- •1.Українська дошкільна лінгводидактика та її поняття
- •2. Лінгводидактичні дослідження н.В.Гавриш.
- •3. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді
- •1.Методологічні засади лінгводидактики
- •2.Лінгводидактичні дослідження о.Трифонової.
- •3.Підготовка руки дитини до письма
- •Вправи для підготовки руки до письма
- •1.Становлення і розвиток мовленнєвого спілкування у дітей дошкільного віку
- •2. Лінгводидактичні дослідження к.Крутій.
- •3. Методика визначення рівня розумової працездатності дитини
- •1. Засоби розвитку мовлення
- •2. Лінгводидактична концепція к.Д.Ушинського
- •3. Методика обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- •1.Форми навчання дітей рідної мови
- •2.Критерії сформованості комунікативної потреби у дитини за м. Лісіною
- •3.Методика навчання дітей монологічного мовлення
- •1. Загальнодидактичні принципи навчання дітей рідної мови.
- •2.Періоди становлення і розвитку вітчизняної дошкільної лінгводидактики, запропоновані т. Садовою.
- •3. Види спостережень за станом і характером розвитку мовлення вихователя.
- •1. Природничі засади лінгводидактики
- •2.Лінгводидактична концепція в. О. Сухомлинського
- •3. Фрагмент заняття
- •1. Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей
- •2. О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля
- •3. Фрагмент заняття для активізації й закріплення граматичних форм слів. («Про Тому і Чому»)
- •1. Педагогічні засади лінгводидактики
- •2.Лінгводидактична спадщина і. І. Срезневського
- •3. Методика навчання дітей діалогічного мовлення.
- •Фрагмент
- •1.Мовна і мовленнєва компетенції.
- •Психологічні засади лінгводидактики.
- •2.Навчання дітей розповіді за картинами
- •3. Особливості здійснення педагогічного експерименту з дошкільної лінгводидактики.
- •2. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді
- •2.Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду
- •3. Діагностична методика обстеження формування граматичних умінь дітей дошкільного віку.
- •1. Поняття виразності мовлення
- •2.. Компетенції мовленнєвого спілкування дитини дошкільного віку за н.І.Луценко.
- •5. Діагностична методика з’ясування розуміння дітьми значень слів.
- •1.Поняття звукової культури мовлення
- •3. Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці
- •1. Пізнавальна діяльність і пізнавальна активність.
- •2. Планування роботи з розвитку мовлення
- •1. Класифікація мовленнєвих дій і операцій дитини дошкільного віку.
- •2.. Закономірності засвоєння дитиною рідної мови за л.Федоренко.
- •II. Мета і методика перевірки.
- •III. Рівень розвитку мовлення дітей.
- •IV. Методика роботи з розвитку мовлення.
- •V. Умови розвитку мовлення дітей у дошкільному закладі.
- •VI. Методична робота з колективом.
- •VII. Загальні висновки. Рекомендації щодо подальшої роботи.
- •1. Спілкування як специфічний вид дитячої діяльності
- •3.Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей. Зміст методик.
- •2. Програмне забезпечення навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах України
- •3.Підготовка руки дитини до письма
- •1. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах
- •2. Особливості комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільників за т. Пироженко
- •3.Діагностична методика з’ясування вміння дітей переказувати казку.
- •1. Загальні методичні принципи навчання дітей рідної мови.
- •2. Типові граматичні помилки в мовленні дітей
- •3. Специфіка занять з рідної мови у різновікових групах.
- •3. Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей
- •1. Комунікативна спрямованість навчання дітей рідної мови
- •2.Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактики в зарубіжних країнах
- •1.Усвідомлення дитиною мовлення
- •2. «Рідномовні обов'язки» і. Огієнка
- •3.Дидактична гра з формування граматично правильно мовлення дошкільників.
- •1. Часткові методичні принципи навчання рідної мови.
- •3. Фрагмент індивідуального заняття з формування граматично правильно мовлення дошкільників. («Подорож до країни чеберяйчиків»
- •1. Навчально-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку
- •2. Сучасний етап розвитку лінгводидактики в Україні
- •3.Фрагмент колекційного індивідуально-групового заняття з виховання звукової культури мовлення. (на тему : «Вчимо Ясочку-Незнайку вимовляти звук ш.)
- •1.Методи навчання дітей рідної мови.
- •2. . Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку .
- •3.Фрагмент комплексного заняття з рідної мови для середньої групи.
- •3. Методика обстеження
- •1. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення
- •1.Особливості засвоєння слова у дошкільному віці
- •2. Змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей і учнів
- •Фрагмент
1.Методологічні засади лінгводидактики
Методологічними орієнтирами вважають теорії, підходи, принципи, вимоги, характеристики, критерії, які слугують інструментарієм для пізнання істинності буття. їх визначення та систематизацію здійснює спеціальна наукова галузь - методологія.
У сучасній науці методологію розглядають як багаторівневе, складне, різноаспектне явище.
Сучасна українська лінгводидактика послуговується такими філософськими уявленнями: мова - це суспільне явище; мова як засіб спілкування; суспільний характер походження мови, взаємозв'язок мови і мислення, слова і поняття; роль чуттєвого досвіду в розвитку мовлення; взаємозв'язок мови та історії народу, мови та поезії; практика - критерій істини.
Мова — це суспільне явище.
Представники психологічного напряму (В. Гумбольдт, М. Мюллер) обстоювали думку про те, що мова самочинно походить із самої себе, це робота «духу», тобто свідомості, яка виявляється в діяльності і як діяльність, це є творінням народів як духовних одиниць.
Найпоширенішою серед філософів і мовознавців є теорія про суспільну природу мови, при цьому під суспільним розуміють те, що створюється суспільством і залежить від нього. До засновників соціологічного напряму в мовознавстві належать Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо, М. Бреаль, П. Лафарг, Ф. де Соссюр, А. Сенс та ін.
Дослідження науковців різних галузей (антропологів, палеоісториків, нейрофізіологів, соціолінгвістів та ін.), критичне всебічне висвітлення означеної проблеми утвердили позиції вітчизняної науки в поглядах на мову як соціальне явище.
Мова виникає лише в людському суспільстві й лише з нагальної потреби у спілкуванні з іншими людьми. На думку Ф. Ліберман (1989) і Б. Кьяреллі (1989), це відбулося приблизно 100 тис. років тому і було зумовлено використанням і виготовленням знарядь праці. Під час спільної трудової діяльності людей мова була необхідна для спільних, узгоджених дій, обміну досвідом і знаннями.
Усвідомлення людиною дійсності й самої себе зумовило виникнення мови, що надало можливість матеріально виразити уявлення, думки людей. У цьому процесі важливу роль відіграла спільна трудова діяльність людей, яка стимулювала виникнення й розвиток членороздільного мовлення, мови як засобу спілкування, накопичення й передавання трудового, соціального досвіду.
Мова виникла в суспільстві, її поява зумовлена його потребами і за своєю природою вона є продуктом суспільства. Мова не може ні виникнути, ні розвиватися поза суспільством, так само і суспільство не може існувати без спілкування його членів. Вона розвивається і змінюється разом із суспільством.
2.Лінгводидактичні дослідження о.Трифонової.
Трифонова О. С. – представник наукової школи професора А.М.Богуш - є автором дисертаційного дослідження «Методика виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами фольклору» (1998).
О. Трифонова досліджувала процес виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку засобами українського фольклору.
На підставі даних ученої виявилося, що в сучасній практиці роботи дошкільних закладів малі форми українського фольклору ще не посіли належного місця в системі засобів виховання звукової культури мовлення дітей дошкільного віку. Аналіз фольклорних текстів засвідчив, що за художньо-лінгвістичними рисами та педагогічно-функціональною спрямованістю вони можуть слугувати ефективним засобом розвитку звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку.
У процесі дослідження визначено, що темпи розвитку звукової культури мовлення зумовлюються адекватним використанням малих фольклорних жанрів відповідно до типових помилок кожного із чинників звукової культури мовлення; чітка артикуляція і темни оволодіння правильною звуковимовою залежать від індивідуальних особливостей будови мовленнєвого апарату і стану розвитку фонематичного слуху; засвоєння інтонаційної виразності мовлення зумовлюється комунікативно-ситуативним характером виховання відповідних чинників звукової культури мовлення; ефективність запам'ятовування дітьми малих фольклорних жанрів зумовлюється раціональним поєднанням різних видів занять та їх максимальною емоційною насиченістю; самостійне використання дітьми малих форм фольклору залежить від ознайомлення дітей з різними напрямами діяльності, що стимулюють художньо-мовленнєву активність дошкільників.