфікою, їхніми розходженнями (хоча іноді намагаються ототожнити релігію й мораль). У чому покладається розходження їх? Насамперед, у тім, що мораль являє собою шлях до добра, до вищих моральних цінностей, до морального вдосконалювання. А релігія є шлях до Бога, скоріше до шанування Бога. Ці два шляхи можуть збігатися, а можуть і не збігатися. Навряд чи віруючий буде засуджувати Авраама (біблійний патріарх) за те, що він готовий був принести в жертву свого сина. З погляду моралі, цей учинок зовсім неприпустимий. Хоча ангел в останню мить зупинив убивство Ісаака, та все-таки намір у Авраама вбити сина був поза всякими сумнівами. В ім’я порятунку душ грішників їх спалювали на багаттях інквізиції.

У релігійному вченні є специфічні поняття, які відсутні в моральній свідомості. Саме: рай і пекло, гріх (як порушення заповіді Бога), покаяння перед Богом, спокута провини перед Богом тощо. Крім того, що вірують випробовують специфічні почуття – любов до Бога, страх перед Богом, перед муками пекла. Релігія містить у собі культ (молитва, таїнства, обряди), які викликають особливі моральні переживання. Нарешті, релігія має свою часто досить розвинену організацію. Мораль же, уважається, не має своїх інститутів, а опирається лише на совість і на суспільну думку.

Та є між релігією й мораллю не тільки розходження, але й певна подібність. Це виражається, насамперед, у тім, що релігії, особливо сучасні, буквально просочені моральною проблематикою, поняттями моральної свідомості (обов’язок, сором, совість, серце, справедливість, провина й т.д.). У конкурентній боротьбі різні конфесії, як відзначав ще Вол. Соловйов, викривають одна одну саме з позиції моралі. На жаль, лише деякі релігійні проповідники відзначають той факт, що релігія не може існувати без моралі. Втім, той же Вол. Соловйов писав, що «можна з однаковим правом говорити, що моральність ґрунтується на релігії й що релігія ґрунтується на моральності. Адже моральні норми, що випливають із почуття сорому, жалості, благочестя суть безумовні вираження самого добра. Історія знає релігії або окремі в них релігійні установи безсоромні, нелюдські й тим самим нечестиві.

Варто підкреслити й ту обставину, що не тільки релігійне, але й моральне життя ґрунтується на вірі. У першому випадку – віра в Бога, у другому – віра в торжество добра, справедливості тощо. Крім того, і в моралі, і в релігії значне місце займає емоційно-чуттєва сфера. Без глибокого почуття неможливе повноцінне релігійне життя. Точно так само й моральні відносини важко уявити без різноманітних переживань. Зближає мораль і релігію явне прагнення до стійкості їхніх вихідних постулатів (консерватизм), а також повчальність: якщо віриш у Бога! - віщає священнослужитель; будь справедливим і чесним!

Нарешті, відзначимо, що відправною крапкою й релігійної, й моральної свідомості є окрема людська особистість. Вол. Соловйов писав, що релігія охороняє безумовну гідність кожної людської особистості (як образа божого). Те ж саме можна сказати й про мораль.

Словом, і мораль, і релігія належать до світу цінностей, до того світу, у якому діє не тільки й не стільки розум, скільки почуття, віра, схильності й прихильності, не сухі «канцелярські» поняття, а образи. Таким чином, між релігією й мораллю є не тільки розходження, але й чимало подібності. Більше того, у міру історичного розвитку релігійна свідомість ще більше «обтяжується» моральною проблематикою.