3. Фрагмент заняття

Мета:

Навчальна: Формувати зв'язність, логічну по слідовність самостійного висловлювання дитини.

Розвивальна : розвивати творчу уяву, здатність до багатоваріантної п вирішення проблемного завдання. Формувати зв'язність, логічну по слідовність самостійного висловлювання дитини.

Виховна : виховувати любов до себе і до навколишніх та визначати, робити гарні вчинки.

Матеріал: гумка, ґудзик, скріпка, набір предметних карток (і:і зображенням суниці, ґудзика, відра, машини, пташки, пирога, кишені, кота, їжака), аркуші паперу, олівці.

Хід заняття

Вихователь: Дітки, сьогодні у нас не просте, а чарівне заняття. Сьогодні ми будемо перевтілюватись. Ой, чуєте? Хтось шарудить біля дверей. Так це ж наша Мишка- норушка до нас прийшла.

Мишка: доброго дня дітки!

Діти : добрий день мишка-норушка

Мишка: Я собою сьогодні така задоволена! Я сьогодні купу справ встигла зробити! Я пишаюся собою! Дітки а ви пишаєтеся собою?

Діти: так!

Мишка: А як ви розумієте вислови « Я собою задоволенй», « Я пишаюся собою»?

Діти : ці вислови означають, що я зробив щось добре і всім було добре. Або зробили щось корисне. Не дарма провели час.

Мишка: А завжди можна так про себе казати?

Діти : Ні

Мишка : А чому?

Діти: такі слова можна казати коли ми щось зробили і отримали від цього задоволення.

Мишка: Давайте ми заплющимо оченятка і представимо як можна виразити задоволення собою і за допомогою чого?

Діти : за допомогою голови, жестів, усмішкою.

Мишка: А давайте станемо в коло один за одним і покажемо що ми задоволені собою. Спинку виправимо, посміхаємось, плечики розправимо. ( діти ходять по колу)

Мишка: А тепер давайте продемонструємо протилежний стан – пригніченість, переживання. Коли у нас виникають такі відчуття?

Діти : такий стан у нас, коли щось не виходить, коли погано почуваємось.

Мишка: Ви знаєте, що від добрих вчинків, людина стає наче більшою, а погані вчинки роблять її ніби меншою на зріст. Послухайте віршик про хлопчика який робив гарні вчинки і ось що з ним трапилось

Один дуже крихітний хлопчик

Для такої ж крихітної пташки,

На крихітному блюдечку

Приніс смачну, запашну крихту.

Пташка йому подякувала,

Так, вона йому подякувала,

І хлопчик трішки підріс.

Мишка: Ви робите більше гарні чи погані вчинки?

Діти : гарні!

Мишка: молодці! Я знала що ви гарні дітки і такі дорослі, мабуть дуже багато гарних вчинків робите. Нажаль мені вже час. До побачення дітки. Я обов’язково до вас ще прийду. Робіть побільше гарних вчинків і не бешкетуйте.

Діти: до побачення.

БІЛЕТ № 8

1. Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей .

2. О. Ольжич: національне виховання українського довкілля.

3. Фрагмент заняття для активізації й закріплення граматичних форм слів. («Про Тому і Чому»)

1. Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей

Теоретичними засадами методики розвитку та навчання рідної мови є мовознавство, лінгвістика. Лінгвістика розглядає мову як знакову систему, що кодує навколишню дійсність (позамовну реальність).

Знаки мови - це морфеми (частини слова), словосполучення, речення. Мовний знак матеріальний, доступний для чуттєвого сприйняття. Він не має власного значення, але спрямований на нього, тому є членом другої сигнальної системи. Зміст знака не збігається з його мовною характеристикою.

Крім знака, в мові є незнакові елементи - фонеми (звуки мови), просодеми, які у лінгвістиці називають фігурами.

Смисл мовного знака може бути предметним (означати предмети, явища, їх дії та ознаки). Такі мовні значення називають лексичними. Знаки мови, які мають логічний смисл (означають логічні відношення - мету, причину, місце), називають граматичними значеннями. Оволодіваючи мовою, дитина оволодіває лексичними і граматичними значеннями.

Мова матеріальна. Матерію мови відчуваємо органами слуху, зору. Мова має п’ять мовних одиниць: звуки (фонеми), морфеми (частини слова), слова, словосполучення, речення. Усі одиниці мови взаємопов’язані та утворюють систему мови. З раннього віку дитина практично засвоює одиниці мови.

Правила вживання лексичних і граматичних знаків у лінгвістиці називають нормою мови. В кожній мові є свої традиційні норми, які не можна змінювати. Щоб оволодіти правилами рідної мови, слід запам’ятати традицію вживання мовних знаків: їх звукове та графічне оформлення, взаємозаміну, поєднання.

Мовний знак має ще й додаткове значення - оцінювальні конотації (оцінювання внутрішнього стану мовця, його емоції та почуття). Його засвоєння пов’язане з оволодінням дитиною засобами інтонаційної виразності мовлення.

Мова становить структурну єдність усіх її елементів (звуків, морфеми, слова, словосполучення). Розрізняють три види відношень між одиницями мовної системи: синтагматичні, парадигматичні, ієрархічні.

Синтагматичні - це відношення між мовними одиницями, розміщеними в лінійній послідовності у складі одиниць вищого рівня (фонеми у слові, морфеми у словоформі, словоформи у сполученні та реченні, словосполучення в реченні, речення в тексті).

Парадигматичні - це відношення між одиницями, що об’єднуються в одну групу істотних ознак (голосні та приголосні звуки, слова словотвірного типу, одного синонімічного ряду, однієї частини мови, морфологічні норми одного слова).

Ієрархічні відношення характеризують частину і ціле, взаємозв’язок одиниць нижчого і вищого рівнів (фонеми і морфеми, морфеми, словоформи і словосполучення, речення і текст).

Речення - це мінімальна комунікативна одиниця, яка про щось повідомляє і розрахована на слухове чи зорове сприйняття.

Стиль мовлення - це «своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовується мовцем за певних умов спілкування». Розрізняють розмовний, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний та художній стилі мовлення.

Навчити дитину мови - означає допомогти їй засвоїти (запам’ятати) «матерію мови» (тренувати органи мовлення), полегшити розуміння смислу знаків мови - лексичного і граматичного (тренувати інтелект), вчити оцінювати реальність за допомогою лексичних і граматичних значень (тренувати емоції й почуття); полегшити запам’ятовування літературної норми, тобто традиції вживання (поєднання й можливості взає-мозаміни) мовних знаків (морфем, слів, словосполучень, речень), їх звукового і графічного оформлення, тренувати пам’ять.

Навчання дітей рідної мови відбувається як на спеціально організованих мовленнєвих заняттях, так і на інших заняттях і в повсякденному спілкуванні вихователя з дітьми, у процесі різних режимних моментів.