- •6.Значення психологічних знань для навчання та виховання дітей.
- •7.Побудова,функціонування та властивості центральної нервової системи людини.
- •8.Зв язок психічних процесів з роботою мозку людини.
- •9.Витоки психіки живих істот.
- •10.Становлення нижчих форм поведінки та психіки.
- •11.Розвиток вищих психічних функцій у людини.
- •12.Поняття про свідомість.
- •13.Свідомість і мовлення.
- •16.Поняття про діяльність.
- •15.Виникнення і розвиток свідомості.
- •17.Види діяльності людини.
- •18.Діяльність та психічні процеси.
- •19.Вміння,навички,звички як структурні елементи діяльності.
- •20.Поняття про відчуття.
- •21.Види відчуттів.
- •23.Поняття про сприймання.
- •24.Сприймання,його види.
- •25.Властивості сприймання.
- •26.Загальне поняття про увагу.
- •27.Властивості уваги.
- •28.Функції та види уваги.
- •29.Психологічні теорії уваги.
- •30.Розвиток уваги.
- •31.Загальне поняття пам яті.
- •32.Види пам яті та їхні особливості.
- •34.Формування та розвиток пам яті.
- •35.Мнемонічні прийоми.
- •36.Поняття про уяву.
- •37.Види уяви.
- •38.Функції уяви.
- •39.Уява і творчість.
- •40.Поняття про мислення.
- •41. Види мислення.
- •42.Операції мислення.
- •43.Особливості творчого мислення.
- •44.Концепція розвитку дитячого інтелекту за ж.Піаже.
- •45.Мова та її функції.
- •46.Мова як засіб спілкування.
- •47.Мова як інструмент мислення.
- •48.Співвідношення мови та мислення.
- •49.Поняття про особистість.
- •50.Історія досліджень особистості.
- •51.Сучасні теорії особистості.
- •52.Характеристика «теорії рис».
- •53.Характеристика теорії соціального научіння.
- •54.Психодинамічна теорія особистості.
- •55.Гуманістичні теорії особистості.
- •56.Формування та розвиток особистості.
- •57.Проблема стійкості особистості.
- •58.Поняття про здібності.
- •59.Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людини.
- •60.Розвиток здібностей.
- •61.Поняття про темперамент.
- •62.Типи темпераментів.
- •63.Темперамент,його властивості.
- •64.Темперамент та індивідуальний стиль діяльності.
- •65.Поняття про характер.
- •66.Типологія характерів за е.Кречмером.
- •67.Типологія характерів за а.Є.Лічко.
- •68.Формування характеру.
- •69.Особистість та характер.
- •70.Поняття про волю.
- •71.Вольова регуляція поведінки.
- •72.Розвиток волі.
- •73.Поняття емоції та їх роль у житті людини.
- •74.Класифікація емоцій.
- •75.Функції емоцій.
- •76.Поняття та види вищих почуттів.
- •77.Поняття мотив та мотивації.
- •78.Ієрархія потреб за а.Маслоу.
- •79.Мотивація та діяльність.
- •80.Мотивація просоціальної та асоціальної поведінки.
57.Проблема стійкості особистості.
У поняття “особистість” зазвичай мають такі властивості, що є більш-менш стійкими й свідчать про індивідуальність людини, визначаючи його значимі вчинкики.У підставі майже всіх теорій особистості лежить те, що особистість як соціально-психологічний феномен є життєво стійким у своїх основних проявах освіті. Стійкість особистості характеризує послідовність її дій та передбачуваність її поведінки, надає її вчинкам закономірний характер.Відчуття стійкості власної особи і особистості іншого важлива умова внутрішнього добробуту людей й встановлення нормальних відносин.За спостереженннями науковців за людьми,було виявлено,що поведінка людини досить варіативна.Поруч з цим тривалі за часом дослідження розвитку однієї і тієї ж людини протягом кількох років показують, що певна ступінь стійкості у особистості все-таки є, хоча міра цієї постійності щодо різноманітних особистісних властивостей неоднакова.
Проблема вікової стійкості й мінливості особистості.Вважають, що сталість не є результатом дії окремих властивостей особистості вона результат діяльність у вцілому. Дуже стійкими у часі є не тільки особистісні якості, оцінювані з боку, а й самооцінка. Було так само встановлено, що особистісна стійкість характерна далеко не всім людям. Деякі люди з часом виявляють досить драматичні зміни своєї постаті, причому настільки глибокі, що оточуючі люди їх як особистостей не сприймають. Найбільш істотні зміни такого роду можуть відбуватися протягом підліткового, юнацького та раннього дорослого віку, наприклад, в діапазоні від 20 до 40років. До того ж є чималі індивідуальні розбіжності у тому періоді життя, коли особистісні особливості людини більш-менш стабілізуються. У одних людей особистість стає стійкою у дитинстві й далі істотно не змінюється, в інших стійкість психологічних особливостей особистісного характеру, навпаки, можна знайти досить пізно, віком із 20 до 40 років. До них найчастіше ставляться люди, чиє зовнішнє і внутрішнє життя в підлітковому і юнацькому віці характеризувалася напруженістю, протиріччями й конфліктами. Найменше особистісно змінюються і досить рано виявляють стійкі риси характеру люди, які у шкільному віці не зіштовхувалися з протиріччями, не були конфліктними з дорослими, однолітками.
Набагато менша стійкість поведінкових реакцій особистісних проявів знаходять у тому випадку,якщо людина агресивна. За тиждень в людини десятки раз може змінюватися настрій; зустрічаючись із різними людьми, людина поводиться по-різному,до одних відноситься агресивно,до решти доброзичливо;( на роботі службовець залежить від роботодавця, але в своїй оселі вона сама стає причиною чиєїсь залежності).
Стійкість особистості, будучи вищим етапом розвитку стійкості, залишається у своїй сталості, самоорганізації. Психологічна сутність стійкості особистості становить специфічно особистісна орієнтація на віддалені фактори.Здатність людини відстоювати і впроваджувати,реалізовувати свої особистісні позиції передбачає виразність цих позицій, їх певної єдності. Інакше кажучи, стійкість особистості тісно пов'язана з проблемою цілісності особистості.З перших проявів самостійності в ранньому дитинстві і буде до кінця активного життя людини потреба у самореалізації,яка є одним з найважливіших істотних рушійних сил його розвитку, формування її особистість.Соціальна активність, по суті, має своїм результатом впливати не тільки на матеріальні і духовні блага, але й формулювати людину, як особистість.
