- •6.Значення психологічних знань для навчання та виховання дітей.
- •7.Побудова,функціонування та властивості центральної нервової системи людини.
- •8.Зв язок психічних процесів з роботою мозку людини.
- •9.Витоки психіки живих істот.
- •10.Становлення нижчих форм поведінки та психіки.
- •11.Розвиток вищих психічних функцій у людини.
- •12.Поняття про свідомість.
- •13.Свідомість і мовлення.
- •15.Виникнення і розвиток свідомості.
- •16.Поняття про діяльність.
- •17.Види діяльності людини.
- •18.Діяльність та психічні процеси.
- •19.Вміння,навички,звички як структурні елементи діяльності.
- •20.Поняття про відчуття.
- •21.Види відчуттів.
- •23.Поняття про сприймання.
- •24.Сприймання,його види.
- •25.Властивості сприймання.
- •26.Загальне поняття про увагу.
- •27.Властивості уваги.
- •28.Функції та види уваги.
- •29.Психологічні теорії уваги.
- •30.Розвиток уваги.
- •31.Загальне поняття пам яті.
- •32.Види пам яті та їхні особливості.
- •34.Формування та розвиток пам яті.
- •35.Мнемонічні прийоми.
- •36.Поняття про уяву.
- •37.Види уяви.
- •38.Функції уяви.
- •39.Уява і творчість.
- •40.Поняття про мислення.
- •41. Види мислення.
- •42.Операції мислення.
- •43.Особливості творчого мислення.
- •44.Концепція розвитку дитячого інтелекту за ж.Піаже.
- •45.Мова та її функції.
- •46.Мова як засіб спілкування.
- •47.Мова як інструмент мислення.
- •48.Співвідношення мови та мислення.
- •49.Поняття про особистість.
- •50.Історія досліджень особистості.
- •51.Сучасні теорії особистості.
- •52.Характеристика «теорії рис».
- •53.Характеристика теорії соціального научіння.
- •54.Психодинамічна теорія особистості.
- •55.Гуманістичні теорії особистості.
- •56.Формування та розвиток особистості.
- •57.Проблема стійкості особистості.
- •58.Поняття про здібності.
- •59.Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людини.
- •60.Розвиток здібностей.
- •61.Поняття про темперамент.
- •62.Типи темпераментів.
- •63.Темперамент,його властивості.
- •64.Темперамент та індивідуальний стиль діяльності.
- •65.Поняття про характер.
- •66.Типологія характерів за е.Кречмером.
- •67.Типологія характерів за а.Є.Лічко.
- •68.Формування характеру.
- •69.Особистість та характер.
- •70.Поняття про волю.
- •71.Вольова регуляція поведінки.
- •72.Розвиток волі.
- •73.Поняття емоції та їх роль у житті людини.
- •74.Класифікація емоцій.
- •75.Функції емоцій.
- •76.Поняття та види вищих почуттів.
- •77.Поняття мотив та мотивації.
- •78.Ієрархія потреб за а.Маслоу.
- •79.Мотивація та діяльність.
- •80.Мотивація просоціальної та асоціальної поведінки.
44.Концепція розвитку дитячого інтелекту за ж.Піаже.
Інтелектуальний розвиток, за Ж. Піаже, прагне до стабільної рівноваги.На кожному віковому етапі рівновага порушується і відновлюється; повна логічна врівноваженість досягається в підлітковому віці на рівні формальних операцій.Інтелект, таким чином, має адаптивну природу. Крім того, можна говорити про діяльну природу інтелекту.Пізнання на всіх етапах розвитку інтелекту пов'язано з діями, трансформаціями. Спочатку, у маленької дитини, це зовнішні дії з предметами. Власне інтелектуальна діяльність походить від матеріальних дій, її елементи являють собою інтеріорізовані дії. Пізнання навколишнього, в результаті, стає все більш адекватним.На основі дії формуються нові інтелектуальні структури. Інтелектуальний розвиток дитини спонтанний, він проходить ряд стадій, порядок проходження яких завжди залишається незмінним. До 7 - 8 років взаємодія дитини зі світом речей і людей підпорядковується законам біологічного пристосування. Однак біологічне дозрівання тут зводиться тільки до відкриття можливостей розвитку; ці можливості ще потрібно реалізувати. Вікові рамки появи тієї чи іншої стадії інтелектуального розвитку залежать від активності самої дитини, багатства чи бідності його спонтанного досвіду, від культурного середовища. До біологічних факторів на певному рівні розвитку приєднуються соціальні, завдяки яким у дитини виробляються норми мислення і поведінки. Це досить високий і пізній рівень: лише після переломного моменту соціальне життя починає грати прогресивну роль у розвитку інтелекту. Дитина соціалізується поступово. Соціалізація - процес адаптації до соціального середовища - призводить до того, що дитина переходить від своєї вузької позиції до об'єктивної, враховує точки зору інших людей і виявляється здатним з ними співпрацювати.
Стадії інтелектуального розвитку, згідно Піаже, можна розглядати як стадії психічного розвитку в цілому. Піаже вивчав різні психічні функції (пам'ять, сприйняття, афекти) на кожному рівні розвитку, але всі психічні функції розглядав у їх відношенні до інтелекту. На відміну від інших класифікацій психічного розвитку дитини в центрі систем Піаже стояв інтелект. Розвиток інших психічних функцій на всіх етапах підпорядковане інтелекту і визначається ним.
45.Мова та її функції.
МОВА - суспільне явище, найважливіший засіб організації людських стосунків. За її допомогою люди досягають розуміння, обмінюються думками, здобувають знання, передають їх нащадкам, мають змогу налагодити спільну діяльність у всіх галузях людської діяльності.
МОВА є системою знаків, що мають соціальну природу, яка створилася й закріпилася в процесі історичного розвитку діяльності членів суспільства.
Жодне суспільство, на якому б рівні розвитку воно не перебувало, не може існувати без мови, яка виконує цілу низку функцій, життєво важливих для цього суспільства.Мова використовується для інформаційного зв'язку між членами суспільства. Мова, якою не спілкуються, стає мертвою; народ, що втрачає свою мову, зникає. Спілкування - найважливіші функція мови, які підпорядковані всі інші функції.Для повноцінного функціонування мови і її розвитку вона повинна використовуватись у сферах комунікації - у науці, техніці, виробництві, ділових стосунках, освіті, культурі, а ще в побуті чи художній літературі.Мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу особистості. Вона дає можливість перетворити внутрішнє суб'єктивне у зовнішнє, об'єктивне, доступне для сприйняття. «Заговори - і я тебе побачу», - говорили мудреці античності. Саме завдяки експресивній функції мова дає можливість розкрити неповторний світ людського інтелекту, волі та емоцій.Мова є знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей. Фольклор, художня література, театр, пісня - усе це дає підстави стверджувати, що мова - основа культури, її робітня, її храм.Мова - носій культури. Культура кожного народу зафіксована в його мові. Народ творить мову, мова творить народ. І кожен, хто усвідомлює себе частинкою народу, повинен відчувати себе відповідальним за долю мови,бути її творцем.
