- •6.Значення психологічних знань для навчання та виховання дітей.
- •7.Побудова,функціонування та властивості центральної нервової системи людини.
- •8.Зв язок психічних процесів з роботою мозку людини.
- •9.Витоки психіки живих істот.
- •10.Становлення нижчих форм поведінки та психіки.
- •11.Розвиток вищих психічних функцій у людини.
- •12.Поняття про свідомість.
- •13.Свідомість і мовлення.
- •16.Поняття про діяльність.
- •15.Виникнення і розвиток свідомості.
- •17.Види діяльності людини.
- •18.Діяльність та психічні процеси.
- •19.Вміння,навички,звички як структурні елементи діяльності.
- •20.Поняття про відчуття.
- •21.Види відчуттів.
- •23.Поняття про сприймання.
- •24.Сприймання,його види.
- •25.Властивості сприймання.
- •26.Загальне поняття про увагу.
- •27.Властивості уваги.
- •28.Функції та види уваги.
- •29.Психологічні теорії уваги.
- •30.Розвиток уваги.
- •31.Загальне поняття пам яті.
- •32.Види пам яті та їхні особливості.
- •34.Формування та розвиток пам яті.
- •35.Мнемонічні прийоми.
- •36.Поняття про уяву.
- •37.Види уяви.
- •38.Функції уяви.
- •39.Уява і творчість.
- •40.Поняття про мислення.
- •41. Види мислення.
- •42.Операції мислення.
- •43.Особливості творчого мислення.
- •44.Концепція розвитку дитячого інтелекту за ж.Піаже.
- •45.Мова та її функції.
- •46.Мова як засіб спілкування.
- •47.Мова як інструмент мислення.
- •48.Співвідношення мови та мислення.
- •49.Поняття про особистість.
- •50.Історія досліджень особистості.
- •51.Сучасні теорії особистості.
- •52.Характеристика «теорії рис».
- •53.Характеристика теорії соціального научіння.
- •54.Психодинамічна теорія особистості.
- •55.Гуманістичні теорії особистості.
- •56.Формування та розвиток особистості.
- •57.Проблема стійкості особистості.
- •58.Поняття про здібності.
- •59.Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людини.
- •60.Розвиток здібностей.
- •61.Поняття про темперамент.
- •62.Типи темпераментів.
- •63.Темперамент,його властивості.
- •64.Темперамент та індивідуальний стиль діяльності.
- •65.Поняття про характер.
- •66.Типологія характерів за е.Кречмером.
- •67.Типологія характерів за а.Є.Лічко.
- •68.Формування характеру.
- •69.Особистість та характер.
- •70.Поняття про волю.
- •71.Вольова регуляція поведінки.
- •72.Розвиток волі.
- •73.Поняття емоції та їх роль у житті людини.
- •74.Класифікація емоцій.
- •75.Функції емоцій.
- •76.Поняття та види вищих почуттів.
- •77.Поняття мотив та мотивації.
- •78.Ієрархія потреб за а.Маслоу.
- •79.Мотивація та діяльність.
- •80.Мотивація просоціальної та асоціальної поведінки.
15.Виникнення і розвиток свідомості.
Головною умовою виникнення і розвитку людської свідомості є спільна продуктивна опосередкована мовою гарматна діяльність людей. Це така діяльність, яка вимагає кооперації, спілкування і взаємодії людей один з одним. Вона припускає створення такого продукту, який усіма учасниками спільної діяльності зізнається як мета їх співпраці.Індивідуальна свідомість на зорі історії людства виникла, ймовірно, в процесі колективної діяльності як необхідна умова її організації : адже для того, щоб разом людям займатися якою-небудь справою, кожен з них повинен ясно уявляти собі мету їх спільної роботи. Ця мета має бути визначена і виражена в слові.Із самого початку виникнення і розвитку людської свідомості його суб'єктивним носієм стає мова, яка спочатку виступає як засіб спілкування, а потім стає засобом мислення .
Перш ніж стати надбанням індивідуальної свідомості, слово і пов'язаний з ним зміст повинні набути загального значення для людей, що користуються ними. Це уперше і відбувається в спільній діяльності. Набувши свого загального значення, слово потім проникає в індивідуальну свідомість і стає його надбанням у формі значень і сенсів. Отже, спочатку з'являється колективна, а потім індивідуальна свідомість.Для розвитку людської свідомості важливе значення має продуктивний, творчий характер людської діяльності. Свідомість припускає усвідомлення людиною не лише зовнішнього світу, але і самого себе, своїх відчуттів, образів, представлень і почуттів. Творчість є шлях і засіб самопізнання і розвитку свідомості людини через сприйняття ним своїх власних творінь.На початку свого розвитку свідомість людини є спрямованою на зовнішній світ. Людина усвідомлює, що знаходиться поза ним, завдяки тому, що за допомогою даних йому від природи органів чуття бачить, сприймає цей світ як відокремлений від нього і існуючий незалежно від нього. Пізніше з'являється здатність рефлексії, тобто усвідомлення того, що сама людина для себе може і повинен стати об'єктом пізнання. Така послідовність стадій розвитку свідомості. Цей перший напрям в розвитку свідомості можна позначити як рефлексія.Другий напрям пов'язаний з розвитком мислення і поступовим з'єднанням думки із словом. Мислення людини, розвиваючись, все більше проникає в суть речей. Паралельно з цим розвивається мова, використовувана для позначення знань, що добуваються.
Кожна нова історична епоха своєрідно відбивається у свідомості її сучасників, і із зміною історичних умов існування людей міняється їх свідомість.
16.Поняття про діяльність.
Діяльність – це сукупність цілеспрямованих, усвідомлених дій, що передбачають позитивний наслідок, задоволення власних і соціальних потреб, інтересів.Також діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби. Головна відмінна риса діяльності – мета. Тому треба розрізняти мету як об'єктивне і як суб'єктивне психічне явище.
Дія – основний елемент діяльності. Предмет дії може бути як матеріальним, так й ідеальним. Тому розрізняють фізичні дії з предметами та інтелектуальні дії. Розумові дії спочатку формуються як зовнішні й поступово перетворюються у внутрішні.Внутрішня діяльність – це поєднання свідомих дій з підсвідомими (інтуїтивні вчинки).
До досягнення мети особистість спонукають мотиви.Велике значення мають рівень домагань особистості, успіхи та невдачі. Успіхи стимулюють до подальшої діяльності. Зазнавши невдачі, одні мобілізують сили до для повторного досягання мети, інші ж впадають у відчай.
Для успішної діяльності потрібні знання, навички, уміння та звички.Знання дають достовірні відомості про предмет, об’єкт, забезпечують творчий, свідомий рівень діяльності.
Навичка є психічним новоутворенням, завдяки якому індивід спроможний займатися певним видом діяльності раціонально, творчо, майстерно, кваліфіковано.
Уміння – вироблена на основі знань та навичок система психічних і практичних дій, які забезпечують успішне виконання певного виду діяльності на елементарному або майстерному рівнях. Вони є показником інтелектуального рівня, гнучкості та кмітливості, здатності застосовувати знання та навички у різних ситуаціях.
Навички та уміння іноді породжують звички. Звичка – потреба виконувати ту чи іншу дію, схильність людини до відносно стандартних дій.
Діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби. Головна відмінна риса діяльності – мета. Тому треба розрізняти мету як об'єктивне і як суб'єктивне психічне явище.
Оскільки діяльність є процесом, то в ній, як і в усякому процесі, можна виділити певні етапи:
• постановка мети (ясна усвідомленням конкретної задачі);
• планування робіт (включає визначення послідовності дій, вибір для кожної дії відповідних засобів, способів, визначення критеріїв виконання дій і форм контролю);
• виконання, здійснення діяльності, що супроводжується поточним контролем і перебудовою діяльності у разі необхідності;
• перевірка результатів діяльності, виправлення помилок, якщо вони були, зіставлення отриманих результатів із запланованими, підведення підсумків роботи та її оцінка.
