Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загальна психологія - ШПОРЫ от Юли (укр).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
510 Кб
Скачать
☆

46.Мова як засіб спілкування.

Передавання інформації у процесі спілкування забезпечується за допомогою мови як основного, специфічно людського знаряддя спілкування, а також немовними засобами.Мова як засіб спілкування виникла і сформувалась історично, у процесі розвитку людського суспільства, з його потреб.Природа мови є знаковою. Кожне слово – це знак, який у певний спосіб співвідноситься з предметами зовнішнього світу. За кожним словом мови як знаком історично закріпилося певне значення, зрозуміле для спільноти, яка користується цією мовою.

Із розвитком соціального і технічного прогресу людства постійно розширювалося коло потреб людини, що спричинювало розвиток і вдосконалення мови як засобу спілкування. Словниковий запас і досконала граматична будова мови сучасного цивілізованого суспільства дають змогу передавати будь-яку інформацію та безліч відтінків і деталей об’єкта інформації. Мова є засобом нагромадження та передавання суспільного досвіду. Завдяки спілкуванню за допомогою мови відображення дійсності у свідомості однієї людини доповнюється тим, що було у свідомості інших людей, унаслідок чого зростають можливості для обміну інформацією,наголоси інформації, що передається, посилювати емоційний ефект від усвідомлення її значущості.

Мова є універсальним засобом передавання інформації про природу та про всі сторони буття людини й людського суспільства, а також про себе саму. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поколінь, неповторний менталітет етносу, його духовні надбання, вона допомагає краще зрозуміти людину в її минулому і сьогоденні, є засобом її духовного зростання. Зникнення будь-якої мови є величезною втратою для всієї світової культури, бо втрачається один із засобів пізнання, один із аспектів світобачення. Тому можна зазначити, що мова є необхідною умовою як існування самого народу, так і його культури .

Кожен народ дбайливо ставиться до рідної мови, оберігаючи її. За допомогою мови ми здобуваємо знання, зберігаємо їх у нашій пам'яті, передаємо їх іншим людям і використовуємо в міру потреби в нашому житті. Вона не успадковується і не закладена в біологічній суті людини. Дитина говорить мовою оточення, а не обов'язково мовою батьків. В умовах ізоляції від суспільства діти не говорять зовсім. Мова виникла в суспільстві, обслуговує суспільство і поза суспільством вона не можлива, як і не можливе суспільство без мови. Мова поєднує людей більше ніж класова, партійна, релігійна належність, більше ніж історія народу, а іноді навіть більше, ніж етнічне походження.

Мову як засіб спілкування широко вивчають різні галузі науки, насамперед загальне мовознавство. Органічно мовознавство пов'язане з психологією, етикою, філософією, логікою, історією, соціологією, кібернетикою.

47.Мова як інструмент мислення.

Головна функція мови у людини все-таки полягає в тому, що вона є інструментом мислення. У слові як понятті укладено значно більше інформації, ніж може в собі нести просте поєднання звуків.

Той факт, що мислення людини нерозривно пов'язане з мовою, перш за все доводиться психофізіологічними дослідженнями участі голосового апарату у вирішенні розумових завдань. Електро-міографіческое 'дослідження роботи голосового апарату у зв'язку з розумовою діяльністю показало, що в найскладніші і напружені моменти мислення у людини спостерігається підвищена активність голосових зв'язок. Ця активність виступає в двох формах: фазичної і тонічної. Перша фіксується у вигляді Високоамплітудний і нерегулярних спалахів мовнорухових потенціалів,а друга - у формі поступового наростання амплітуди електроміограми. Експериментально доведено, що фазічна форма мовнорухових потенціалів пов'язана з прихованим вимовлянням слів про себе,в той час як тонічна-є загальним підвищенням мовнорухової активності,

Виявилося, що всі види мислення людини, пов'язані з необхідністю використання більш - менш розгорнутих міркувань, супроводжуються посиленням мовнорухових імпульсів, а звичні і повторні розумові дії її редукцією. Існує певний оптимальний рівень варіацій інтенсивності мовнорухових реакцій людини, при якому розумові операції виконуються найбільш успішно, максимально швидко і точно.