§4. Метод вивчення документів

У психології праці та управління часто використовують як допоміж­ний метод — вивчення документів.

Документи — це спеціально створені предмети, призначені для передавання та збереження інформації. Документом може бути будь-яка інформація, що містить дані про зміни у змісті праці, про обсяг виконаних робіт, про взаємовідносини у трудових колекти­вах, про вплив трудової діяльності на людину та ін. Предметом аналізу може бути будь-яка інформація, зафіксована в рукописному чи друко­ваному тексті, на магнітній, кіно- та відеоплівці. Це можуть бути прото­коли зборів, плани роботи, документація по кадрах та ін. Під час гос­подарювання використовують велику кількість документів, і щоб кра­ще орієнтуватися в цьому розмаїтті, необхідно добре знати їх класифікацію. Адже від виду документа залежить, з якою метою він може бути використаний. Так, при дослідженні проблеми плинності кадрів необхідно зібрати у відділі кадрів документи, в яких містяться дані про працівників і мотиви їх звільнення, накази і розпорядження адміністрації, що регулюють професійний рух і використання кадрів, документи, що відбивають дані про адаптацію молодих працівників і їх закріплення на підприємстві, протоколи зборів, на яких обговорюва­лися питання кадрової політики.

Умовно документи поділяють на типи.

За статусом:

• офіційні (урядові матеріали, постанови, статистична звітність, архіви, накази та ін.);

• неофіційні (анкети, скарги, мемуари, листи, фотографії). За формою:

• письмові тексти (друковані, машинописні, рукописні);

• фонетичні (магнітофонні записи, платівки, лазерні дискети);

• іконографічні (кіно-, відео-, фотодокументи, твори живопису). За джерелом інформації:

• первинні (створені на основі прямого спостереження чи безпо­середнього опитування);

• вторинні (оброблена і узагальнена первинна інформація). За ступенем персоніфікації:

• особові (автобіографія, особові картки, характеристики, заяви, анкети, скарги);

• безособові (звіти, протоколи, архівні документи). Починаючи працювати з документами, слід пам'ятати, що це лише

на перший погляд просто і доступно. Насправді ця робота потребує від дослідника спеціальної підготовки.

Достовірність інформації, поданої в документах, слід визна­чати в такій послідовності:

• встановити, з якою метою складено документ, хто його автор та ініціатор;

• проаналізувати наміри осіб, що склали документ;

• виокремити опис подій та їх оцінку; встановити, чи був автор документа свідком зафіксованої події, чи переказав її зі слів інших, чи склав документ на підставі даних, одержаних від інших; при цьому важливо пам'ятати, що первинні документи надійніші від вторинних, офіційні документи достовірніші, ніж неофіційні, особові — надійніші, ніж безособові;

• з'ясувати загальні обставини, за яких складався документ: чи вони сприяли об'єктивності, чи призвели до спотворення інформації

(наприклад, у протоколі зборів зафіксовано факт, якими були реакція і поведінка учасників зборів). Якщо, наприклад, документ треба було скласти у стислі терміни, то дані можуть бути неточними.

Слід зважати також на те, що завжди існує небезпека суб'єктивності оцінок дослідника.

Одним із методів вивчення документів є контент-аналіз (від англ. content — зміст). Суть його полягає у виокремленні в тексті документа певних одиниць змісту для їх статистичної обробки (розрахунок частоти вживання цих одиниць: термінів, оцінок і т. ін.). Наприклад, виконавши контент-аналіз ділових характеристик, які керівник дав підлеглим, можна дійти висновку, на які якості підлеглих він орієнтується, що його приваб­лює — зовнішні атрибути життя чи глибинні риси характеру. Важливо пам'ятати, що при роботі з документами одержані дані повинні відповідати певному рівню узагальненості, мати теоретичну і практичну значущість.

Арсенал конкретних психологічних методик, що використовуються сучасною психологічною наукою, дуже великий. Форми їх різноманітні й визначаються своєрідністю галузі психології і проблеми, яка потре­бує конкретної методики. Наприклад, дослідження з психології праці, ким би вони не проводилися, мають на меті наукове обґрунтування відповідей на запитання практики. Тому найдоцільніше дотримува­тись такої послідовності побудови досліджень: широке спостережен­ня і масове опитування практиків, аналіз зібраного матеріалу і добір думок та пропозицій, що заслуговують на увагу, їх експериментальна перевірка.

Володіння методами психологічних досліджень та вміння викори­стовувати їх на практиці — найважливіші умови творчої роботи ме­неджера. Разом з тим можна виокремити кілька загальних рис, що властиві більшості конкретних психологічних методик. Як правило, дослідження складається з чотирьох основних етапів:

• підготовчого, на якому вивчаються матеріали, збираються попередні дані, складається анамнез (згадування), тобто описуються умови, що передують виникненню досліджуваного факту. На завер­шення цього етапу дослідник починає орієнтуватися в матеріалі, вста­новлює необхідні контакти з досліджуваними, виникає гіпотеза, яка повинна бути перевірена і підтверджена під час подальшого вивчення матеріалу;

• експериментального, який реалізує конкретну методику дослід­ження і розпадається на ряд послідовних ланок — експерименталь­них серій;

• кількісної обробки даних дослідження, що передбачає засто­сування математичного апарату психології: використання різних ста­тистичних прийомів, а також основних положень теорії ймовірностей. На цьому етапі оцінюють достовірність одержуваних висновків, ствер­джують висунуту раніше гіпотезу;

• інтерпретації одержаних даних, їх тлумачення на основі пси­хологічної теорії, остаточне з'ясування правильності чи помилковості гіпотези дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Дикарева А. А., Мирская М. И. Социология труда. — М., 1989.

2. Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми. — К., 1999.

3. Петровский А. В. Общая психология. — М., 1995.

4. Сацков Н. Я. Методы и приемы деятельности менеджера и бизнесме­на. — Белая Церковь, 1993.

Т е м а 3

ОСОБИСТІСТЬ ПРАЦІВНИКА, її СТРУКТУРА I ПРОЯВИ