3. Рекомендації щодо виконання креслень (графічних робіт)

Всі графічні роботи виконують на креслярському папері певного формату відповідно до ГОСТ 2.301-68. Стандарт встановлює наступні основні формати:

Позначення формату	Розмір сторін
А0	841 х 1189
А1	594 х 841
А2	420 х 594
А3	297 х 420
А4	210 х 297

Для виділення поля креслення всередині кожного креслярського аркуша викреслюють рамку, залишаючи поля: 20 мм – завжди зліва, по 5 мм – з інших сторін.

В правому нижньому кутку на кожному аркуші, впритул до лінії рамки, виконують основний напис, а в лівому верхньому кутку – обернений напис. На рис.1 наведено основний напис, який відповідно до ГОСТ 2.104-68 призначається для всіх типів креслень.

Рис. 1

У графах основного напису вказується:

1 – назва виробу;

2 – позначення документа відповідно до ГОСТ 2.202–80;

3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

4 – літера, яку присвоєно документу відповідно до ГОСТ 2.103–68 (на учбових кресленнях – «Н»);

5 – маса виробу відповідно до ГОСТ 2.109 -73;

6 – масштаб відповідно до ГОСТ 2.302-68

7 – порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);

8 – загальне число аркушів (графу заповнюють лише на першому аркуші);

9 – назва або розпізнавальний індекс підприємства, що випустило документ (графу не заповнюють, якщо розпізнавальний індекс є в позначенні документа);

10 – характер роботи, що виконується особами, які підписують документ;

11 – прізвища осіб, які підписали документ;

12 – підписи осіб, прізвища яких зазначені у графі 11;

13 – дата підписання документа;

14...18 – зміни, які вносять відповідно до вимог ГОСТ 2.503-74

Всі графи основного напису заповнюють креслярським шрифтом по ГОСТ 2.304-81.

Після того як поле креслення визначене, виконують графічну роботу олівцем, тонкими лініями без напису, попередньо провівши осі симетрії і розміщуючи креслення рівномірно по всій площині аркуша. Якщо на аркуші є кола, то спочатку визначають їх центри, проводячи осі. Потім виконують креслення в усіх деталях, проводять виносні та розмірні лінії, виконують необхідні написи.

Після того як креслення тонкими лініями закінчене, його перевіряють, а потім обводять м’яким олівцем, доводячи лінії до товщини, встановленої ГОСТ 2.303-68

Всі креслення необхідно виконувати за допомогою креслярських інструментів. Крім креслярського паперу певного формату. Треба мати олівці твердістю 2Т, Т, ТМ, Н, НВ, В, F, гумки для витирання ліній, прямокутні косинці з кутами 45⁰, 30⁰ та 60⁰, мірну лінійку, готовальню, набір лекал.

Рекомендації до виконання схем :

Схема - це конструкторський доку­мент, в якому у вигляді умовних зобра­жень або позначень показані складові ча­стини виробу, а також зв'язки між ними. Дійсне просторове розташування скла­дових частин виробу не враховується. За­лежно від видів елементів і зв'язків, які входять до складу виробу, схеми поділя­ють на електричні (Е), гідравлічні (Г), пневматичні (ТІ), кінематичні (К) тощо, а залежно від типу - на структурні (1), функціональні (2), принципові (3), з 'єд­нань (4) тощо (ГОСТ2.701-84).

Кожній схемі присвоюють шифр. Він складається з літери, яка визначає вид схеми, і цифри, яка визначає тип схеми. Шифр вказується в основному написі креслення.

Схеми виконують на аркушах стандарт­ного формату. Лінії умовних позначень елементів розміщують тільки горизон­тально й вертикально. Відстань між паралельними лініями зв'язку приймаєть­ся не менш ніж 3 мм, між графічними позначеннями - не менш ніж 1-2 мм. Товщина ліній позначень залежить від формату і приймається 0,2... 1,0 мм.

В електричних схе­мах лінії електричних зв'язків зобража­ють суцільними лініями S/2, графічні позначення приладів – 1,5...2S. У схемах виконують графічні умовні позначення, встановлені стандартами ЄСКД, або спрощені зображення зовнішніх кон­турів елементів. Позначення, не вста­новлені ЄСКД, пояснюють у технічних вимогах.

Інформацію про елементи схеми запи­сують у перелік елементів - таблицю, яка виконується згідно зі стандартом (рис.2.).

Електричні схеми виконують за ГОСТ 2.702-75. Умовні графічні позна­чення елементів — за ГОСТ 2.721-74, ГОСТ 2.758-81.

Кожний елемент, який входить до скла­ду виробу, повинен мати літерно-цифро­ве позиційне позначення. Воно складаєть­ся з двох частин, які записуються без роз­ділових знаків і пропусків. Літерний код вказує на вид елемента або пристрій. На­приклад, R — резистор, VТ — транзис­тор, VD — діод або стабілітрон, С — конденсатор та ін. Порядковий номер присвоюють елементам одного і того ж виду, яким присвоєний однаковий літер­ний код, наприклад, R1, R2, VТ1, VТ2.

Порядковий номер присвоюється еле­ментам, починаючи з одиниці і далі, згідно з послідовністю розташування елементів на схемі - зліва праворуч і зверху донизу.

Елементи записують в перелік група­ми в алфавітному порядку літерно-циф­рових позначень. В межах кожної групи елементи вказують за зростанням їх по­рядкових номерів.