5.3. Планування фонду оплати праці і продуктивності праці

Згідно із Законом України «Про оплату праці» підприємство самостійно встановлює форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, систему заохочувальних і компенсаційних витрат. У той ж час у процесі планування фонду оплати праці слід ураховувати, що держава певною мірою регулює оплату праці підприємств усіх форм власності шляхом: установлення величини мінімальної заробітної плати та інших норм; оподаткування доходів працівників; установлення умов і розмірів оплати праці керівників і працівників підприємств і установ, що фінансуються з бюджету.

Плануючи фонд оплати праці до нього включають: основну і додаткову оплату грішми і натурою, що пораховані за обсяг виконаних робіт, вироблену продукцію, відпрацьований час за прийнятими в господарстві нормами і розцінками; оплату за своєчасне і якісне виконання робіт; підвищену оплату на збиранні врожаю; доплати за майстерність, класність, стаж роботи за спеціальністю, за підвищення продуктивності і збереження поголів’я тощо; оплату праці за роботу у святкові дні; оплату відпусток.

Фонд оплати праці в господарствах визначають переважно двома способами: 1) на основі розрахунків середньорічної чисельності за категоріями і професіями працюючих та їх планової середньомісячної оплати праці; 2) за нормами оплати праці з розрахунку на 100 грн. валової (товарної) продукції або валового доходу (чистої продукції).

У процесі планування слід мати на увазі, що доплати і премії за підсумками року керівникам і спеціалістам підприємства понад установлені їм посадові оклади не можуть перевищувати середнього розміру доплат і премій у процентах до тарифного фонду оплати праці, нарахованого основним працівникам, зайнятим у виробничих галузях без надбавки за класність і стаж роботи. Порядок оплати спеціалістів, які працюють у виробничих підрозділах, визначають колективи цих підрозділів самостійно за рахунок і в межах їхнього госпрозрахункового доходу (чистої продукції). Оплата праці керівників і спеціалістів, що відповідають за роботу певної групи галузей (рослинництва, тваринництва, промислового виробництва), здійснюється за результатами роботи галузей.

Річний фонд оплати праці для працівників усіх професій розраховують на 12 місяців за винятком тих, кого потрібно замінити під час відпустки (працівники тваринництва, сторожі та ін.), для яких оплату на рік планують без кількості робочих днів відпустки. Оплату за відпустку визначають за відсотки до річного планового фонду оплати праці. Розмір відсотка визначається як відношення тривалості відпустки до кількості робочих днів у році за відповідною категорією працівників.

Робота колективів господарства має бути націленою на підвищення продуктивності праці, яка в планах і звітах розраховується такими показниками: вартість валової продукції рослинництва і тваринництва (у порівняльних цінах) у розрахунку на 1 середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському підприємстві, і на 1 людино-годину з відокремленням у тому числі в рослинництві й тваринництві. Поряд з цим визначається трудомісткість одиниці окремих видів продукції, виконання норм виробітку трактористами-машиністами, їх змінний та сезонний виробіток в умовах еталонних гектарах, зібрана за зміну і сезон площа і намолочено зерна комбайнерами та ін.

При обчисленні вартості валової продукції рослинництва оцінюють збір урожаю всіх видів продукції (основної, супутньої і використовуваної побічної) планового року, посіви культур на зелене добриво, роботи по закладанню та вирощуванню молодих багаторічних насаджень, враховується також зміни вартості незавершеного виробництва. Вартість зерна і насіння зернових культур обчислюють за масою після доробки, а цукрових буряків – за заліковою вагою, кукурудзи на зерно – за масою зерна (а не качанів). Зелену масу, що використовується для одержання силосу, сінажу, трав’яного борошна, повторно в вартості цих продуктів не враховують. У валову продукцію тваринництва включають вартість продуктів, одержаних під час вирощування і господарського використання тварин (молока, вовни, яєць, меду, воску, шкурок, гною тощо), вартість вирощеного малька і виловленої товарної риби в ставках і природних водоймах в умовах культурного рибництва, вартість вирощування худоби, птиці та інших тварин.

Що стосується витрат праці для визначення планової продуктивності праці, то поряд з прямими витратами праці і середньорічною чисельністю працівників у рослинництві і тваринництві обчислюють і додаткові затрати, що розподіляють на всі галузі господарства. До них відносяться витрати праці з обслуговування вантажного автотранспорту, живої тяглової сили, з поточного ремонту, заготівлі матеріальних цінностей.

Особливу увагу при планування продуктивності праці приділяють шляхам її підвищення. Останнє можливе за рахунок збільшення виробництва валової продукції і скорочення чисельності працівників на підприємстві і зменшення затрат праці внаслідок удосконалення технології та організації виробництва.