Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Загальна психологія - ШПОРЫ от Юли (укр).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
510 Кб
Скачать
☆

57.Проблема стійкості особистості.

У поняття “особистість” зазвичай мають такі властивості, що є більш-менш стійкими й свідчать про індивідуальність людини, визначаючи його значимі вчинкики.У підставі майже всіх теорій особистості лежить те, що особистість як соціально-психологічний феномен є життєво стійким у своїх основних проявах освіті. Стійкість особистості характеризує послідовність її дій та передбачуваність її поведінки, надає її вчинкам закономірний характер.Відчуття стійкості власної особи і особистості іншого важлива умова внутрішнього добробуту людей й встановлення нормальних відносин.За спостереженннями науковців за людьми,було виявлено,що поведінка людини досить варіативна.Поруч з цим тривалі за часом дослідження розвитку однієї і тієї ж людини протягом кількох років показують, що певна ступінь стійкості у особистості все-таки є, хоча міра цієї постійності щодо різноманітних особистісних властивостей неоднакова.

Проблема вікової стійкості й мінливості особистості.Вважають, що сталість не є результатом дії окремих властивостей особистості вона результат діяльність у вцілому. Дуже стійкими у часі є не тільки особистісні якості, оцінювані з боку, а й самооцінка. Було так само встановлено, що особистісна стійкість характерна далеко не всім людям. Деякі люди з часом виявляють досить драматичні зміни своєї постаті, причому настільки глибокі, що оточуючі люди їх як особистостей не сприймають. Найбільш істотні зміни такого роду можуть відбуватися протягом підліткового, юнацького та раннього дорослого віку, наприклад, в діапазоні від 20 до 40років. До того ж є чималі індивідуальні розбіжності у тому періоді життя, коли особистісні особливості людини більш-менш стабілізуються. У одних людей особистість стає стійкою у дитинстві й далі істотно не змінюється, в інших стійкість психологічних особливостей особистісного характеру, навпаки, можна знайти досить пізно, віком із 20 до 40 років. До них найчастіше ставляться люди, чиє зовнішнє і внутрішнє життя в підлітковому і юнацькому віці характеризувалася напруженістю, протиріччями й конфліктами. Найменше особистісно змінюються і досить рано виявляють стійкі риси характеру люди, які у шкільному віці не зіштовхувалися з протиріччями, не були конфліктними з дорослими, однолітками.

Набагато менша стійкість поведінкових реакцій особистісних проявів знаходять у тому випадку,якщо людина агресивна. За тиждень в людини десятки раз може змінюватися настрій; зустрічаючись із різними людьми, людина поводиться по-різному,до одних відноситься агресивно,до решти доброзичливо;( на роботі службовець залежить від роботодавця, але в своїй оселі вона сама стає причиною чиєїсь залежності).

Стійкість особистості, будучи вищим етапом розвитку стійкості, залишається у своїй сталості, самоорганізації. Психологічна сутність стійкості особистості становить специфічно особистісна орієнтація на віддалені фактори.Здатність людини відстоювати і впроваджувати,реалізовувати свої особистісні позиції передбачає виразність цих позицій, їх певної єдності. Інакше кажучи, стійкість особистості тісно пов'язана з проблемою цілісності особистості.З перших проявів самостійності в ранньому дитинстві і буде до кінця активного життя людини потреба у самореалізації,яка є одним з найважливіших істотних рушійних сил його розвитку, формування її особистість.Соціальна активність, по суті, має своїм результатом впливати не тільки на матеріальні і духовні блага, але й формулювати людину, як особистість.