1.Усвідомлення дитиною мовлення

Одним із аспектів мовленнєвої готовності до школи є усвідомлення. Ця проблема досліджувалася багатьма вченими (Л. Виготський, Л. Жу-рова, Д. Ельконін, С. Карпова, Ф. Сохін та ін.). Так, Л. Виготський підкреслював, що у функціональному та структурному відношенні - це особлива, самостійна, хоч і не до кінця, форма мовлення, оскільки воно за психічною природою суб'єктивно не усвідомлюється ще як внутрішнє мовлення і не виокремлюється дитиною від інших форм мовлення. Ф. Сохін одним із завдань мовленнєвої підготовки дітей до школи визначив формування свідомого лінгвістичного ставлення до мови і мовлення. За Ф. Сохіним, розвивати у дошкільників усвідомлення мовлення необхідно для того, щоб на елементарному рівні розкрити перед ними будову мовлення, його форму, звуковий склад слова, словесний склад речення, а також морфологічну й словотворчу структуру слова..

На думку Ф. Сохіна, усвідомлення мовлення під час підготовки до навчання грамоти сприяє довільності мовлення як за змістом вислов­лювання, так і за вибором мовних засобів, за допомогою яких цей смисло­вий зміст може бути виражений найкраще. .

Дослідження Д. Ельконіна було спрямоване на формування у дітей п'яти-шести років звукової сторони мови, фонематичного сприймання та навчання звукового аналізу слів як одного із аспектів мовленнєвої підготовки дітей до навчання грамоти у школі. Як зауважує автор, за­гальна орієнтація у фонематичному складі мовлення, розрізнення у сло­вах категорій фонем за їх диференційними ознаками є обов'язковою передумовою навчання читання. .

В усіх програмах навчання і виховання дітей в дошкільних за­кладах визначено завдання і зміст підготовки дітей до навчання у шко­лі. Так, уже в другій молодшій групі увагу дітей звертають на слова, що різняться одним звуком, вчать розрізняти у віршах подібні за звучанням слова, за допомогою ігрових вправ знайомлять з термінами «слово», «звук».

На п'ятому році життя дітей середньої групи залучають до звуково­го аналізу слів. У старшій групі (шостий-сьомий роки життя) діти мають знати, що таке речення, визначати кількість слів у ньому, складати речення з відпо­відними словами. їх ознайомлюють з дво-трискладовими словами, з голосними й приголосними звуками, вчать визначати місце звуків у слові за допомогою схем і фішок.

У молодшій групі протягом першого і другого кварталів навчально­го року вихователь проводить ігри на розвиток мовленнєвого слуху і слухової уваги. Діти п'ятого року життя виявляють інтерес до звуків і звуконаслі­дування. Це дає можливість формувати такі уявлення: слова звучать і вимовляються по-різному, тому що мають різні звуки...

У середній групі діти також вчаться розрізняти на слух тверді й м'які приголосні звуки. В основу методики навчання дошкільників диферен­ціації цих звуків покладено принцип зіставлення опозиційних за твер­дістю і м'якістю пар. Терміни «твердий», «м'який звук» не вводять.

У старшій групі діти мають навчитися встановлювати послідовність усіх звуків у словах, характеризувати звуки (голосний, твердий, м'який приголосний). Звуковий аналіз є основою ознайомлення зі складом, реченням, наголосом.

Діти шостого року життя не лише на слух відтворюють звук, а й вчаться характеризувати його за істотними ознаками. Вся робота зі звукового аналізу слів має прово­дитися на фоні злитої їх вимови.

У старшій групі діти засвоюють елементарні відомості про речення: наша мова складається з речень, речення - зі слів, у реченні може бути різна кількість слів. Словом ми щось називаємо, а в реченні - щось повідомляємо. Слова в реченні потрібно промовляти послідовно, одне за одним.