ЗМІСТ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ

1. Основні компоненти змісту історичної освіти.

2. Історичні факти і їх класифікація.

3. Теоретичний матеріал в історичних курсах.

4. Емпіричний і теоретичний рівні засвоєння учнями на­вчального історичного матеріалу.

5. Співвідношення фактів і те­орії в курсах основної школи.

1. Основні компоненти змісту історичної освіти

Зміст освіти, як зазначає відомий український дидактик О. Савчен­ко, - головний засіб цілеспрямованого навчання. Сучасні погляди на його структуру передбачають такі складові: знання, вміння, навички, які відбивають досвід репродуктивної і творчої діяльності, а також емоційно-ціннісних відносин41. Відповідно зміст шкільної історичної освіти - один із компонентів процесу навчання історії, певна система історичної інформації, яка засвоюється у вигляді історичних знань, умінь і навичок, в яких особистість засвоює вже відомі способи діяль­ності, досвід творчої пізнавальної діяльності у розв'язанні проблем, що вирішувались людством у минулому, досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що може забезпечити емоційно-ціннісний розвиток особистості (схема 2).

Одним із важливих завдань навчання історії є засвоєння учнями певної сукупності знань про історичне минуле, які складаються з різноманітних відомостей, історичної інформації, що відбиває кон­центрований соціальний досвід людства у навчальному історичному матеріалі. Система відомостей історичної науки відтворює наукову картину розвитку суспільства в цілому, людської цивілізації, розкри­ває історичну реальність і дає можливість її пізнання людиною та відби­вається у свідомості учнів у вигляді історичних знань.

Навчальний історичний матеріал складається з компонентів, які притаманні самій історичній науці: історичних фактів і теорії, а також способів опрацювання історичного матеріалу, теоретичних і методо­логічних основ історії як науки (під ними розуміють основні принци­пи, підходи до вивчення історичного процесу, форми і способи науко­вого пізнання). У процесі навчання учні насамперед засвоюють істо­ричний матеріал, представлений двома основними компонентами: історичними фактами і теорією.

Оптимальне поєднання фактичного і теоретичного матеріалу в кожному конкретному історичному курсі визначається з точки зору методологічних положень про емпіричний і теоретичний рівні пізнан­ня. Ще в 1950-х роках філософ В. Кедров і психолог С. Рубінштейн обґрунтували необхідність чітко розрізняти два способи узагальнення і відповідно два рівні пізнання: емпіричний і теоретичний. Пізніше логічну і психологічну сторони цих способів розробили М. Вахтомін, В. Давидов, В. Копнін, О. Леонтьев42.

Історичні факти засвоюються учнями на так званому емпіричному рівні, тобто із зовнішньої сторони (що, хто, де, коли, як) у вигляді об­разів, картин історичного минулого. Теоретичний рівень пізнання істо­рії передбачає осмислення внутрішньої сутності фактів і оволодіння системою наукових понять, висновків, зв'язків і закономірностей су­спільного руху.

2. Історичні факти і їх класифікація

Слово «факт» походить від латинського «зроблене, те, що відбу­лося». В науці, зокрема історичній, факт - це дійсна, не вигадана подія; дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді; встановлене знання, що відповідає об'єктивній реальності і є матеріалом для пев­них висновків, доведень; реальність, дійсність, те, що об'єктивно існує43. Кожен історичний факт є неповторним, його не можна відтво­рити. У цьому специфіка історичного знання.

У процесі пізнання історії факти є цінними не тільки самі по собі, вони необхідні для виявлення і визначення історичних зв'язків для їх узагальнення і засвоєння у системі. Узагальнення і систематизація фактів - це інструмент пізнання історії. Історичною наукою виявлено колосальну чисельність фактів, визначені їх час і місце здійснення. Конкретні дрібні факти минулого систематизовані, згруповані у значні історичні події, явища і цілісні історичні процеси.

У повсякденному спілкуванні слова «факт», «подія», «явище» час­то виступають синонімами. Проте з методичної точки зору (так само як і в історичній науці) вони розмежовуються:

- факт-подія - одинична, неповторна, оригінальна, жорстко ло­калізована в часі та просторі дійсність (пригода), де бере участь певне коло осіб. Наприклад: Марафонська битва 490 р. до н. е.; Берестейсь­ка унія 1596 p.; створення Української Центральної Ради в березні 1917 р. та ін.;

- факт-явище - фрагмент реальності з типовими, характерними ознаками, притаманними певному історичному періоду або декільком країнам на певному етапі історичного розвитку. Наприклад: посилен­ня впливу католицької церкви у країнах Західної Європи у середні віки; Реформація в Європі; виникнення українського козацтва тощо;

- факт-процес (послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком, хід розвитку чого-небудь)44 - це сукупність явищ більш високого ступеню узагальненості. Наприклад: виникнен­ня міст-держав у Дворіччі та Єгипті наприкінці IV—III тис. до н. е.; поява і розселення людей на території України; Велике переселення народів тощо.

За складом історичні факти можуть бути поділені на елементарні, прості й складні. У цьому випадку факти-процеси або факти-явища розглядаються як сукупність (цілісність) взаємопов'язаних фактів-по-дій, кожен з яких, у свою чергу, можна розкласти на ще більш дрібні і самостійні складові. Наприклад, такий складний факт-явище, як Вели­ка Вітчизняна війна, є сукупністю відносно простих фактів-подій, се­ред яких оборона Одеси, Севастополя, визволення Києва, Карпатсь-ко-Ужгородська операція тощо. У свою чергу кожен із цих простих фактів складається з дрібніших, елементарних.

Складні факти мають певну структуру і, як правило, складаються з типових, стійко повторюваних деталей, елементів:

- місця дії і навколишньої природи;

- матеріальних предметів (від звичайного ґудзика до грандіозних технічних пристосувань, створених і використовуваних людьми у своїй діяльності);

- учасників досліджуваних подій і явищ як відомих діячів, так і безіменних представників соціальних груп, класів.

Ці три групи фактів входять у число простих і елементарних, на які можна розкласти складні з метою більш глибокого і чіткого засвоєння їх школярами. Відносно прості історичні факти вивчаються в образ­ній формі без попереднього розчленовування на складові частини.

44 Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 997.

Складний факт	Прості факти	Елементарні факти
Виникнення українсько­го козацтва	Спустошливі набіги та­тар на українські землі. Розселення козаків на прикордонних землях у 16-17 ст. Ведення козаками гос­подарської діяльності	Освоєння нових земель та закладання зимівників. Розвиток промислів. Розвиток сільськогоспо­дарського виробництва тощо

*Подумайте

За характером дії історичні факти розподіляють на динамічні та відносно статичні. До першої групи відносять фрагменти реальності, які швидко розвиваються і суттєво змінюються за короткий період часу за принципом «було - стало тепер». їхній рух нагадує кінематогра­фічну плівку. Наприклад, битва під Пилявцями у вересні 1648 р. До другої групи відносяться фрагменти реальності, які є відносно сталими у часі і просторі протягом достатньо довгого періоду часу (десятиріч, віків). Такі факти можна порівняти з фотографіями, це події, які «існу­ють», які «є». Будівництво величезних пірамід для єгипетських фарао­нів, народні збори в Афінах, середньовічні ярмарки і т. п., повторю­ючись у своїх характерних ознаках і сюжетах, вони відтворюються у шкільних підручниках уже як узагальнений образ історичного минуло­го. Поєднуючи першу та другу характеристики фактів, можна сказати, що динамічні факти - це факти-події, а відносно статичні факти - це факти-явища.

*Подумайте_

Нарешті існує ще одна суто педагогічна типологія історичних фактів. Це головні та неголовні факти. Головними вважаються ті фак­ти, які:

1) вплинули на розвиток суспільства, залишили значний слід у суспільному житті;

2) маючи об'єктивно велике історичне значення, передають основний фактологічний зміст історичної епохи, періоду;

3) у своєму змісті і зв'язках містять важливі теоретичні відомості, не­обхідні для формування у школярів історичних понять, світоглядних ідей, власної думки з приводу минулого;

4) відрізняються яскравістю, образністю, емоційністю і здатні залишити в душах учнів глибокий моральний слід, викликати особисте співпереживання, міцно закріпи­тись у пам'яті.

Головні факти відбираються авторами підручників, програм як обов'язкові для засвоєння і підлягають ґрунтовному опра­цюванню на уроці та закріпленню у вигляді яскравих, емоційно за­барвлених уявлень у свідомості й пам'яті учнів. Кожен з них вивчається як складний факт, на основі якого у школярів буде сформована відповідна «картина» минулого у всій її різнобарвності автентичних деталей місця, часу, побуту, одежі, портретів конкретних осіб чи типо­вих представників епохи тощо.

Неголовні історичні факти не вирізняються ані оригінальністю, ані яскравістю чи великим теоретичним потенціалом, що притаманні го­ловним. Але вони необхідні в змісті навчального історичного матері­алу для локалізації головних фактів у просторі і часі, їхньої кількісної характеристики, для встановлення хронологічних зв'язків між основ­ними подіями й тлумачення їх. Відповідно до неголовних історичних фактів відносяться:

- історико-статистичні дані;

- хронологічні відомості;

- картографічні й інші відомості;

- динамічні і відносно статичні факти, які не мають великого зна­чення для розуміння й оцінки минулого.

Такі факти мають бути коротко, конспективно (наприклад, у вигляді таблиці) повідомлені учням для розкриття і полегшення засвоєння ни­ми головних.

Порівнюючи зміст навчального історичного матеріалу у різні роки, можна легко вияснити, що розмежування головних і неголовних фак­тів у ньому є дуже умовним і мінливим. Протягом тільки XX ст. в підручниках історії неодноразово відбувалася ревізія фактів: одні з них ставали «наріжними», «доленосними», «видатними» подіями в жит­ті країни і світу, а інші відсувалися на задній план. Це природне явище, оскільки саме головні факти визначають певну тенденцію у розкритті історичного змісту у підручнику чи на уроці, суб'єктивну позицію ав­тора, учителя, соціальне замовлення суспільства на виховання певно­го типу особистості. Навіть при прагненні автора підручника з історії до максимальної об'єктивності, він змушений відбирати той чи інший матеріал для вивчення, а отже - бути суб'єктивним.

Для чого ж учителю історії потрібна настільки докладна і багато­гранна характеристика історичних фактів?

По-перше, оптимальне співвідношення фактів-подій, явищ і про­цесів у змісті навчального історичного матеріалу дозволяє побудувати процес вивчення історії так, щоб школярі познайомилися з яскрави­ми, видатними фактами, але при цьому не «заблудилися» в їхньому хаотичному нагромадженні, побачили деяку повторюваність, анало­гічність, закономірність історичних сюжетів, але при цьому не вдари­лися в іншу крайність - соціологізаторство.

По-друге, розгорнута класифікація історичних фактів допомагає об'єктивно визначити глибину їхнього вивчення в шкільних курсах історії: головні історичні факти включаються в зміст навчальних про­грам, підручників і уроків, розкриваються яскраво, ґрунтовно, до­кладно, тоді як неголовні історичні факти наводяться коротко, стисло або взагалі відсутні в змісті навчального матеріалу.

По-третє, місце історичних фактів в ієрархії змістових компонентів визначає спосіб їхнього вивчення: головні історичні факти розкрива­ються за допомогою емоційних прийомів викладу й образної наоч­ності; неголовні - «сухими», конспективними прийомами й умовно-графічними засобами.

По-четверте, «положення» фактів диктує рівень їхнього пізнання: віднесені до розряду головних вивчаються і на емпіричному, і на тео­ретичному рівнях; до другого - переважно на емпіричному.

По-п'яте, розрізнення головних фактів за змістом допомагає вибрати адекватні прийоми і засоби їх вивчення на емпіричному рівні, тобто такі прийоми і засоби, які дозволять учителю забезпечити оптимальні умови для їх засвоєння учнями. Наприклад, факти щодо навколиш­ньої природи і матеріальних предметів яскраво розкриваються за до­помогою картинного чи аналітичного опису та картинної наочності, учасники подій «оживають» в образній характеристиці й історичному портреті, динамічні факти розгортаються в сюжетній розповіді, кіно­фільмі тощо.

По-шосте, віднесення досліджуваних фактів до тієї чи іншої групи дозволяє свідомо прогнозувати конкретні результати їхнього засвоєн­ня учнями: в одних випадках на емпіричному рівні пізнання у дітей формуються яскраві, цілісні, емоційно розфарбовані образи і карти­ни, в інших - лаконічні уявлення про основні риси, властивості, по­слідовність історичних фактів.

Нарешті, по-сьоме, факти містять інформацію, яка дозволяє учням засвоїти досвід творчої пізнавальної діяльності у розв'язанні проблем, що вирішувались людством у минулому, а також досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що забезпечує емоційно-ціннісний розвиток особистості.

Другим компонентом навчального історичного матеріалу є теорія. Термін «теорія» означає: