- •6.Значення психологічних знань для навчання та виховання дітей.
- •7.Побудова,функціонування та властивості центральної нервової системи людини.
- •8.Зв язок психічних процесів з роботою мозку людини.
- •9.Витоки психіки живих істот.
- •10.Становлення нижчих форм поведінки та психіки.
- •11.Розвиток вищих психічних функцій у людини.
- •12.Поняття про свідомість.
- •13.Свідомість і мовлення.
- •15.Виникнення і розвиток свідомості.
- •16.Поняття про діяльність.
- •17.Види діяльності людини.
- •18.Діяльність та психічні процеси.
- •19.Вміння,навички,звички як структурні елементи діяльності.
- •20.Поняття про відчуття.
- •21.Види відчуттів.
- •23.Поняття про сприймання.
- •24.Сприймання,його види.
- •25.Властивості сприймання.
- •26.Загальне поняття про увагу.
- •27.Властивості уваги.
- •28.Функції та види уваги.
- •29.Психологічні теорії уваги.
- •30.Розвиток уваги.
- •31.Загальне поняття пам яті.
- •32.Види пам яті та їхні особливості.
- •34.Формування та розвиток пам яті.
- •35.Мнемонічні прийоми.
- •36.Поняття про уяву.
- •37.Види уяви.
- •38.Функції уяви.
- •39.Уява і творчість.
- •40.Поняття про мислення.
- •41. Види мислення.
- •42.Операції мислення.
- •43.Особливості творчого мислення.
- •44.Концепція розвитку дитячого інтелекту за ж.Піаже.
- •45.Мова та її функції.
- •46.Мова як засіб спілкування.
- •47.Мова як інструмент мислення.
- •48.Співвідношення мови та мислення.
- •49.Поняття про особистість.
- •50.Історія досліджень особистості.
- •51.Сучасні теорії особистості.
- •52.Характеристика «теорії рис».
- •53.Характеристика теорії соціального научіння.
- •54.Психодинамічна теорія особистості.
- •55.Гуманістичні теорії особистості.
- •56.Формування та розвиток особистості.
- •57.Проблема стійкості особистості.
- •58.Поняття про здібності.
- •59.Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людини.
- •60.Розвиток здібностей.
- •61.Поняття про темперамент.
- •62.Типи темпераментів.
- •63.Темперамент,його властивості.
- •64.Темперамент та індивідуальний стиль діяльності.
- •65.Поняття про характер.
- •66.Типологія характерів за е.Кречмером.
- •67.Типологія характерів за а.Є.Лічко.
- •68.Формування характеру.
- •69.Особистість та характер.
- •70.Поняття про волю.
- •71.Вольова регуляція поведінки.
- •72.Розвиток волі.
- •73.Поняття емоції та їх роль у житті людини.
- •74.Класифікація емоцій.
- •75.Функції емоцій.
- •76.Поняття та види вищих почуттів.
- •77.Поняття мотив та мотивації.
- •78.Ієрархія потреб за а.Маслоу.
- •79.Мотивація та діяльність.
- •80.Мотивація просоціальної та асоціальної поведінки.
8.Зв язок психічних процесів з роботою мозку людини.
Психіка є продуктом діяльності кори більших півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю.Нервова клітина з її відростками являє собою морфологічну одиницю нервової системи, називану нейроном. Вся нервова система ділиться на центральну й периферичну. До центральної нервової системи ставиться головний і спинний мозок. Від них по всьому тілу розходяться нервові волокна - периферична нервова система. Вона з'єднує мозок з органами почуттів і виконавчих органів - м'язами й залозами. Всі живі організми мають здатність реагувати на фізичні й хімічні зміни в навколишнім середовищі.
У житті стимули зовнішнього середовищі(звук, світло, дотик)перетворяться спеціальними чутливими клітинами (рецепторами) у нервові імпульси - серію електричних і хімічних змін у нервовому волокні. Нервові імпульси передаються по чутливих нервових волокнах у спинний і головний мозок. Тут виробляються відповідні командні імпульси, які передаються по моторних нервових волокнах до виконавчих органів, зокрема до м'язів і залоз.Основна функція нервової системи - це інтеграція зовнішнього впливу з відповідною пристосувальною реакцією організму.
Центральна нервова система складається зі спинного й головного мозку, у якому розрізняють сіру речовину, що є скупченням нервових клітин, і біла речовина, що представляє собою пучки нервових волокон, що з'єднує одні клітини їхньої групи з іншими.
У спинному мозку сіра речовина розташована в глибині мозку й має в розрізі форму, що нагадує метелика. У задніх «рогах» спинного мозку розташовані клітини, що одержують імпульси з периферії й передавальні їх у передні «роги» або догори в головний мозок. Передні «роги» складаються з рухових клітин, що одержують імпульси із задніх «рогів» або з центрів і передавальних їх на периферію. Сіра речовина спинного мозку оточено білою речовиною, або так званими стовпами: передніми, бічними й задніми, що складаються з пучків провідних нервових волокон. По передніх стовпах нервове збудження йде від центра до периферії; по заднім - від периферії до центра.
Нижчі, стовбурні відділи головного мозку - довгастий і середній мозок - по своїй будові й функції близькі до спинного мозку і є центральним апаратом, що здійснює ряд складних і життєво важливих рефлексів. Так, у довгастому мозку замикаються дуги смоктального рефлексу, наявного в людини з першого дня народження, слюновидільному рефлексу, що проявляється при подразненні їжею порожнини рота, чхального - при подразненні слизової оболонки носа, кашлевого - гортані й сльозовидільному - ока. У середньому мозку замикаються рефлекси звуження зіниці у відповідь на висвітлення ока. Ці рефлекси мають біологічно доцільне значення й називаються захисними.
Людина, пошкодив свою руку, не тільки мимоволі її відсмикне, але й відчує укол, емоційно оцінить його: розсердиться або розсміється й т.д. Це ставиться й до рефлексів, що замикається на більше високому рівні. Всі вони мають своє, як прийняте говорити, коркове представництво, тобто певні ділянки кори головного мозку, пов'язані з тими центрами, у яких замикаються рефлекси.
У клітин кори головного мозку є особливість, дуже важлива для психічної діяльності й відрізняють їх від всіх інших клітин організму. Всі інші клітини людського організму в процесі життя розмножуються й відмирають. Найкраще це помітно в поверхностному шарі шкіри, клітини якого живуть тільки кілька днів; клітини крові живуть біля місяця. Клітини ж кори мозку в ранньому дитячому віці перестають розмножуватися й тільки в старечому віці починають відмирати. На місці поранення мозку нові клітини не відновлюються. Зате жодним клітинам людського організму не властива така взаємозамінність, як клітинам кори головного мозку.
