Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків

http://www.svitslova.com/mova/fonetyka-grafyka/1490-cherguvannia-prygolosnuh.html

Чергування приголосних, як і чергування голосних, пов’язане із розвитком української мови.

[г],[к],[х] перед голосним [е] переходять в [ж],[ч],[ш].

нога – ніженька, рука – рученька, вухо – вушний.

[г],[к],[х] перед голосним [і] переходять в [з’],[ц’],[с’].

нога – нозі, рука – руці, вухо – у вусі.

Це чергування стосується не лише питомо українських слів, а й запозичених або тих, що виникли пізніше.

Інколи ці чергування об’єднують у ряди:

[г] - [ж] - [з]: друг – друже – друзі.

[к] - [ч] - [ц]: ріка – річечка – у ріці.

[х] - [ш] - [с]: цокотуха – цокотушин – цокотусі.

Відповідно при творенні прикметників за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- в коренях слів теж відбуваються чергування приголосних звуків, ускладнені уподібненням, які отримали назву «Зміна в групах приголосних»:

[г], [ж], [з] + -ськ-, -ств-= -зьк-, -зтв;

Прага – празький.

[к], [ч], [ц] + -ськ-, -ств-= -цьк-, -цтв;

козак – козацький.

[х] - [ш] - [с] + -ськ-, -ств-= -ськ-, -ств;

чех – чеський

Увага! Це правило стосується лише українських за походженням слів. В іншомовних словах пишуться всі літери, хоча у вимові (а отже і в фонетичному записі) зміна приголосних відбувається:

Бангкок – бангкокський, Ла-Манш – ла-маншський.

Це стосується і деяких самоназв народів: казахський, тюркський, баскський.

Також чергуються наступні приголосні звуки (в дієслівних формах і деяких іменниках):

[г] - [ж]: бігти – біжу;

[к]- [ч]: скакати – скачу;

[х] - [ш]: брехати – брешу;

[д] - [д͡ж]: сидіти – сиджу;

[т] - [ч]: крутити – кручу;

[з] - [ж]: казати – кажу;

[с] - [ш]: носити – ношу;

[зд] - [жд͡ж]: їздити – їжджу;

[ст] - [шч]: мастити – мащу;

[б] - [бл]: любити – люблю;

[в] - [вл]: мовити – мовлю;

[м] - [мл]: тямити – тямлю;

[п] - [пл]: купити – куплю;

[ф] - [фл]: рифити – рифлю.

Спрощення у групах приголосних

В більшості випадків в словах зустрічається, в основному, два приголосних звуки підряд. Однак при утворенні похідних слів іноді виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Для зручності і милозвучності вимови деякі з приголосних в таких групах почали опускати (не вимовляти). Це явище частково закріпилося в графіці і отримало назву спрощення в групах приголосних. На письмі спрощення спрацьовує лише для української лексики.

Спрощення	Приклади
здн → зн	пізно, борозна, празник, поїзний, проїзний
ждн → жн	кожний (рос. каждый), тижневий (тиждень)
стн → сн	чесний (честь), радісний (радість), вісник (вість), свиснути (свист) Винятки: Прикметники, утворені від іменників іншомовного походження: аванпостний, баластний, компостний, контрастний, форпостний. А також у словах: зап’ястний, хворостняк, шістнадцять.
стл → сл	щасливий (щастя), корисливий (користь), рослина, дорослий (рости) Винятки: кістлявий, хвастливий, пестливий та прикметники, утворені від іменників іншомовного походження
стц → сц	місце (містити)
скн → сн зкн → зн	блиснути (блиск), тиснути(тиск), тріснути (тріск), бризки – бризнути, брязк – брязнути Немає спрощення: випускний, рискнути, вискнути (виск), тоскно
слн → сн	ремісник (ремесло), масний (масло), умисний (мисль)
сткл → скл	скло, склянка, засклити (рос. стекло)
рдц → рц	серце (серденько)
нтськ → нськ	студенський (студент)
нтств → нств	агенство (агент), студенство (студент)

В словах іншомовного походження і у винятках спрощення приголосних відбувається лише у вимові, тобто спрощення треба показати лише у фонетичній транскрипції. Наприклад: зап’ястний – [запйáсниǐ]; студентський [студéнс'киǐ]. Цей факт слід враховувати при розв’язанні завдань на кількість звуків і букв, а також на голосні/глухі приголосні.