§3. Експериментальні дослідження, їх переваги та недоліки

Основним у психології, як і в інших науках, є метод експерименту, перевага якого перед іншими полягає в тому, що дослідник сам вик­ликає явища, які його цікавлять, а не чекає їх появи. Метод експери­менту — найнадійніший засіб одержання вірогідної інформації.

Експеримент — це організована дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Експеримент у психології праці — це вивчення психологічних особливостей діяльності людини, спричинених змінами умов, мети чи способу виконання цієї діяльності.

При цьому створюються особливі експериментальні умови для вияв­лення причинно-наслідкових залежностей. Експеримент більшою мірою, ніж інші методи, пов'язаний із теорією. Його можна проводити лише тоді, коли дослідник має уявлення про природу досліджуваного про­цесу, про фактори, що детермінують його. Створюючи відповідні умо­ви, дослідник одержує можливість:

• чітко враховувати вплив зазначених умов на досліджувані психічні явища;

• змінювати одні умови і зберігати незмінними інші і тим самим розкривати причини певних психічних явищ;

• повторювати дослід і, таким чином, накопичувати кількісні дані, на основі яких можна робити висновок про типовість чи випадковість досліджуваних явищ.

Існують два різновиди психологічного експерименту: природний і ла­бораторний.

Природний експеримент розробив і запропонував для практичного використання російський психолог А. Лазурський. Цей експеримент ба­зується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умо­вах. Створюються спеціальні експериментальні умови, які не порушу­ють звичайного перебігу подій. Іншими словами, на природному тлі вводяться експериментальні зміни, про які досліджувані не здогаду­ються. Наприклад, на виробництві, в цеху працює робітник-початківець. Експериментатор непомітно для працівника вносить відхилення у пра­вильну роботу обладнання (вимикає мотор, робить зміни в регулюванні і т. ін.). У такий спосіб перевіряються емоційні властивості працівника, його кмітливість.

Лабораторний експеримент передбачає проведення дослідження у штучних (лабораторних) умовах, з використанням вимірювальної апара­тури, приладів та іншого експериментального матеріалу. Досліджуваний знає, що над ним експериментують, але не одержує інформації про характер виконуваних завдань. Одним із перших у Росії лабораторний експеримент запровадив В. Бехтерєв, розпочавши дослідження ефективності групової діяльності. Він встановив, що точність сприй­мання, продуктивність пам'яті, спостережливість індивідів, що реалізують спільну діяльність у групах, вища, ніж при самостійній роботі.

Лабораторний експеримент має багато переваг:

• можливість усунення сторонніх впливів;

• одержання більш точних результатів завдяки використанню спеціальних приміщень, вимірювальної апаратури, тренажерів;

• можливість змоделювати умови, які рідко зустрічаються у по­всякденному житті (наприклад, дослідження особистості в експери­ментальних умовах, екстремальних ситуаціях);

• можливість повторення;

• досягнення набагато вищої точності реєстрації дій досліджува­них порівняно із спостереженням.

Основний недолік лабораторного експерименту полягає у тому, що для досліджуваних створюються штучні умови, які істотно вплива­ють на прояв їх психіки. Та й не всі психічні явища можна вивчити (наприклад, почуття радості). При використанні експерименту слід дот­римуватися певних вимог:

• постановки мети;

• планування;

• висунення гіпотези;

• вибір досліджуваних.

При цьому слід ураховувати, що на достовірність даних впливають особистість експериментатора, його вміння працювати з досліджува­ними, ступінь його сумісності з ними, а також добровільна згода досліджуваних на участь в експерименті.