1. Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту.
2. Умови прийняття управлінських рішень.
3. Технологія розробки рішень.(самостійне вивчення)
4. Моделі та методи оптимізації рішень. (самостійне вивчення)
1. Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту
Кожна дієздатна людина, підростаючи, стаючи дорослою, не може не пізнати на практиці процесу прийняття рішення. Як здатність до комунікації, так і здатність приймати рішення, - це вміння, яке розвивається з досвідом. Кожний з нас протягом дня приймає сотні, а може і тисячі рішень.
До рішення відносяться як малозначний вибір одягу чи взуття для роботи, так і вибір місця навчання, роботи чи супутника життя. Хоч, як правило, альтернатив багато, майже всі щоденні рішення ми приймаємо без систематичного обдумування. Що стосується інших рішень, наприклад, про те, куди йти вчитися, працювати після закінчення навчального закладу або який стиль життя задовольнив би нас, то ми приймаємо їх після роздумів, які тривають дні, місяці, роки.
Однак в управлінні організацією прийняття рішення - більш систематизований процес, ніж в особистому житті. Ставки найчастіше набагато вищі. Особистий вибір індивідума впливає на його особисте життя і на небагатьох пов'язаних з ним людей. Менеджер вибирає напрямок дії не тільки для себе, а й для організації та інших працівників. Менеджери вищих ієрархічних рівнів крупних організацій дуже часто приймають рішення, які пов'язані з великими грошима, сильно впливають на життя багатьох людей.
Відповідальність за прийняття важливих організаційних рішень - важка моральна ноша.
Прийняття і виконання чисельних рішень в значній мірі забезпечує реалізацію цілей будь-якої організації. Своєчасно прийняте науково обгрунтоване рішення стимулює виробництво чи надання послуг у невиробничій сфері. Рішення слабке, прийняте передчасно або із запізненням, знижує результативність праці колективу чи окремих виконавців.
Рішення - це творчий процес вироблення однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставленої цілі.
Вироблення і прийняття управлінського рішення - ключова процедура в діяльності менеджера, яка визначає весь подальший хід процесу управління. Впливає на кінцевий результат діяльності організації.
Рішення відносяться до числа творчих операцій в технології управлінських робіт і являє собою розгорнутий в часі логіко-розумовий, емоційно-психологічний, організаційно-правовий акт, що виконується менеджером в межах своїх повноважень одноособово або з залученням інших осіб. Потреба у прийнятті рішення виникає у зв'язку з обставинами:
* зовнішніми - наказ вищої організації, регулювання взаємовідносин з кооперативними підприємствами та організаціями);
* внутрішніми відхилення від заданих параметрів виробництва або надання послуг, резервів, порушення трудової дисципліни, заохочення працівників і т. ін.).
Рішення є відповідною реакцією на внутрішній і зовнішній впливи, вони спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої цілі.
Прийняття рішень - це центр оперативної діяльності, тому менеджери повині здійснювати її якнайкраще, ця робота потребує затрат часу і енергії, а також пернаментного прагнення до найвищої майстерності.
У.Джек Дункан
Одним з вихідних питань дослідження в теорії при йняття управлінських рішень є розробка класифікації рішень. В залежності від різних ознак рішення об'єднуються у такі групи.
За сферою охоплення: > загальні (стосуються всієї організації);
> часткові (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем).
За часом дії: > стратегічні; > тактичні; > оперативні.
За характером дій: > директивні; > нормативні; > методичні;> рекомендаційні;
> дозволяючі.
За напрямом впливу: >направлене на зовнішнє середовище (взаємовідносини з постачальниками, споживачами тощо); > направлене на внутрішню систему.
За функціональними призначеннями: > планові; > організаційні;
> регулюючі; > активізуючі; > контрольні.
За характером і змістом: > творчі; > прийнятті за аналогією;
> інтуїтивні (базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору).
За способом прийняття: > індивідуальні; > колективні.
За рівнем прийняття: > на вищому рівні управління; У на середньому рівні управління; > на нижньому рівні управління.
За ступенем повноти інформації: > прийняті в умовах визначеності;
> прийняті в умовах невизначеності; > прийняті в умовах ризику.
За методами підготовки: > креативні (творчі, оригінальні приймаються творчими особистостями); > евристичні (нові, пошукові, які приймаються з допомогою евристичних методів); > репродуктивні (відтворюючі, традиційні).
Встановлюючи інші ознаки, класифікацією рішень можна продовжити. Класифікація рішень у менеджменті дає можливість керівникам глибше зрозуміти зміст і значення своєї діяльності, раціональніше розподілити час на виконання окремих видів робіт. Для кожного виду рішень розробляють систему інформації, що орієнтує керівників у підготовці рішень, виборі кращого варіанта і реалізації прийнятого рішення.
Хоча практика прийняття різноманітних рішень нараховує тисячоліття, однак фундаментальна теорія рішень ще не склалася. Проблема прийняття ефективних рішень цікавила ще древньогрецьких філософів. Давньогрецький філософ Арістотель (384-322 pp. до н. е.) розробив учення про силогізм (грець. Syllo-gissmos. Наприклад; всі метали - електропровідники, мідь -метал, отже, мідь - електропровідник), обгрунтував твердження про те, що в процесі міркування не можна підмінювати один предмет думки іншим, одночасно визнавати два висловлювання, що виключають одне одного тощо.
Англійський філософ-матеріаліст Ф.Бекон (1561-1626 pp.) детально розробив метод дедукції і довів, що в процесі пізнання можна рухатись не лише від загального до часткового (як це робив Арістотель), а й від часткових міркувань до загальних висновків.
У формування теорій рішень чималий внесок зробив французький філософ і математик Р. Декарт (1596-1650 pp.), який сформулював відомі правила:
необхідність дотримуватись правила: маєш право і повноваження приймати рішення - зобов'язаний в ситуації, яка вимагає рішення, приймати його.
Однією з необхідних умов прийняття рішення є компетентність керівника у розглядуваних питаннях. Компетентність - одна з найважливіших вимог до менеджера будь-якого рівня. Менеджер повинен мати відповідну освіту, повинен знати техніку конкретного виробництва чи невиробничої сфери на її сучасному рівні. Залучення менеджером спеціалістів для підготовки рішень з питань, що вимагають глибоких знань, називають процесом запозичення компетенції. Передача частини своїх повноважень для прийняття рішень іншим менеджерам - делегування повноважень.
Зіткнувшись з непередбаченою проблемою, менеджер зобов'язаний прийняти рішення для її усунення, втілити його в життя та проконтролювати наслідки, саме процес прийняття рішень визначає дієвність і управління, ефективність долання труднощів, які виникають, розподілу ресурсів і досягнення організаційних цілей. Р. Дафт |
Відповідальність показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера в результаті прийняття хибного рішення.