4. Система планування, організація і оцінка планової роботи

Система планування включає види планів, об’єкти планування та організацію планової роботи.

Види планів розглядають з погляду обов’язковості, тривалості і ступеня охоплення об’єктів плану.

З погляду обов’язковості виокремлюють директивне планування (яке має обов’язковий характер для об’єктів планування і відзначається надмірною деталізацією та конкретністю) і індикативне планування (яке не має обов’язкового для виконання характеру). Як правило, індикативне планування використовується на державному рівні. Завдання індикативного плану називають індикаторами – параметрами, що характеризують стан і напрями розвитку економіки, які розроблені органами державного управління.

В залежності від тривалості планового періоду розрізняють перспективне і поточне планування. Перспективне планування буває довгострокове (що розробляється на 10,15,20 років і визначають стратегію підприємства) і середньострокове (здійснюється на період от 2-х до 5-ти років). Поточне планування полягає в розробці річних планів, а також планів на коротші періоди (квартал, місяць, на період виконання окремих видів робіт та 100е .).

За ступенем охоплення об’єктів планування розрізняють: а) план підприємства і плани окремих його підрозділів; б) плани по окремих напрямах діяльності (наприклад, виробничий план, фінансовий, план маркетингу).

Схематичну систему внутрішньогосподарського планування наведено на рис.1.1

Внутрішньогосподарські плани підприємств

Перспективні

Бізнес-плани (інвестиційні проекти)

Річний план підприємства

Довгострокові (стратегічні)

Госпрозрахункові плани підрозділів

Середньострокові

Оперативні плани

Робочі плани і плани – наряди в рослинництві

Квартальні, місячні, декадні плани ферми, промислових і обслуго-вуючих виробництв

Рис. 1.1. Схема внутрішньогосподарського планування в сільськогосподарських підприємствах

Що стосується організації планової роботи, то вона включає такі структурні елементи: 1) персонал, що займається плануванням (крім економістів, які грають основну роль, цією роботою повинні займатися і інші спеціалісти, а також керівники підрозділів); 2) процес планування, тобто обґрунтування, прийняття і реалізація планових рішень; 3) засоби, що забезпечують процес планування (інформаційні, технічні, програмно-методичні та організаційні).

Склад і чисельність служби планування на підприємстві в основному залежить від розміру господарства. Так, невеликим господарствам, що не мають можливості утримувати плановика на повній ставці, доцільно залучати працівника на неповну ставку (на певний період часу) або зовнішнього консультанта з питань планування. У середніх за розмірами підприємствах функції спеціаліста з планування може виконувати один постійний працівник на повній ставці, а на великих підприємствах створюються планово-економічні відділи з 2-3 чоловік.

Для оцінки якості плану потрібно застосовувати систему показників. До них відносяться: а) показники ефективності (запланований ступінь окупності вкладених коштів, рівень використання ресурсів виробництва, впровадження досягнень науки і техніки); б) напруженість плану, що характеризується перш за все по ступеню використання виробничих ресурсів; в) надійність плану – визначається ймовірністю виконання наявних у ньому рішень за всіма важливими показниками.

Оцінку плану за наведеними вище характеристиками здійснюють, зіставляючи їхні величини з наукового обґрунтованими нормативами, а також з досягнутим рівнем у попередньому періоді і з даними передових підприємств. Якість планів залежить від кваліфікації працівників, зайнятих плануванням якості вхідної інформації, удосконалення методології і методів планування.